Інформацій- ний лист

Збірники наукових праць

пʼятниця, 21 лютого 2020 р.

Заболотна К. М. ЛІТЕРАТУРА – НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО ДУХОВНОСТІ


Заболотна К. М.
студентка магістратури
ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет
  імені академіка Степана Дем’янчука»
Наук. кер.: Овдійчук Л. М., к. пед. н., доцент
                                                                                              
ЛІТЕРАТУРА – НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО ДУХОВНОСТІ

У наш час ми звикли ставитися до духовності, як до чогось зрозумілого, що виникає само собою, але обовязково є. Духовність – це психічна енергія, яка є результатом діяльності нервової системи людини. Отже, духовність є здатністю до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу. Духовність – не всяка творчість, а лише творчість на рівні фундаментальних перетворень. Літературознавчі проблеми філософської лірики, зокрема духовно-філософської, сьогодні активно досліджуються в українському літературознавстві. Наприклад, «Сад божественних пісень» Григорія Сковороди справедливо відносять до духовно-філософської лірики, яка творилася на основі християнських морально-духовних роздумів автора. Як наприклад,  Пісня 1:
Блажен, о блажен, кто с самых пелен
Посвятил себе Христови,
День, ночь мыслит в его словЂ,
Взя иго и благое и бремя легкое,
К сему обык, к сему навык.
О, жребій сей святый ! [4]
Відомо, що духовно-філософський досвід Г. Сковороди істотно вплинув на розвиток нової української літератури. Його ідеї стали орієнтиром для наступних українських письменників у питаннях морально-духовної проблематики.
Візьмемо до уваги розуміння духовності В. Соловйовим як персональної моральної культури високої проби. При цьому філософ  виділяє такі грані духовності: самосвідомість, мораль, розуміння сенсу життя, свобода, творчість, трансцендентність [див.: 5].
 Біблія духовна книга не тому, що там говориться про Бога, бо про Бога говорять безліч книг і не всі вони є духовними. Біблія духовна книга тому, що містить духовні орієнтири та наочно викладає щонайменше три системи позитивних мотивацій та відповідно два їх перетворення – Закон, Второзаконня та Новий Заповіт. Так само і духовний простір – це простір комунікації духовних людей, який забезпечує духотворні дії, зокрема по створенню духовних орієнтирів.
Християнство духовне не тому, що в ньому йдеться про віру в Бога та спасіння душі, а саме завдяки тому, що воно змінювало світ упродовж тривалого часу на фундаментальному рівні. Реформація – ознака животворного духу християнства вже після діянь, описаних в Біблії.
Те ж саме можна сказати про інші світові релігії – іслам чи буддизм. Релігії духовні завдяки глибинним змінам світу та власним оновленням. У цьому сенсі тільки ті релігійні конфесії, що постійно демонструють здатність до оновлення, є духовними.
Прагнення людини вирватися за рамки своєї природної сутності накладає відбиток на зміни не тільки у навколишньому середовищі, а й у середовищі суто людському. Важливу роль для набуття людиною моральної ідентичності в інформаційному суспільстві відіграють комунікації.
Усе в людини від душі. І кохання, і біль та переживання. На жаль, ми почали все це втрачати: ми перестали читати книги, слухати музичні п’єси великих композиторів, вдивлятися в краєвиди, милуватися картинами…
Очі митця вміють побачити найголовніше. Побачити й показати іншим. Світ думки – живий зв’язок духовної реальності, філософських абстрактних раціональних структур і життя. Адже через думку виражається духовність. Творчість духа – є творчістю душі. Герой роману Ф. Достоєвського князь Мишкін говорить: «Невже можна бачити дерево і не бути щасливим?..» Гортаючи в підручнику сторінки, захоплюєшся творами Т. Шевченка, Л. Костенко, Лесі Українки. Вони вміли бачити красу та передавати свої почуття. Основа духовного життя – свідомість.
Для людини дуже важливо почувати себе одним цілим з усім світом. Більшість людей зайнятті все життя зароблянням грошей. Це не є і не може бути метою життя. Усе це – засоби його підтримки. Слова Е. Хемінгуея про людину, яка не є островом в океані, бо вона не самотня, бо вона єдина з усім світом, дуже влучні. Можливо, так і є. І кожна духовна людина, відчуває себе як той острів в океані, до якого підступає каламутна вода світу, в якому бути порядним – не вигідно, не модно. Це притаманне не тільки нашому часові. В Англії 1601 року В. Шекспір вклав в уста Гамлета такі слова: «Боже! Боже! Яке нікчемне, марне, недолуге на світі діється. Тьху! Тьху!»
Духовність – це насамперед освіченість, яка формує світогляд, позитивне світосприйняття. Вивчаючи визначні твори, людина відчуває себе порошинкою у Всесвіті. Читання вбиває в людини дурість. Адже читання – це спілкування з людьми великими та духовними. Читаючи, ми занурюємося в їхній світ, відкриваючи в собі нові емоції та відчуття.
«Поезія – це прекрасна мудрість», – писав В. Симоненко у щоденнику [3, c. 81]. А М. Гайдеггер стверджував, що філософія і поезія стоять на протилежних вершинах, але говорять одне й те ж саме. Творча діяльність людини одухотворює технічні пристрої. Механічні досягнення самі по собі не створюють духовність. Потрібно поєднувати наукові відкриття з духовністю.
