Рей Олександра СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНИХ ІГОР ЯК ПРИЙОМУ ВИВЧЕННЯ ТА ТВОРЧОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ

 

Рей О.О.

студентка 4 курсу

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Наук. кер.: Барташук О.Ю., к. іст.н., доцент

 

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНИХ ІГОР ЯК ПРИЙОМУ ВИВЧЕННЯ ТА ТВОРЧОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ

Останнім часом все частіше звучать нарікання з боку вчителів- словесників  та  батьків щодо відсутності у дітей інтересу до читання, поверхової підготовки до занять з літератури, формального ставлення до осягання художнього твору.  Вчителі-практики визначають низку причин такого стану:  відсутність престижу книги у суспільстві через захоплення телебаченням, комп’ютерними розвагами, Інтернетом; повна або часткова шаблонність аналізу літературного твору; слабкий потяг до інтелектуального зростання і, як наслідок, низький рівень читацької культури; складність програми із  літератури, що містить твори, значні за обсягами, засилля інформації з електронних джерел, зокрема й різних соцмереж,  та ін.

У таких умовах учитель-словесник має знайти й активно використовувати нестандартні прийоми і методи навчання, аби пожвавити пізнавальний процес, збудити емоції, здивувати, надихнути і врешті викликати інтерес і бажання діяти навіть в учнів, які не читають книжок «із принципу». Дієвою можливістю підвищення інтересу учнів до вивчення художньої літератури є ігрові прийоми, які мають вплив на емоції дитини, спонукають  до самовираження та більшої активності, ініціативності, творчості, пробуджують бажання до самостійної роботи і, як наслідок –  позитивно впливають на формування  стійкого пізнавального інтересу.

Аналіз науково-методичної літератури засвідчив, що в сучасній методиці відсутній єдиний погляд на визначення поняття  «літературна гра» та класифікацію ігор. Найбільш узагальненим є таке їх визначення: «літературна  гра – це змагання на знання творчості письменника чи літературного твору»  [5, с.4].

У двох значеннях трактує поняття літературної гри С.Луців:  по-перше,  – як художню творчість, гру мистецькими засобами за законами мистецтва, рівнозначну будь-якій соціальній грі (політичній, виховній, спортивній), однак вказує на  відмінності  за змістом, оскільки панівними у літературній грі,  на відміну від інших навчальних (дидактичних) ігор є естетичні критерії. По-друге, літературні ігри − це як узагальнена назва певних жанрів, які стимулюють інтелектуальну активність та розвивають естетичний смак [4].

Також, оскільки серед низки причин зниження у здобувачів освіти у ЗЗСО інтересу до читання методисти та учителі визначають легку доступність інших видів мистецтв та джерел інформації: кіно, теле та відеопродукція, інтернет із низкою його ресурсів тощо і оскільки саме тому, як зауважують учителі-практики, «сучасний  учень скоріше глядач, аніж читач» [2], то  багаторічні  пошуки шляхів та засобів активізації  інтересу учнів до уроків літератури  та до аналізу художніх творів привели до розуміння того, що у цій справі доцільним може стати об’єднання читання художніх творів, аналізу художнього тексту з досвідом учнів у якості глядачів. Тобто, варто звернути увагу на такий спосіб вивчення художніх творів зі шкільного курсу української літератури як інтерпретація.

Інтерпретацію  також розуміють як тлумачення літературного твору, своєрідне розуміння та розкриття його змісту та форми, або і як переоформлення художнього змісту  твору  через його виклад мовою інших мистецтв  або мовою науки  [3].

Одним із досить дієвих шляхів використання глядацького досвіду здобувачів освіти ЗЗСО, як засвідчує аналіз фахових джерел, є перегляд  готових кінофільмів чи театральних вистав. Однак  ще одним досить ефективним шляхом активізації  інтересу до уроків літератури та вивчення змісту художніх творів є використання елементів  театралізації та інсценізації творів. Ми цей прийом також відносимо до творчих видів літературних ігор, оскільки тут дія відбувається із художнім текстом і словом.

Сучасні дослідники сценічній діяльності  учнів на уроках літератури приписують здатність не лише урізноманітнювати та активізувати  роботу на уроках, але й  усвідомлювати можливість літературних творів як виду мистецтва.  Саме тому на сьогодні у фаховій літературі нагромаджено  певний досвід  із організації та проведення інсценізації художніх текстів на уроках  у 5-9 класах.

Цей вид ігрової діяльності у ЗЗСО називають «іграми у театр», «сюжетами яких стають добре відомі казки, епічні твори, п’єси або театральні вистави за готовими сценаріями»  [1, с.34].

Такий ігровий прийом  вивчення та інтерпретації художніх текстів як інсценізація сприяє збагаченню уроку, а його ефективність  забезпечується методичною  точністю та доцільністю.

Отже, за допомогою інсценізації та ігрових літературних прийомів учитель може більш ефективно створювати  ситуації  успіху, активізувати   творчі здібності здобувачів освіти, засвоїти аналіз твору, задум автора тощо. 

Література

1.     Єршова А. и др. Театрально-творческие методы работы на уроках литературы. Москва: Наука и искусство, 1992. 67 с.

2.     Єфіменко І.В. Аналіз та інтерпретація художніх творів через інсценізацію. URL: https://naurok.com.ua/analiz-ta-interpretaciya-hudozhnih-tvoriv-cherez-inscenizaciyu-na-urokah-zarubizhno-literaturi-70948.html (дата звернення 12.02.2022).

3.     Інноваційні підходи до аналізу та інтерпретації художнього твору. URL: https://naurok.com.ua/innovaciyni-pidhodi-do-analizu-ta-interpretaci-hudozhnogo-tvoru-153689.html (дата звернення 13.02.2022).

4.     Луців С. Літературна гра як засіб розвитку читацького кругозору молодших

 школярів. Актуальні питання гуманітарних наук. Серія: Педагогіка. 2004. №10. С.248−252.

5.     Литературные игры в библиотеке: методические рекомендации / сост. А. А. Денисова. Архангельск : Время, 2018.  19 с.