Інформацій- ний лист

Збірники наукових праць

четвер, 22 лютого 2018 р.

Продащук В. С. ХРОНОТОП РОМАНУ С. ЛОБОДИ «ЧАС ЛІЛІТ»


Продащук В. С.
студентка 2 курсу
Запорізький національний університет
Наук. кер.: к. філол. н., доц. Ніколаєнко В. М.

ХРОНОТОП РОМАНУ С. ЛОБОДИ «ЧАС ЛІЛІТ»

Художній твір – це ніби життя людини – героя – записане на плівку: автор, як і глядач, сам вирішує, коли слід пришвидшити час або пропустити несуттєві події, що можна оглянути побіжно, а який випадок вартий кількаразового перегляду. У творі зазвичай зображено події, важливі для загального розгортання сюжету, ті, що розкривають думки, почуття персонажів. Часопросторові відношення становлять хронотоп художнього твору.
«Хронотоп (грец. chronos час і topos місце) взаємозв’язок часових і просторових характеристик зображених у художньому творі явищ… Художній час твору залежить від його наповненості важливими подіями та їх просторової осяжності. Художній простір у творі також не збігається з місцем розгортання подій чи перебування персонажів: локальний інтер’єр, пейзаж розмикаються у широкий світ засобами ретроспекції» [1, с. 714]. Термін ввів російський літературознавець М. Бахтін, який дослідив цю категорію у праці «Форми часу і хронотопу в романі. Нариси з історичної поетики».
Висвітлення специфіки хронотопу для художнього полотна роману С. Лободи «Час Ліліт» є метою роботи. Завданням дослідження є аналіз твору «Час Ліліт» із точки зору художнього часу та простору в їхній взаємодії.
Представлена наукова розвідка має безперечну новизну, адже дослідженням твору з цієї точки зору ще ніхто не займався.
Події в містичному детективі «Час Ліліт» концентруються навколо головного героя – медика-науковця Дорна Єгора Васильовича. Він уже не перший рік намагається знайти причину низки дитячих смертей і якось цьому запобігти. У ході власного розслідування йому доводиться зустрічати «сюрпризи минулого», розкривати страшні таємниці, знаходити друзів, розчаровуватися в близьких, а в результаті – розплутувати складний клубок із таємниць, почуттів і містики, який скупчився над Україною. 
У романі С. Лободи незвичайний хронотоп, адже сучасне пронизане минулим – біблійною історією, яка поступово тлумачить читачам причини подій сьогодення. Твір починається й завершується зображенням сучасності, але ці два виміри гармонійно переплетені між собою. Рушійна сила цього –Ліліт, оскільки її постать є ниткою, яка наповнює зміст подіями минувшини. Ліліт постає перед читачем уже в першому розділі: «У прочинені двері боксу прослизнула жіноча тінь і торкнулася холодного скла прозорої стіни…» [2, с. 10]. Саме вона, по суті, творить історію і рухає життя Єгора вперед.
Перед реципієнтом постає картина столичного життя. Автор не дає назву міста, але з плином часу читач зустрічає вказівки на реальні населені пункти України – місто Дніпропетровськ, село Мехедівка; а Михайла – друга й колегу Єгора – називає «столичним гостем». Цю площину, за словами М. Бахтіна, можна назвати місцем циклічного побутового часу. У столиці час позбавлений історичної ходи, він рухається вузькими колами днів, тижнів, місяців, років. У Мехедівці ж для Єгора починається новий відлік часу, тобто це новий часопростір. Він відрізняється від дисгармонійного, наповненого громадськими обов’язками міського життя. Тут герой переосмислює деякі речі й відкриває Істину буття. Для Михайла новим часопростором є відрядження в Дніпропетровськ. Це, так званий, перепочинок для героя. Він виринає з буденності, ніби з густої патоки, і відчуває себе звичайною людиною.
Говорячи про місце перебігу подій у цій площині слід зауважити, що воно не є першорядним тому, що не грає великої ролі в розгортанні сюжету. Місце слугує фоном для зображення взаємодії людей і янголів.
М. Бахтін акцентує на переважаючій ролі категорії часу в художньому творі. «Час тут постає як багатовимірна категорія, в якій розрізняють фабульно-сюжетний і оповідально-розповідний час. У такий спосіб виявляють розбіжність між тим, коли описані події відбулись і коли про них повідомив оповідач» [див.: 1, с. 714]. У романі «Час Ліліт» фабульно-сюжетний і нараційний час загалом збігаються, бо автор розповідає про події, які відбуваються тут і зараз. Точна кількість років із моменту першої появи головних героїв і до кінця роману не вказана. Але наприкінці твору читач може зробити висновок, що події охоплюють приблизно чоти–п’ять років. На це вказує сцена з названою дочкою Єгора: «Ліля як підросла», – подумав лагідно, дивлячись на дівчинку, що каталася на триколісному велосипеді. Три роки минуло, як і не було» [2, с. 234].