Д. Мільтон у полемічному трактаті «Ареопагітика» на захист слова та свободи друку висловився про книги, що це не мертві зовсім речі, а створіння, які містять у собі насіння життя, настільки ж діяльні, як та душа породженням якої вони є; мало того, вони зберігають в собі, як в фіали, найчистішу енергію та екстракт того живого розуму, який їх створив.
Сьогодні навколишній світ намагається різними способами змінити наш світогляд, діючи через книги, фільми, культуру. Незважаючи на це, на землі є достатньо віршів, гарних і різних, які наповнюють нас любов’ю, прагненням доторкнутися до прекрасного, чогось недосяжного. Українська література – унікальний навчальний предмет, своєрідна візитна картка української школи. Його зміст логічно продовжує матеріал з мови та світової літератури, розширює межі засвоєння школярами духовних скарбів людства і слугує учням містком для культурного збагачення художніми та духовними цінностями, що їх створили генії усіх часів і народів.
Яскравим прикладом є вірш Т. Шевченка «Ісаія. Глава 35» [6, c. 537], який був написаний 1859 р. Історія написання цього вірша є дивовижною.  
Т. Шевченко дуже рано почав своє знайомство із біблійними текстами. Справа в тому, що у так званій дяківській школі, де він навчався грамоті, «Псалтир» (так називали книгу Псалмів із Біблії) замінював буквар, тому малий Тарас дуже швидко навчився його читати. Ісаія – стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії. Його пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.
Жанром цього вірша є переспів з Біблії («подражаніє») – один із улюблених жанрів поета. Темою цього вірша є мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства. Ідея – це впевненість Т. Шевченка у святості Божої правди та любові, яка запанує на землі, віра в щасливе і вільне життя. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує щасливе життя людей у майбутньому, по-друге, показує, до чого доводить рабство людину. У вірші автор взяв до уваги образ святої дороги до Бога. Це якоюсь мірою символічний образ, в якому йдеться про правильне життя народу, що керується Божими законами. Символ дороги є дуже важливим, бо завдяки йому створюється образ щасливого суспільства, яке живе за моральними християнськими законами. Також Т. Шевченко повністю зберігає поетичний мотив обводнення пустелі, що дуже виразно звучить у біблійному тексті. Проте в його поезії на берегах річок та озер ростуть не тростини й папірус, а гаї. Цей маленький штрих немовби «натякає», що йдеться про майбутнє звільнення не так ізраїльського, як українського народу.
«Духовний простір знищено в науці. Самостійно українська наука вже не може відважитися на фундаментальні перетворення. Без духотворних зусиль науки з зовні її чекає загнивання та перетворення на труп. Його також знищено і в мистецтві.  Перервався зв’язок поколінь, і молоді не в змозі вийти на духовну позицію самостійно, хоча деякі з них і намагаються.
Духовність швидкими темпами втрачається в мові. Не встигаючи освоювати в нових словах нові явища та нові уявлення і тим самим будучи неспроможною розширювати свою синонімічну потужність, українська мова не витримує конкуренції з іншими мовами, наповнюється суржиком та прямими запозиченнями і мертвіє.
Як не сумно, але духовний простір не відтворюється і в освіті. Запозичуючи чужі теорії, концепти, освітні практики та підходи всередині мотивацій споживацтва, продукуємо духовних калік з інтерпретативним мисленням і обмеженими творчими здібностями» [2].
Наш непростий час також вносить свої корективи. Сьогодні знецінюється все – і духовне, і матеріальне. Душевна убогість всього нашого життя не дає виникнути і зміцнитися безпосередній любові до культури, вона ніби вбиває інстинкт культури і робить несприйнятливим до її ідеї [1, с. 8–13]. Тому на вчителя літератури суспільством покладена важлива місія: сформувати духовно багату людину високої читацької і загальної культури, розвивати людську особистість як рівновелику цінність, фундаментальним надбанням якої є література, адже духовність і література – поняття нерозривні, бо література – невичерпне джерело духовності. Активно долучаючись до світу літератури, дитина набуває собі людяності. Спілкування з Гомером, Данте, Шевченком, Лесею Українкою та іншими геніями людства дає можливість відкрити в собі здатність співчувати, любити себе та навколишній світ. 
Література
1.     Більченко Є. Проблема тексту культури в змісті освіти. Шлях освіти. 2007. № 3. С. 8–13.
2.     Дацюк С. Що таке духовність та навіщо вона потрібна? Українська правда. 2009. 16 червня.
3. Симоненко В. Щоденник. Окрайці думок. URL:  https://vasylsymonenko.org/schodennyk/okrajtsi-dumok-21-10-1962/
4.     Сковорода Г.  ПЂСНЬ 1-я. URL: http://litopys.org.ua/skovoroda/skov103.htm
5.     Соловйов Володимир Сергійович. Навчальні матеріали онлайн. URL:
       https://pidruchniki.com/70048/filosofiya/solovyov_volodimir_sergiyovich
6.     Шевченко Т. Кобзар. Київ : Вид-во художньої літератури «Дніпро», 1987. 639 с.  

