Чорна О. С. ОПОЗИЦІЯ «РАДЯНСЬКА ЕПОХА ТА СИЛЬНА ОСОБИСТІСТЬ» В РОМАНІ В. ДАНИЛЕНКА «КЛІТКА ДЛЯ ВИВІЛЬГИ»

Чорна О. С.

студентка 1 курсу

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Наук. кер.: Ромас Л. М., к. філол. н., доцент

ОПОЗИЦІЯ «РАДЯНСЬКА ЕПОХА ТА СИЛЬНА ОСОБИСТІСТЬ»  В РОМАНІ В. ДАНИЛЕНКА «КЛІТКА ДЛЯ ВИВІЛЬГИ»

У романі Володимира Даниленка «Клітка для вивільги» центральною є  проблема впливу тоталітарної системи на людину. Особливої уваги в цьому аспекті набуває автентичний образ сильної особистості, здатної виступити проти радянської ідеології, боротися за свою національну гідність й утверджувати свою свободу. Першоплановим у тексті твору є образ Аліни Іванюк, жінки з унікальними вокальними даними, всесвітній славі якої зашкодила  радянська система. Через її історію зі стрімким злетом та вимушеним падінням автор яскраво демонструє долю тисяч талановитих людей, які в період існування СРСР через свої національні переконання та моральні принципи змушені були забути про щасливе майбутнє. Найбільша їхня драма  полягала в тому, що вони «народились не в тій країні, не в той час, і не в тому місці» [1, с. 266]. Цей образ має свій життєвий прототип (мати письменника), тому змальовано його з особливими почуттями. Так, талант головної героїні сприймається її сином Владиком як божество, а сама вона постає перед ним «солодкоголосою богинею» [1, с. 56], «ангелом, скинутим з небес» [1, с. 268].

Особливу увагу автор приділяє опису таланту Аліни.  Її голос зображено таким, що може заглушити «дзенькіт трамвая, шум вулиці, людський гамір, туркотіння голубів» [1, с. 57]. Ще змалечку головна героїня могла не тільки перекрикуватися з пташками та цвіркунами їхніми ж голосами, але й приборкувати природні стихії. Вона могла здобути всесвітню славу, але В. Даниленко зображує Радянський Союз таким, що вбиває талант.

Обдарованість головної героїні стає приводом для знайомства з Миколою Хомичевським. Ця зустріч відіграє визначальну роль у розвитку подальшого конфлікту між Аліною та тоталітарною системою. Знайомство з митцем – переломний етап у житті молодої співачки: вона погодилася на пропозицію Бориса Тена взяти участь у конкурсі молодих виконавців. Для жінки відкривалися великі перспективи: здобувши перемогу в конкурсі, вона могла  вступити без іспитів до Київської консерваторії та співати на великій сцені. Але щасливого майбутнього «позбавив» її радянський режим – її притягують до відповідальності за зберігання забороненої літератури. Автор яскраво демонструє методи, якими радянська влада боролося з «інакомислячими». Найперше – це  шантаж: «Ви могли б здобути освіту в консерваторії, славу, гастролювати у своїй країні і за кордоном… А без цього ви решту життя проведете на полі. І єдиним вашим музичним супроводом буде спів жайворонка. То будете забирати жучка в Концевича?» [1, с. 228]. По-друге, залякування: «не змушуйте нас садити в тюрму вашого… чоловіка. А ми посадимо і його, і вас, а ваших дітей здамо до інтернату, де з них виховають справжніх патріотів, а не майбутніх дисидентів» [1, с. 227]. По-третє, демонстрація своєї сили шляхом морального пригнічення: «Капітан дістав із теки диплом володаря Гран-прі і якусь мить ним демонстративно помилувався. – Який був гарний диплом, – розірвав його на шматки» [1, с. 229]. Автор демонструє силу української інтелігенції, яка постає загрозою для існування тоталітарної системи.

В. Даниленко в романі «Клітка для вивільги» утверджує думку про те, що існування людини як особистості було однією із основних перепон для встановлення тоталітарної влади, тому деструкція людського «Я», як форми існування особи, була одним із основних завдань радянського режиму. Головна героїня знаходить у собі сили не підкоритися такому стану речей і висловити протест. У момент відчаю, коли жінка розуміє, що на її мрії співати на сцені поставлено хрест, пісня виявляється єдиним способом демонстрації свого презирливого ставлення до всієї радянської системи: «По її  щоках потекли сльози, але вона тріпнула гривою чорного волосся і зухвало заспівала» [1, с. 229]. Письменник ставить Аліну Іванюк у ситуацію самовизначення. Головна героїня відмовляється співпрацювати з Комітетом державної безпеки, таким чином кидаючи виклик ворожому режиму, який має на меті нав’язати їй свою волю, мораль, інтереси й ідеали: «яке я маю відношення до жучка?.. Я його туди не заносила і не збираюся його ні в кого забирати» [1, с. 228], – стверджує вона.

У виборі Аліни Іванюк простежується загальна позиція України.  Наділяючи Аліну такими рисами характеру, як мужність, сміливість, рішучість, незламність  письменник заперечує панування тоталітарної держави над українським народом.

Радянська ідеологія намагалася стати на перешкоді творчого розвитку головної героїні ще коли та навчалася в музичному училищі. Використовуючи шизофренічний принцип вигадувати для людей звинувачування, представники тоталітарної системи могли виключити її з навчального закладу через підозру у шпигунстві. Приводом для цього міг стати той факт, що дівчина взяла візитівку директора Віденської опери, який у роки війни був членом нацистської партії.

Крім того, Аліні було висунуто обвинувачення у відсутності радянського патріотизму та схилянні перед західною культурою. Причина – дівчина любила красиву музику: «Ви повинні любити не красиву, а нашу музику» [1, с. 122]. Таким чином, письменник демонструє абсурдність тогочасної епохи та її сутність: запроторити якомога більше людей до таборів, аби здобути безкоштовну робочу силу, знищуючи при цьому тих, хто зумів побачити істину і боротися за неї.  Але, якщо цей випадок не спричинив ніяких наслідків, то зв’язок з «дисидентами» так просто для головної героїні не минувся.

Трагічність долі головної героїні В. Даниленко підкреслює тим фактом, що, здобувши визнання за кордоном, Аліна не може реалізуватися у професійному плані на Батьківщині.

Література

1.     Даниленко В. Клітка для вивільги. Львів : ЛА «Піраміда», 2014. 368 с.