Новосьолова А. Г. СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗУ КОЗАКА НЕБАБИ В ПОЕЗІЇ М. ЧХАНА

Новосьолова А. Г.

студентка 2 курсу

НТУ «Дніпровська політехніка»

Наук. кер.: Біляцька В. П., д. філол. н., професор

СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗУ КОЗАКА НЕБАБИ В ПОЕЗІЇ М. ЧХАНА

Михайло Чхан – однин із найпомітніших поетів Придніпров’я 1960–1970-х рр. ХХ ст., поезії якого позначені мотивами синівської любові до рідного краю, рідної мови, історії України, а головне, він палкий шанувальник степових лицарів, козаків. Незважаючи на багату спадщину талановитого майстра слова, на думку С. Мартинової, «значення, вага і місце цього небуденного митця в українській літературі ще не визначено до кінця [2, с. 8]. Творчість М. Чхана глибоко філософська, різножанрова: поеми, балади, легенди, які своїм героїчним змістом, драматичним сюжетом та характером стилю «сприймаються як жанр високопоетичної балади чи історичної легенди про подвиги славних запорожців та козаків» [2, с. 7]. Зрозуміло, тема козацтва в українській літературі бере початок із народних дум та пісень, що оспівували героїчні події, підносили ідею патріотизму, звеличували звитяжність козаків-борців за волю.

Оспівуючи часи козаччини в народнопоетичній традиції, М. Чхан у своїх творах звертався до конкретних історичних постатей. Поет уславлював легендарних козацьких ватажків, героїв народно-визвольної війни, таких, як Мартин Небаба («Смерть Небаби»), Максим Кривоніс («Виклик Кривоноса Вишневецькому»), Гнат Голий («Цю скелину віком не розчавлено»), Іван Сірко («Чортомлицькі легенди»). «Образ кожного з них автор вимальовує на автентичній основі, протиставляючи героям їхніх історичних опонентів: полковник Небаба – Радзивілл, Кривоніс – князь Ярема Вишневецький, Гнат Голий – Сава Чалий. Як і в народній творчості, поет оспівував мужність героїв, їх зневагу до смерті та презирство до зрадників-перевертнів» [1, с. 67].

Про реальну подію (криваву битву 1651 р. поблизу Ріпок) розповів Михайло Чхан у поезії «Смерть Небаби». У ній поет прославляє мужність і відвагу козацького полковника. Мартин Небаба (кінець XVI – 6 липня 1651 р.) герой національно-визвольної війни українського народу, визначний полководець, сподвижник Богдана Хмельницького [див.: 4, с. 352]. Автор репрезентує героя як сильного та сміливого вояка із беззаперечним авторитетом, синівською відданістю Україні: «Однією рукою січеться полковник Небаба, / правиці немає – / правицю уже не вберіг. / Та і що там рука?! / За життя запорожець не квилів, / бо не бог, а козак / є володар свого живоття» [5, с. 174].

У історичних джерелах зазначено, що Мартин Небаба в травні 1648 р. очолив народне повстання проти польської шляхти на Чернігово-Сіверщині, став полковником Борзнянського полку, а з початку 1649 р. вже полковником Чернігівським [див.: 4, с. 352].

У липні 1651 р. поблизу Ріпок відбулася битва. Полк під командуванням Небаби взяв в облогу Гомель, але внаслідок наступу значних польсько-литовських сил був змушений відступити. Мартин керував обороною Чернігово-Сіверщини від нападу військ князя Януша Радзивілла, та його загін потрапив в оточення, загалом у цьому бою полягло близько 3–4 тисяч козаків.

М. Чхан художньо відтворив ці картини битви, передав мужність, відданість Україні козацького полковника: «Як хитається світ! / Знемагає правиця-незграба.../ Однією рукою січеться полковник Небаба, / однією душею /загін і живе, і вмира» [5, с. 175]. Багато козаків у цьому бою потрапили в полон і після допиту були страчені. Небаба, зумів би вирватися з цієї пастки, відійти за полком Степана Пободайла, але позиції укріпити можна було лише затримавши на добу велике військо гетьмана литовського, адже: «За плечима Вкраїна, / від попелу вся посивіла, / за плечима Небаби – народна свята правота: / не пустити вперед ні на крок  вояків Радзивілла, / хоч востаннє отут / і земелька свята привіта» [5, с. 174].

Мартин довго боронився в рукопашному бою, йому пропонували здатися й обіцяли життя. Небаба відмовився і, коли був поранений у праву руку, боронився лівою, аж поки не загинув: «–Гей, скажіть Радзивіллу: / полковник Небаба – не баба! / Та що смерть у бою – / то є слава і честь козаку!» [5, с. 175]. Він пророкував ворогам, що вини ще нап’ються кривавого пива: «легіони в нас рук / легіони сердець, / але воля і думка ОДНА!» [5, с. 175].

Поки козаки на чолі з Мартином билися з литовцями, Степан Пободайло встиг організувати надійну оборону Чернігова. Після кривавої битви литовський гетьман Януш Радзивілл, вражений мужністю Мартина Небаби, наказав поховати його з військовими почестями й насипати над ним високу могилу.

А. Головченко писала: «Умови, у яких народжується козацтво, у поета асоціюються з образом доріг, кожна з яких веде до знищення і особистісного, і загальнонаціонального існування. Козаччина стала виявом супротиву духу українського народу, що опинився в надскладних історичних умовах поневолення панщиною та постійним зазіханням зовнішніх ворогів» [1, с. 63].

Отже, образ козака Мартина Небаби в поезії М. Чхана репрезентує почуття обов’язку перед рідною землею, закликає молоде покоління любити Україну, об’єднатися і захищати її, у ньому артикулюється проблема готовності до подвигів, до згуртованості в біді.

Література

1.        Головченко А. Специфіка відтворення героїки козацтва у збірці М. Чхана «Легенди про козаків». Вісник Запорізького національного університету: зб. наукових праць. Філологічні науки. Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2015. № 1. С. 62–69.

2.        Мартинова С. «В нім жила запорозька смілість…». Чхан М. А. Вибране. Дніпропетровськ : ВАТ «Дніпрокнига», 2007. С. 5–8.

3.        Мартинова С. Творча спадщина. Січеслав. 2006. № 2 (8). С. 26–30.

4.        Мицик Ю. Небаба Мартин. Енциклопедія історії України : У 10 т. Т. 7. / редкол. : В. Смолій (голова) та ін. Київ : Наукова думка, 2010. 728 с.

5.        Чхан М. Вибране. Дніпропетровськ : ВАТ «Дніпрокнига», 2007. 408 с.