21 коментар:

  1. Добрий день! Дякую за Вашу доповідь на таку актуальну та досить болючу тему в умовах сучасного сьогодення. Скажіть, будь ласка, чи справді Ви вірите, що духовний простір "знищено і в мистецтві"? Я так розумію, мова йде про сучасне мистецтво. Чи не вважаєте Ви, що, може, це досить категорично сказано? Із абсолютною впевненістю можна сказати, що брухту в сучасному мистецтві аж занадто багато, але ж він не стовідсотково заполонив сучасний мистецький простір. Я була особисто знайомою з юним поетом (нині покійним) В.Стецулою, який писав навдивовижу духовні, як на мене, поезії. Чи не є прикладом духовності в сучасному українському образотворчому мистецтві картини Є. Гапчинської, а в іноземному просторі, наприклад, картини численних японських художників-ілюстраторів, імена яких зараз швидко не згадаю. Із приводу науки, освіти, мови - тут теж важко судити однозначно. Усе цілковито залежить від людського фактору. А люди наразі втрачають духовні витоки у більшості своїй, безумовно, тут важко не погодитись... З повагою, А. Манько

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора! Дякую Вам за питання та таку цікаву думку. Я вважаю, що сучасність - це час подібний загибелі античного світу. Новий час характеризує не тільки культуру взагалі, а й всі її складові, в тому числі і мистецтво. Мистецтво намагається підтвердити, що в реальності існує не лише краса, але й потворність, не лише підвищене й гармонійне, але й огидне, хаос - і все це може бути ним оспіване. Ви знаєте, кожна людина має свої цінності і по різному бачить красу. Одна людина може знайти красу в простому сонячному дні, а для іншої - цей день може бути занадто жарким. Багато людей втрачає моральну чутливість до істини, до правди і не правди, краси і потворності, добра й зла. Загальнолюдські моральні цінності: совість і жалість, чесність і щиросердність перетворюються у " факультет непотрібних речей ". Але дуже не хочеться в це вірити. З повагою, К.Заболотна

      Видалити
    2. Дякую за таку розлогу і змістовну відповідь! Особливо сподобалось твердження: "Загальнолюдські моральні цінності: совість і жалість, чесність і щиросердність перетворюються у " факультет непотрібних речей "". Надихнули на перечитання роману Домбровського:)

      Видалити
    3. Доброго дня!. Дякую Вам за Ваш відгук. Мені дуже приємно. З'явилося бажання ближче познайомитися з творчістю Домбровського.
      З повагою,К.Заболотна

      Видалити
  2. Добрий день! Скажіть, будь ласка, чи дійсно Ви вважаєте, що українська мова мертвіє? На мою думку, за останній рік проведено багато заходів щодо укріплення мови, зокрема, ухвалення Закону про мову або видання нової редакції "Українського правопису".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, Денис! Так,як не сумно б це звучало,але я вважаю, що українська мова мертвіє. Тому, що завжди наша мова була милозвучна. Українська мова, українська пісня - її завжди називали "солов'їною". А зараз, наша рідна мова наповнюється суржиком, різними запозиченнями, непотрібними закінченнями, які руйнують та паплюжать українську мову. З повагою, К.Заболотна

      Видалити
  3. Як ви думаєте чи всі жанри літератури позитивно впливають на духовність людини?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго дня! Авторизуйтеся, будь ласка, щоб Ви могли заходити на сторінку конференції під власними іменем і прізвимщем.