Кілька позасюжетних ретроспективних елементів, щоправда, порушують лінійний плин часу. До таких можна віднести: спогади Єгора про Риту – померлу дружину, Юру – забутого друга дитинства, згадки Сансанві про його чергове народження тощо.
Новим часопросторовим включенням є також епізоди із життя перекладача Чеслава, зв’язок із основною сюжетною лінією якого, розкривається не одразу. Його ж персонаж «тягне» за собою ще один епізод звернений у минуле – дивний випадок у американському містечку Грінвіч-Віллідж та газетна стаття про нього. «Прибиральниця [] виявила в одному з приватних будинків тіла своїх мертвих працедавців. [] Тіло самого господаря перебувало у вітальні біля роялю. [] всі гості, в тому числі і власники будинку, померли від інфаркту» [2, с. 221]. Завдяки цій ретроспекції читач розуміє зв’язок між рукописом із Кумранських печер, над яким працював Чеслав, та загадковими смертями. Розшифрована за нотним станом мелодія і є вбивчою. А отже, Чеслав повторив долю власників та гостей будинку з містечка Грінвіч-Віллідж.
Паралельно з першою площиною зображена інша, ізольована, – це зображення Раю. Біблійний хронотоп відкривається появою Ліліт: «…І був шостий день. І сказав Бог: сотворяю тебе за образом і подобою своєю» [2, с. 16]. Тому єднальною ланкою між площинами виступають сама Ліліт і три янгола (Санві, Сансанві, Семангелоф). Тут дні течуть неквапливо, час підпорядковано особливому ритму. Цей часопростір є трансцендентним, він лежить поза межами суто раціонального сприймання. Простір у другому вимірі, звісно, фантастичний, але не відходить від реальності. Опис життя й специфічних реалій буденності перших людей надають цьому просторові реальної основи. Картини Раю в тексті з’являються епізодично, тому іноді важко поєднати воєдино час цієї площини.
Різні складові хронотопу у творах часто можуть мати символічний характер. В українській художній літературі говоримо про особливе значення таких елементів, як місто й село, земля і небо, дорога, сад, ліс, будинок, поріг, сходи тощо (просторові) і зміна пір року, перехід від дня до ночі тощо (часові).
Символічні хронотопи є і в романі С. Лободи. Один із них – будинок (за класифікацією М. Бахтіна – це вузький, закритий реальний хронотоп). Дім є символом притулку Великої Матері, замкнутості й захисту; це сходження в темряву перед відродженням. Цей елемент пов’язаний із постатями Єгора та Чеслава. Обидва «сховалися» від суспільства, знайшли притулок у старому будиночку. Для останнього – це засіб знайти себе, відновитися: «Спочатку він облаштовував свій лісовий будиночок, щоб відчувати себе тут комфортно. Утім, будинок був засобом, а не метою» [2, с. 45].
Не можемо залишити поза увагою хронотоп лісу. У творі зустрічаємо фрагмент, який описує життя Чеслава: «Він жив у лісі. Не в такій далечині, як хотілося б, але в достатній, щоб його ніхто не турбував. Краса природи, чисте повітря і помірний дефіцит таких подразників, як люди» [2, с. 45]. У цих рядках йдеться про Чеслава, але справедливо застосувати їх і до Єгора. Для обох ліс став місцем ініціації. Символ цей означає перехід, коли душа зустрічається з чимось невідомим; секрети природи, в які людина повинна зануритися, щоб зрозуміти їх зміст. Тож і для героїв «втеча» в ліс – це символічна смерть перед відродженням в ході ініціації.  
Образ квартири Єгора – також своєрідний символічний хронотоп. За своєю суттю квартира – це замкнений простір, обмежений чотирма стінами, – квадрат. Тож можемо говорити про те, що це символ земного існування, статичної бездоганності й незмінності: «У квартирі стояла тиша. [] Йому подобалися такі хвилини. Коли він належав сам собі. Жодних розмов, телефонних дзвінків, нарад, звітів. […] Начебто і не було нічого, що хвилювало, не давало заспокоїтися» [2, с. 11]. У житті Єгора квартира – це ніби фіксація його смерті, адже життя завмерло в той момент, коли трагічний випадок забрав дружину, і водночас, – протиставлення динамічному циклу життя і руху.
Отже, роман С. Лободи «Час Ліліт» насичений цікавими для опрацювання елементами хронотопу, які часом набувають символічного характеру.
Література
1. Літературознавчий словник-довідник / Гром’як Р. Т., Ковалів Ю. І., Теремко В. І. – К. : Академія, 1997. – 752 с.
2. Лобода С. Час Ліліт / С. Лобода. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. – 252 с.

