Сидоренко Н. О. ФЕНТЕЗІЙНИЙ ХРОНОТОП У ПОВІСТІ МІЇ МАРЧЕНКО «МІСТО ТІНЕЙ»

 

Сидоренко Н. О.

студентка магістратури

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Слижук О.А., к. пед. н., доцент

 

ФЕНТЕЗІЙНИЙ ХРОНОТОП У ПОВІСТІ МІЇ МАРЧЕНКО «МІСТО ТІНЕЙ»

 

Термін «хронотоп» є одним із дискусійних понять у літературознавстві. Простір і час належать до основних філософських категорій, без яких неможлива світоглядна модель реальності. Час і простір на різних етапах їхнього розвитку утворюють складну систему, яка є відображенням різноманітних часопросторових відношень. У кожному творі наявні художній час і простір, однак вони не абстрактні поняття, а конкретні складники твору, взаємопов’язані між собою.

Історія становлення терміна сягає давніх часів. Однією з основних проблем, що постала перед людством, було розуміння часу й навколишнього світу – простору. Виокремлювалися і досліджувалися окремі складники часу та простору, що були характерні для певної історичної епохи, вироблялися й відповідні жанрові літературні методи відтворення, які були невід’ємною частиною літературного світу. Уперше термін «хронотоп» у науковий обіг увів О. Ухтомський, ідеї якого підхопив М. Бахтін і представив цю категорію як систему просторово­часових значень. М. Бахтін вважає, що хронотоп – це нероздільний взаємозв’язок часопросторових відношень у літературі [1, с. 5–6]. Хронотоп об’єднує часові та просторові особливості в єдине ціле, вони не можуть існувати один без одного.

В. Герасимчук вважає, що «художній хронотоп має суб'єктивний характер. Адже відчуття часу і простору залежить від вираження його автором, сприйняття читачем та від взаємозв'язку реального світу й світу художнього [3, с. 53].  За його функціями в літературному творі Т. Гребенюк поділяє його на  сюжетний, фабульний, топографічний, авторський, соціально-історичний, побутовий, фантастичний, міфологічний, психологічний, метафізичний [4].

Проаналізувавши дослідження Г. Булашева [2, с. 414], можемо зробити висновок про те, що уявлення про час в українському письменстві та культурі змінювались у процесі історичного розвитку суспільства. Це спричинило появу таких різновидів художнього часу, як циклічний, міфологічний, казуальний, есхатологічний, спіральний, міфопоетичний та ін.

Світ у свідомості давньої людини поділявся насамперед на дві частини – буденну і священну (світи Яви й Нави). Оскільки дії міфічних героїв полягали в їх переміщенні з одного виду простору-часу в інший, з дійсного в потойбічне і назад, тому й трапляються з ними в їх подорожах неймовірні пригоди.

У повісті Мії Марченко «Місто Тіней» головна героїня  – дванадцятирічна Марта живе ніби у двох часових вимірах. Своєрідне роздвоєння її відбулося після страшного нещастя в її житті – смерті найріднішої людини. У дівчинки померла мама, тож її забрав до себе тато, якого вона майже не знала.  Події книги починають відбуватися в Місті біля Моря, де Марта вперше зустрічається з своїм батьком Алексом. Потім вони опиняються в ресторані, і це вже в Старому Місті, тобто за допомогою топографічного хронотопу ми можемо прослідкувати, як місце впливає на емоційний стан головного героя. В Старому Місті ми вперше знайомимося з архітектурними спорудами, які протягом всієї повісті будуть нас супроводжувати:  Кам’яний собор – серце міста, готичні будівлі, Ратушна площа.

І вже вперше на Ратушній площі Марта потрапляє в паралельну реальність, знайомиться з Еммеліною. Відтоді їй подобається бувати в Старому місті: «Серед бруку, старих кам’яниць і затишних подвір’ячок так легко було уявити себе у казці або в одній з легенд про лицарів та прекрасних дам. Декотрі вулички були такі вузькі, що, розкинувши руки, Марта ледь не торкалася обох стін. Дверцята, віконниці, брами і мури – все тут було таке маленьке, затишне, наче Старе місто колись населяли не люди, а казкові гноми» [5, с. 54]. Перехід в інший світ поступово змінює дівчинку, вона починає думати про когось, крім себе, адже розуміє, що комусь може бути гірше, ніж їй. Поступово біль минає. І таки остаточно мине, але для цього Марті доведеться кілька разів буквально пожертвувати собою.

Розглянувши структуру часопростору в повісті Мії Марченко «Місто Тіней» можемо зауважити: змістовність, закладена у формах хронотопу, виявляє себе перш за все як здатність часу і простору давати нову інформацію, глибше розкриває авторську художню концепцію, яку неможливо одержати іншим шляхом. Чіткий поділ на розділи, подієва послідовність, що не виключає перенесення дії в інші художні площини, дотримування географічних топосів становлять типовий для письменниці спосіб компонування художнього світу. В аналізованій повісті особливо привертає увагу характеротворча функція хронотопу, за допомогою якого розкривається внутрішній світ героїні, що співвідноситься з реальним видимим світом, завдяки чому її образ стає виразнішим.

Література

1.  Бахтин М. Хронотоп художественного произведения. URL : https://www.docsity.com/ru/m-m-bahtin-hronotop-hudozhestvennogo-proizvedeniya/1081344/ (дата звернення : 25.01. 2021).

2.  Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях.  Київ : Довіра, 1993. 414 с.

3.  Герасимчук В. Міфологічні мотиви у фольклорі та літературі. Українська література в загальноосвітній школі. 2001. № 1. С.37–44; № 2. С. 53–59.

4.  Гребенюк Т. В. Подія в художній системі сучасної української прози : морфологія, семіотика, рецепція : монографія. Запоріжжя: Просвіта, 2010. 424 c.

5.  Марченко М. Місто Тіней. Київ : Фонтан казок. 2016. 360 с.