      Видалити
    2. Доброго вечора! Дякую за запитання. Звичайно, що не всі жанри позитивно впливають на духовність людини. Якщо взяти, наприклад, роман М.Булгакова "Майстер і Маргарита", то читаючи цей твір, ніякої духовності там не можна побачити. Теж саме і детективний жанр чи жанр фентезі. Про яку духовність можна говорити там?
      Містична повість М.Гоголя "Вий","Вечори на хуторі поблизу Диканьки", українська поема І.Котляревського "Енеїда"- читаючи таку літературу, я не можу сказати, що ми духовно збагачуємося, а навпаки. Після таких творів ми можемо мати погане самопочуття, навіть не задумуючись, що це вплив такої літератури. З повагою, К.Заболотна

      Видалити
    3. Доброго вечора. Хотіла б уточнити щодо фентезі й фантастики. Ви дійсно вважаєте, що усі твори цих жанрів не несуть у собі духовності?

      Видалити
    4. Доброго вечора,Людмило! Дякую за Ваше питання. Так, я вважаю що такі жанри не можуть нести в собі духовність, але це моя особиста думка. Чи можна знайти чи побачити духовність у Джоан Роулінг "Гарі Поттер"?- ні. Приватна школа в Нешвіллі(США) видалила зі своєї бібліотеки всі книги про Гарі Поттера, заявивши, що в них містяться заклинання, які закликають дітей до самогубства, жорстокості(звісно не прямим текстом). А також всі релігійні конфесії забороняють читання такого жанру літератури. Ці книги показують магію як доброю, так і злою, що насправді є хитрим обманом. Прокляття і заклинання в цих книгах є справжніми, при читанні людина ризикує викликати злих духів. Переважно діти формують свої погляди на світ не з праць богословів, а з оповідань, казок та інших джерел. Значення символів, особливо в дитячій літературі неможливо переоцінити. Вони підсвідомо впливають на розум і душу. Врешті весь наш світогляд, наша культура, духовність - себто те, що визначає нас як нас. З повагою, К.Заболотна

      Видалити
    5. Щодо "Гаррі Поттера" категорично з вами не згодна, але це моя особиста думка. Проте цікаво, що ви скажете про Рея Бредбері і його творчість? Зокрема, про "451 градус за Фаренгейтом". Жанр книги фантастичний, проте очевидною є думка, яку несе роман, про те, що світ без книг жахливий. Це теж бездуховна книга?
      Також не зовсім зрозуміла фразу "при читанні людина ризикує викликати злих духів". Ви маєте на увазі, що деякі закляття з "Гаррі Поттера" працюють по-справжньому і їх не можна вимовляти вголос?
      І ще одне питання не за темою, тому зрозумію, якщо відмовитеся відповідати: чи може атеїст бути духовно багатою людиною?

      Видалити
    6. Доброго дня, Людмило! В мене до Вас виникло зустрічне запитання. Як духовно Ви збагатилися після прочитання "Гарі Поттера"? Якщо всі релігійні конфесії, деякі школи, батьки забороняють цю книгу, то це ж не просто так. З приводу "при читанні людина ризикує викликати злих духів"- потрібно розуміти, що це не в прямому сенсі. Це не обов'язково Ви маєте їх побачити чи говорити з ними; це в першу чергу наші думки, наш світогляд, почуття, які змінюються після прочитання такої літератури. Ні для кого не секрет, що "Слово має силу". Дивлячись з точки зору психології людини, наша підсвідомість дивовижна річ. Вона запам'ятовує всю інформацію яку ми отримуємо, навіть якщо ми її зразу забуваємо, і тоді в неочікуваний момент, коли ми того не чекаємо ми можемо згадати ту чи іншу інформацію. Дорослі можуть відсіювати некорисну інформацію, в той час як діти сприймають все буквально. Як я вже писала у своїй доповіді: "Духовність - це в першу чергу освіченість людини, її світогляд".
      "451 градус по Фаренгейту" - це наукова фантастика, яка містить в собі певні цитати з Біблії. Але і тут потрібно бути обережним при читанні та розумінні, тому що часто ці цитати виривають з контексту чи перекручують їх значення.
      Що ж, давайте вияснимо хто такі атеїсти. Атеїсти - це люди які вірять в певну ідею, яка заперечує існування Бога. Тобто, можна сказати, що атеїсти є певною мірою віруючими людьми, тому що вони знають, що Бог є, але не хочуть в Нього вірити. Також можна назвати їх духовними. Вони цікавляться філософією, різними науками, вивчають історію, в них може бути дуже багатий внутрішній світ, але якщо брати релігійну точку зору, то атеїсти не є духовними людьми, хіба що після віри в Бога.
      З повагою, К.Заболотна

