Інформацій- ний лист

Збірники наукових праць

середа, 24 лютого 2021 р.

Грицик Н. О., Коваленко О. А. НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ У ФОРМУВАННІ ІМЕННИКІВ-НАЗВ ЖІНОК ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

 

Грицик Н. О.

 учениця 10- А класу

                                            Коваленко О. А.

 учитель-методист

Дніпрорудненська гімназія «Софія»

Наук. кер.: Зубець Н.О., к. філол. н., доцент                                                                                                                                    

                                        

НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ У ФОРМУВАННІ ІМЕННИКІВ-НАЗВ

ЖІНОК ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

(на прикладі інтернет-видання «Українська правда»,

телепрограми ТСН, «Вікна»)

 

Одним із важливих викликів останнього часу стало використання фемінітивів – іменників жіночого роду на позначення статусу, роду діяльності, професій і посад жінок. Такі слова не нові для української лексики: фемінітиви згадувалися ще у церковнослов’янсько-українському «Лексисі…» Лаврентія Зизанія у ХVІ столітті, їх фіксує словник Б. Грінченка (1907–1909), «Словник української мови» в 11 томах (1970–1980).

Науковці вивчали фемінітиви в історичному, словотворчому та інших аспектах (П. Білоусенко, М. Брус, І. Ковалик, В. Німчук, О. Пономарів, С. Семенюк, І. Фекета та інші).

Дослідники в галузі  теорії масової комунікації (О. Синчак, О. Сербенська,  Н. Собецька, О. Масалітіна та ін.) наголошують на тому, що саме мова ЗМІ є середовищем різних мовних інновацій. Фемінітиви в українських ЗМІ стають виразниками мовної політики, зорієнтованої на пропагування гендерної рівності та власне української словотворчості. Зокрема, жіночі назви за сферою діяльності послідовно вживає «Українська правда», телевізійні програми «Вікна» на телеканалі СТБ, ТСН – на 1+1.

Підгрупа назв жінок за родом діяльності нараховує значну кількість одиниць. У контекстах публікацій і телепрограм зафіксовано лексеми: співачка, активістка, волонтерка, дослідниця, експертка, діячка, кандидатка, феміністка, ініціаторка, членкиня, інтелектуалка, меценатка, командирка, організаторка, коментаторка, водійка, тренерка, фотографиня (фотографка), медпрацівниця, науковиця, ідеологиня, мисткиня, юристка, радниця тощо.

Найбільш уживаними у ЗМІ є номінації жінок за родом діяльності, притаманні для жіночої статі. Наприклад, фемінітив співачка вживається без паралельної форми чоловічого роду жінка-співак, подібно, як і номінація актриса. Значну групу становлять фемінітиви на позначення осіб за родом спортивної діяльності: тенісистка, чемпіонка, футболістка, спортсменка, баскетболістка. Назви на позначення жінок, які займаються інтелектуальною працею – науковиця, кандидатка наук, професорка, доцентка, послідовно вживаються у ЗМІ з 2019 р.

Низку фемінітивів зафіксовано у сфері соціальної, політичної та громадської діяльності, зокрема це стосується номінацій активістка, феміністка, діячка, засновниця, кандидатка, начальниця, соратниця, радниця, членкиня, самовисуванка, нардепка, ідеологиня, опозиціонерка.

Використання фемінітивів дає можливість не зазначати безпосередньо стать суб’єкта: До неї підійшли патрульні, але водійка вирішила втекти на авто [«Вікна», 2020], на відміну від конструкції жінка, яка була за кермом: У Вінниці п’яна жінка за кермом скоїла ДТП [ТСН, 2020].

Відповідно до мовних традицій іменники у формі чоловічого роду на позначення професій зазвичай є загальними і позначають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, а іменники жіночого роду – лише осіб жіночої статі. У контекстах публіцистичного корпусу жанрів  та відповідних телепрограм зафіксовано фемінітиви: вчителька, медсестра, акторка, вихователька, лікарка, дизайнерка, архітекторка, редакторка, освітянка, лекторка, солдатка, офіціантка, фельдшерка, медичка, кінологиня, кравчиня, історикиня, хірургиня, психологиня, соціологиня, біологиня, етнологиня, продавчиня, дієтологиня, вірусологиня, драматургиня, адвокатеса (адвокатка).

Назви жінок на позначення професії найчастіше використовуються тоді, коли в тексті йдеться про рід трудової діяльності, яку прийнято вважати жіночою. Найчастотнішою з аналізованих є назва актриса, що зафіксована в багатьох контекстах. Традиційно цю лексему вживають тоді, коли мова йде про жінку, а співвідносний іменник у формі чоловічого роду актор не прийнято використовувати на позначення особи жіночої статі. У сфері медицини поширеними фемінітивами є лікарка, медсестра. Натомість лексема медичка трапляється в медіаджерелах для передавання розмовного мовлення з негативною конотацією: Я до наших медичок не звертаюся… [«Вікна»,  2020]. Паралельно вживається емоційно-нейтральна лексема медична працівниця або скорочена назва медпрацівниця. Маскулінітив медпрацівник вживається лише на позначення загальної особи: Діалог із профспілками медпрацівників... [ТСН, 2020].

Уживання фемінітивів у військовій сфері обмежене (солдатка, офіцерка, розвідниця). Спеціальні звання осіб рядового й начальницького складу (фемінітиви) утворюються за допомогою слова пані: сержант – пані сержант, старшина – пані старшина, полковник – пані полковник тощо.

