середа, 23 лютого 2022 р.

Ісаєв Ілля МОТИВ ДОРОГИ В РОМАНІ М. МАТІОС «БУКОВА ЗЕМЛЯ»

 

Ісаєв І. Р.

студент магістратури

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. н., доцент

 

МОТИВ ДОРОГИ В РОМАНІ М. МАТІОС «БУКОВА ЗЕМЛЯ» 

У сучасній українській літературі твір М. Матіос «Букова земля» вирізняється низкою особливостей, насамперед своєю жанровою специфікою (роман-панорама), побудовою хронотопу, насущністю проблематики тощо. У романі письменницею розроблена тема пам’яти, яка неодноразово опрацьовувалася як у доробку самої М. Матіос («Нація», «Солодка Даруся», «Майже ніколи не навпаки», «Черевички Божої матері»), так і у творах інших українських авторів ХХІ століття («Музей покинутих секретів» О. Забужко, «Амадока» С. Андрухович, «Мій дід танцював краще за всіх» К. Бабкіної та ін.). «Букова земля» актуалізує дискурс навколо поняття «пам’ять», який підштовхує до осмислення та переосмислення сторінок історії України, її значення для сучасного світу, а отже европейської й усесвітньої історії загалом, української ідентичности, нації та кожної особистости. Жанрова своєрідність та часопросторова організація твору зумовлюють наявність у ньому специфічних мотивів. Мотив пам’яти тісно поєднаний та суголосний зокрема з мотивами долі, війни, божого передбачення тощо. Одним із найпомітніших є мотив дороги, який ми розглядаємо безпосередньо у площині художнього дискурсу пам’яти, адже його наскрізність у долі людини, історії цілої нації та держави пов’язується зі специфікою вищезгаданого мотиву.

Мотив дороги є одним із найпоширеніших вимірів хронотопу. М. Бахтін зазначав, що зазвичай дорога є різноплановою метафорою, де поєднуються просторові та часові ряди людських доль та життів, набуваючи конкретизації за допомогою певних соціяльних дистанцій. Це точка, у якій події зав’язуються та відбуваються, а час зливається з простором, таким чином утворюючи відповідну метафоризацію ­– життєвого шляху, нової дороги, історичного шляху тощо [див.: 1, с. 392]. Життя є процесом і завжди містить у собі рух. Тобто основною ознакою є те, що використовуючи мотив дороги, автор вказує на плин часу. «У міфологічних та релігійних моделях світу шлях – це образ зв’язку між двома точками простору. Постійна і невід’ємна ознака його – многотрудність, складність, небезпечність» [2, с. 886] .

Уже з перших сторінок роману авторка використовує мотив дороги. Розділ «Безконечник на всі часи. Via dolorosa» у назві містить пряме посилання на образ шляху (Via dolorosa (бібл.) ­– дорога страждань) [4, с. 15]. Біблійний образ шляху скорботи зазвичай «вживають на позначення періоду страждань, життя, сповненого мужньо знесених лих» [5]. У романі образ дороги страждань є метафорою на позначення людського життя, яке у своїй природі містить певну частину випробувань. Те, що письменниця називає розділ саме «безконечником» наштовхує на думку, що людське життя авторка трактує як таке, що неодмінно має бути з пригорщами смутку й радости, і це є споконвічною закономірністю буття. Підтвердженням цьому є часовий вимір (225 років історії), лінії персонажів роману, які переплетені з доволі непростими й переважно трагічними історичними подіями («приватні» історії кожної особи, Перша й Друга світові війни, боротьба УПА проти окупантів тощо). Окрім цього, низку фрагментів твору можна ототожнити з 14 стаціями (подіями) на шляху скорботи (у долях різних людей), відповідно пригадування кожної з цих подій нащадками (як і у випадку релігійних християнських практик) стимулює до пам’ятання та розуміння.

Уведення в оповідь образу Небесної канцелярії, а в ній Бога та Білого й Чорного янголів, використано авторкою для реалізації кількох цілей. По-перше, такий прийом дозволяє показати панорамність; по-друге, це спосіб проаналізувати, що відбувається на землі, спочатку поглянувши цілісно, а потім кожну подію розібрати детальніше, з висоти пташиного лету відкрити шлях (долю) кожної людини, яка прописана у «грубезних фоліантах»: «– Дивіться. Тут розписано життєву дорогу – долю – кожного. Всіх, хто з моєї волі приходить у світ і покидає його з моєї волі також» [4, с. 25], але одразу потому Бог додає, що фіксує «у цих книжках тільки каркас людської долі. Тільки каркас. Риштовання, сказати б» [4, с. 25].

Кожен шлях передбачає рух з однієї точки до іншої: від народження до смерти, від нерозуміння до пізнання, або ж з рідного дому до чужини, яким був шлях німецьких переселенців Ваґнерів до Буковини. Їхня дорога також передбачає ряд випробувань. Окрім переміщення локального відбувається ще й внутрішній поступ персонажів. Варто зазначити, що зміни, набуття досвіду притаманне кожному з персонажів оповіді. Наприклад, дорога Дарія Берегівчука є якоюсь мірою шляхом спокути за своє минуле, відповідно постійно трансформується його світобачення. Випробування під час проходження шляху супроводжується межовістю (ситуації на межі життя та смерти). Мотив дороги стає суголососним із топосом пограниччя – своєрідні зупинки-випробування на життєвому шляху. Показовими є долі Марушки та Ганушки Берегівчук, майора Піддубного, Петруська-німця та ін., де їхні випробування відображають «структурування простору по міфопоетичній вертикалі, цим репрезентуючи кризову ситуацію межі між життям та смертю» [3, с. 314]. В історичній площині кожній події, відрізку історії також притаманний рух від однієї точки до іншої. Розглядаючи усі події в сукупності, як загальну історію, початковою точкою є масштабне заселення Буковини з XVIII ст. й зосередженість життя у межах певного регіону (з проєкцією на історію світу), а кінцевою точкою є епілог, дія якого відбувається у Станиці Луганській 2014 року. Читач долає шлях у більш ніж два століття, який дозволяє осягнути фрагменти історії, що у свою чергу наснажують мотив національної пам’яти.

Отже, у романі М. Матіос «Букова земля» дорога ототожнюється насамперед з людським життям. Проходження власного шляху (проживання життя) неодмінно залишає відбиток в історії та здатен передаватися до наступних поколінь, таким чином мотив дороги тісно переплетений  з мотивом пам’яти.

Література

1.       Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике. Вопросы литературы и эстетики. Москва : Художественная литература, 1975. С. 234–407.

2.       Енциклопедичний словник символів культури України / за ред. В. Коцура, О. Потапенка, В. Куйбіди. Корсунь-Шевченківський : ФОП Гавришенко В.М., 2015. 912 с.

3.       Косинська Н. Топос пограниччя у прозі Марії Матіос: міфопоетичний аспект. Вісник Львівського університету. Сер. : Філологічна. 2014. Вип. 60.      Ч. 2. С. 309–315.

4.       Матіос М. Букова земля: роман-панорама завдовжки у 225 років. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2019. 928 с.

5.       Остащук І. Б. Хресна дорога. Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хресна дорога (дата звернення: 14.02.2022).

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.