      Видалити
    7. Дякую за відповідь! Хочу спершу уточнити момент щодо "злих духів". Переносне значення очевидне, проте можна було сприйняти фразу буквально, оскільки ви не помістили її в лапки. До того ж, я думала, що у контексті цього інтернет-проекту ми в першу чергу науковці, а не письменники, тож вживання фраз у переносному значенні мені не здалося доречним.

      Щодо атеїстів (хочу уточнити, що я до них не належу). Вони не знають, що є Бог, але не хочуть в нього вірити. Вони просто не вірять. Вони знають, що Бога нема. З усім іншим, що ви сказали про їхню духовність повністю з вами згодна.

      І, нарешті, Гаррі Поттер. Підкреслюю, що зараз просто висловлюю власну думку, не намагаючись нікого ні в чому переконати. По-перше, мою увагу звернула ваша фраза "це ж не просто так". Усе в цьому світі має причину, тож "не просто так" - не аргумент. Проте, якщо я правильно розумію, головна причина заборони "Гаррі Поттера" - те, що у книзі закляття представлені як щось хороше, тоді як церква вважає відьом слугами сатани. Проте варто задуматись, що в українській ментальності відьми - це ті, хто знає, відає. Українська відьма - скоріше знахарка, яка допомагає людям. Відповідно, її закляття МОЖУТЬ бути хорошими. І таке уявлення про відьму - частина української ментальності, а, значить, і духовності українця.

      Також варто сказати, що для мене духовність, в першу чергу, стосується загальнолюдських цінностей. У "Гаррі Поттері" важливу роль відіграє дружба головних героїв. Вони, звичайно, сваряться, інколи розходяться. Проте завжди повертаються один до одного, готові пробачати й бути пробаченими (до речі, християнська ідея прощення). Також тут висунута проблема дискримінації (зокрема, за расою), реалізована у протистоянні чистокровних і бруднокровних чарівників, у співіснуванні різних видів, а також в організації, що боролася за права ельфів-домовиків. Один із них, до речі, став дуже важливим персонажем на рівні з чарівниками. Гаррі не ідеальна людина, він часто помиляється, але разом з тим його душа чиста. У кінці 5 книги він хоче застосувати непрощене закляття на Белатрисі, проте у нього не виходить. "Цього треба по-справжньому захотіти," - сміється Белатриса. А ми розуміємо, що головний герой не здатний на ТАКЕ зло, навіть якщо воно спрямоване проти жахливих людей.

      Якщо говорити про релігію, то фінал "Гаррі Поттера", безсумнівно, християнський. Хлопець жертвує собою задля блага інших, а потім воскресає в нагороду за свій подвиг. Також у творі реалізується ідея про те, що не треба боятися смерті. А місце, куди потрапляє Гаррі після смерті, не має болю (схоже на рай?). А ще на надгробках деяких героїв містяться цитати з Біблії.

      Видалити
    8. Доброго вечора, Людмило! Дякую Вам за таку думку. Ви написали, що "атеїсти не знають,що є Бог,але не хочуть в Нього вірити", що Ви можете сказати на те,що вони вивчають Біблію, і деякі з них дізнавшись Істину Святого Писання ввірують в Бога?
      Я тут також нікого не переконую,і тим більше не нав'язую свою думку,але я не згідна з тим твердженням, яке Ви написали: "відьма - частина української ментальності,а значить, і духовності українця", тому що для мене ЗЛО не може мати ніякої духовності,яке б воно не було, чи це біла чи чорна магія, вона залишається магією!
      Духовний світ людини - це те, що в неї на серці, в думках, її відношення до інших, її освіченість та духовний стан.
      А Вам фінал "Гарі Поттера" не нагадує історію з Біблії? Це саме про те, що я писала в попередньому коментарі, беручи цитати, історії з Біблії їх виривають з контексту чи замінюють. І все для того, щоб заплутати людину, і вплинути на її підсвідомість(можливо і не одразу).
      Чесно кажучи в нас з Вами трохи різні погляди на такі речі.