Номінації на позначення жінок за посадою традиційно поширюються на ті посади, які переважно обіймають жінки (секретарка, заступниця, завідувачка), однак кількість фемінітивів на позначення керівних посад зростає: керівниця, очільниця, директорка, завідувачка, прем’єрка, бригадирка, міністерка, менеджерка, президентка, професорка, доцентка.

Офіційні назви посад традиційно подають у чоловічому роді, навіть коли йдеться про жінку: Оксана Вікторівна – декан факультету менеджменту та логістики [УП, 22 січня 2020] або з прикладкою жінка: Перший декан-жінка...[УП, 20 серпня 2020]. З огляду на те, що окремі фемінітиви ще не зафіксовані у словниках, у ЗМІ трапляються різні словотвірні варіанти, як-от: міністриня, міністерка.

Лише поодинокі фемінітиви, що вживаються в мові публікацій газети «Українська правда» та телевізійних програм «Вікна», ТСН, наявні в академічних словниках. Зокрема, відсутні назви водійка, тренерка, фотографиня (фотографка), членкиня, мисткиня, ідеологиня, історикиня, біологиня,  директорка, доцентка, менеджерка, очільниця, професорка, прем’єрка, науковиця,  офіцерка, соціологиня, філологиня, етнологиня, історикиня, психологиня, дієтологиня тощо.

 Найбільш продуктивними засобами творення жіночих номінацій за сферою діяльності є суфікси:

-к-: акторка, прем’єрка, депутатка, директорка, завідувачка, інтелектуалка, менеджерка, міністерка та ін.;

-ин-: кравчиня, міністриня, продавчиня, хірургиня, ідеологиня, мисткиня, членкиня;

-иц-: керівниця, медпрацівниця, науковиця, очільниця, радниця.

Емоційно-експресивна функція найчастіше притаманна лексичним номінаціям із суфіксом -ичк-, -ис- (керівничка, критикеса, директриса).

Отже, нова норма в українському правописі, до запровадження якої медіа спричинилися дуже істотно, регламентує способи творення фемінітивів і не пропонує стилістичних обмежень щодо їхнього вживання. Але вона не зобов’язує їх використовувати, якщо мовець не відчуває в цьому потреби або не сприймає того чи того слова на фонетичному чи іншому мовному рівні. І тут ключовим критерієм доцільності має стати час: одні слова витримають випробування ним, увійдуть в узвичаєне слововживання, інші, можливо, ні. Засоби масової інформації в цьому процесі й надалі відіграватимуть чи не найважливішу роль.

Література

1.     Брус М. П. Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування : монографія. Івано-Франківськ : ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 2019. 440 с.

2.     Дацишин Х. Засоби масової інформації і динаміка мовної норми : новітні фемінітиви як відображення суспільних викликів сьогодення. URL : http://science.lpnu.ua/sjs/all-volumes-and-issues/volume-4-number-2020/media-and-dynamics-language-norm-new-feminitives

3.     Малахова О. Фемінітиви – не данина моді, вони властиві українській мові як системі. URL : http://womo.ua/olena-malahova

4.  Масалітіна О. Що таке фемінітиви?

     URL : https://www.thevillage.com.ua/village/city/talk/28557

 5. Пономарев О. Як я ставлюся до фемінітивів на кшталт членкиня. URL :  https://www.bbc.com/ukrainian/blog-olexandr

10 коментарів:

  1. Доброго ранку, дякую за роботу. На вашу думку, чи потрібно використовувати фемінітиви в нашому столітті- час гендерної боротьби і поширення фемінізму?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго ранку, дякую за запитання. Я вважаю, що фемінітиви - це потреба часу. Саме вони допомагають визначити стать людини у контексті.

      Видалити
  2. Вітаю! Як ви вважаєте, чи не призведе часте використання фемінітивів до дисбалансу ролей у суспільстві?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, цікаве питання. Я вважаю, що ні. Фемінітиви увиразнюють нашу мову, навпаки, одразу допомагають визначити сферу діяльності жінки.

      Видалити
  3. Добрий день! Як ви вважаєте, чи усі фемінітиви є стилістично доречними?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий день, дякую за питання. Так, певні фемінітиви звучать цікаво: міністриня і міністерка. Час визначить, яке слово "приживеться". Так само буде й із фотографинею, мисткинею тощо.

      Видалити
  4. Добрий день, цікава стаття, лише трішки не звично сприймати фемінітиви так часто. Як ви думаєте, чи не входить у суперечність ця літературна норма з ідеєю гендерної рівності між жінками й чоловіками!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Авторизуйтеся, будь ласка, для коментування. Або підписуйтеся в коментарі

      Видалити
    2. Добрий день, дякую за питання. У публіцистиці останнім часом активізувалося вживання фемінітивів. На мою думку, це вимога часу, адже проблема рівноправ'я жінки й чоловіка охопила всі сфери соціуму та впливає на їх місце та роль у суспільстві. Так, деякі фемінітиви звучать не дуже звично: соціологиня, вірусологиня, міністерка, критикеса. Але вони утворені за правилами словотвору. Час розставить усе на свої місця. Адже мова - живий організм.

      Видалити
  5. Доброго вечора. Дякую вам за вашу статтю, дуже цікаво та пізнавально!

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.