10 коментарів:

  1. Доброго дня, Віталіно! Якій меті, на Вашу думку, слугує введення сакрального хронотопу в романі?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий вечір! Дякую за питання!
      Сакральний хронотоп у романі створюється за допомогою використання біблійного дискурсу, де спостерігається ідеалізація топосу, поєднання різних часових відрізків тощо. Це власний світ, який живе за своїми законами.
      Я вважаю, що автор увів сакральний хронотоп щонайменше з трьох причин. По-перше, оскільки у ньому одночасно втілено протистояння добра і зла, життя і смерті, гармонії й хаосу, автор наочно показує найбільш полярні величини. По-друге, окрім внутрішнього протистояння, автор зображує яскраву відмінність сучасності і біблійного часу, тим самим спонукає шукати елементи сакрального в буденних речах і так рухає героїв до пізнання Істини. А, по-третє, завдяки уведенню сакрального хронотопу читач розуміє де взагалі відбулася зав’язка дальшої історії.

      Видалити
  2. Доброго дня. Скажіть, як на Вашу думку, чи провокує використання біблійних сюжетів автором до активізації розумового потенціалу реципієнта?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий вечір! Дякую за питання!
      Я вважаю, що процес читання взагалі будь-якого твору, в який закладена «серйозна» ідея, сприяє активізації розумового потенціалу читача. У цьому творі використання біблійного сюжету однозначно не випадкове. І оскільки біблійні образи мають символічне значення та змушують шукати відповіді на вічні питання про добро і зло, смерть і безсмертя, любов і ненависть, впевнена, що використання біблійних сюжетів провокує до активізації розумового потенціалу реципієнта.

      Видалити
  3. Доброго дня! Скажіть, чи впливають характеристики хронотопу на дефініцію жанрового різновиду твору?
    З повагою - Ю.Р. Курилова

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий вечір! Дякую за питання!
      Так, характеристики хронотопу впливають на визначення жанру твору.
      Існує думка, що хронотоп охоплює взагалі всі сторони художнього твору, в тому числі, жанрову специфіку тексту. Михайло Бахтін, працю якого я згадувала у своєму дослідженні, акцентував на тому, що жанр і жанрові різновиди визначаються саме хронотопом, а кожен літературний жанр має притаманний саме йому тип хронотопу.

      Видалити
  4. Доброго дня! На вашу думку, який різновид хоронотопу в романі "Час Ліліт" виражений найяскравіше, і чим це обумовлено?

    ВідповістиВидалити
  5. Дякую за питання!
    Не знаю, яку класифікацію Ви мали на увазі, але візьмемо за основу поділ хронотопу на три види/типи/рівні, які часто співіснують у романах чи повістях: топографічний, психологічний і метафізичний (класифікація П. Торопа). Топографічний хронотоп обумовлений упізнаванням у творі конкретного часу і місця; він є «хронотопом сюжету». Психологічний хронотоп — це «хронотоп персонажів». Метафізичний хронотоп — «рівень опису і створення метамови», пов’язаний з ідейним осмисленням цілого тексту, в тому числі простору і часу.
    На мою думку, домінантним є психологічний хронотоп. Топографічний, по суті, – несе найменше навантаження. Якщо, припустимо, змінити країну чи місто або навіть «просунути» час на 10 років вперед/назад, навряд це могло б суттєво вплинути на розгортання сюжету. А такі часо-просторові елементи, як ліс або квартира, несуть скоріше символічне навантаження. А тому слугують засобом вияву психологічного хронотопу.
    Але якщо зважати, що сюжетний хід, підкреслений на першому рівні переміщенням у просторі і часі, співпадає на другому з переходом з одного душевного стану в інший, то у зв’язку топографічний і психологічний виражені найяскравіше.

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.