      Видалити
    9. Здається, я приблизно розумію вашу позицію. Хоча й багато з чим не згодна. Лише не можу зрозуміти, чому, досліджуючи духовність, ви зациклились на Біблії і книгах, які містять "правильні", не вирвані з контексту, біблійні мотиви. Невже література не може бути духовною, якщо вона не має релігійної основи?

      А щодо відьом... Що ж, у вашому уявленні вони постають злом. Але не забувайте, що були часи, коли церква заперечувала науку. Коли земля була пласкою, а телескопи були злом. І коли молитва була дієвішими ліками, ніж антибіотики. Біблію писали люди, а не Бог. Тож не все, що написано у Біблії і – тим більше – кажуть священики, є божим словом.

      Принаймні це моя позиція.

      Видалити
    10. "Духовність – це насамперед освіченість, яка формує світогляд, позитивне світосприйняття. Вивчаючи визначні твори, людина відчуває себе порошинкою у Всесвіті. Читання вбиває в людини дурість. Адже читання – це спілкування з людьми великими та духовними. Читаючи, ми занурюємося в їхній світ, відкриваючи в собі нові емоції та відчуття." - це уривок з моєї доповіді. І я не вважаю що література не може бути духовною, як я вже писала не вся література є духовною.
      І хочу зауважити, що про "Гарі Поттера" та релігійні основи - це моя з Вами дискусія, а не тема мого дослідження!
      А про написання Біблії раджу познайомитися з теологію.

      Видалити
  4. Як Ви вважаєти, сучасний вчитель літератури, щоб виконати свою місію, повинен виходити за рамки шкільної програми? Читати сучасних авторів, особливо тих, що пишуть в напрямку young adult, який частіше за все читають підлітки, навіть якщо ці твори складно віднести до елітарної літератури?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, Інеса! Дякую за запитання. Звичайно, я вважаю, що сучасний вчитель має знати більше ніж потрібно. Він не повинен розраховувати тільки на ті знання, які він здобув в університеті, але й вміти користуватися сучасними матеріалами. А саме перше, щоб завоювати повагу і довіру учнів, потрібно не тільки використовуючи всі надбання техніки, але мати набагато більше моральних якостей ніж ми маємо, знати набагато більше ніж ми можемо, бути оптимістом, глибоко вірити та любити дітей. А читати сучасних авторів, що пишуть в напрямку young adult, потрібно хоча б для того, щоб дати корисну пораду дітям при виборі літератури. З повагою, К.Заболотна

      Видалити
  5. Доброго вечора!
    На рахунок атеїстів то вони просто несуть свою ідеоголію нічим не підтвержену. Вони просто не хочуть вірити в Бога в той час коли їх серце запитує їх: "яка ціль твого життя?" або "як виникло життя?" і відповісти не можуть і підсвідомо знають, що без Творця нічого просто так не з'являється. Більшість людей сьогодення не хочуть вірити в Бога просто тому що не хочуть нести відповідальність за свої вчинки. Вони думають, що Біблія їх обмежує, але і батьки обмежують тим самим захищать своїх діток від поганих речей. Я думаю, так само і Той Хто створив людину знає краще , що для неї є корисними, а що зруйнує її життя. Тому Святе Писання - це інструкція для життя збагаченого духовного повного радості для кожної людини.
    На рахунок Гаррі потера, то згідна з автором статті, кожне слово має силу і впливає на людину коли вона допускає його в своє серце. В тій чи іншій мірі читаючи чи дивлячись співпереживаємо разом з героями, а значить допускаємо це в своє життя. В цьому і є схована небезпека. В ньому можна побачити лишень духовну пітьму.
    З.п. М. Ничипорчук

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, Маріє! Дякую за Ваш змістовний відгук. Ви гарно підкреслили за атеїстів.А також мені дуже сподобалося, як Ви написали духовну пітьму.
      З повагою, К.Заболотна

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.