Менсітов І. І. ТЕМПОРАЛЬНІСТЬ ДЕТЕКТИВУ Є. КОНОНЕНКО «ЖЕРТВА ЗАБУТОГО МАЙСТРА»

Менсітов І. І.

студент 3 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. наук, доцент

ТЕМПОРАЛЬНІСТЬ ДЕТЕКТИВУ Є. КОНОНЕНКО

«ЖЕРТВА ЗАБУТОГО МАЙСТРА»

Популярність детективу в наш час спричинила появу низки літературознавчих досліджень.  Адже ще донедавна детективні твори вважалися низькопробною, масовою літературою, покликаною задовольняти не надто вишукані читацькі смаки. З цього приводу Г. К. Честертон зазначав: «Неправда, що публіка надає перевагу поганій літературі перед хорошою і зачитується детективними романами, тому, що це погана література. Одна лише відсутність високих художніх якостей ще не робить книгу популярною» [3, с. 16]. Однак, такі погляди  на детектив часто були зумовлені упередженим оцінюванням літературною критикою. Вироблення низки жанрових модифікацій детективного роману, як й інших жанрових різновидів масової літератури, продемонструвало здатність детективу проникати в інші жанрові структури, взаємодіяти з ними. Сьогодні поряд із готичним, психологічним, політичним, поліцейським, шпіонським, фантастичним, філософським, іронічним детективами важливою ланкою детективістики і масової літератури загалом є історичний детектив.   Для творів цього типу властива розробка детективного сюжету в минулому або через поєднання як мінімум двох часових площин, одна з яких співвідноситься з минулим. За історичним детективом також закріпили визначення «ретродетектив», історичний роман із детективною сюжетною лінією.

Авторами детективних творів часто використовується мотив розкриття нашим сучасником злочинів, що відбулися в минулому. Для цього може бути кілька причин: по-перше, відсутність потрібних доказів чи засобів, які б допомогли з’ясувати необхідні деталі злочину в минулому і якими можуть скористатися лише наші сучасники. По-друге, дослідивши зв’язки історичної події чи особи із сучасністю, можна відтворити і проаналізувати чинники, які призвели до злочину.

Історичний детектив на відміну від детективу, побудованого виключно на сучасному матеріалі, за словами Н. Валуєвої, «передбачає більш активний діалог з текстами попередніх культур, минуле в ньому реконструюється з відомих літературних і документальних текстів і меншою мірою з власне історичних досліджень і архівних матеріалів» [1].

Звернення до історії в детективі не завжди повинне бути пов’язане з гостросюжетним матеріалом, погонями, стріляниною, злочинною діяльністю; воно також може стосуватися пошуку втрачених культурно-мистецьких надбань. Саме про такі пошуки йдеться у романі Євгенії Кононенко «Жертва забутого майстра». Читач спробує простежити, разом із головною героїнею Лесею Касовською, життєві й творчі віхи скульптора Іоанна Георга Пінзеля. Але оскільки йдеться про загадкову й маловідому до недавнього часу особу, яка тільки стає об’єктом наукового історичного дискурсу, то авторка не намагається містифікувати читача уведенням у роман біографічних деталей: «Для розуміння мистецтва треба бути ще глибшим містиком, ніж для створення мистецьких виробів» [2, c. 144], «Тут справді потрібен історичний підхід і в нас мало фактів. Таємниця Пінзеля, звичайно ж, залишається таємницею. Тут ми можемо тільки здогадуватися, чим жертвував він, заради кого чи заради чого» [2, с. 157].

Проникнути в духовний зміст творчості І. Пінзеля, як скажімо, і  Мікеланджело чи Сальвадора Далі, не можливо без знання епохи, в якій вони жили. Тому авторка лаконічно торкається історії Львова і Бучача – міст, з якими пов’язана творчість майстра. Але крім доби самого І. Пінзеля і умовної сучасності в романі є ще третій часовий зріз – період Другої світової війни. Власне, зав’язкою роману стає історія випадкової зустрічі солдата німецької армії Ріхарда Адлера і старого єврея, який перед смертю встигає передати давній рукопис. У подальшому, таємниця старого рукопису і почуття провини за злочини нацистської армії, спонукають спершу самого Ріхарда, а потім і його сина, розшукувати невідомий донині трактат І. Пінзеля.

Саме син німецького солдата, відомий скульптор, під псевдонімом  Мішель Арбріє стає клієнтом фірми «Таємних бажань», в якому працює Леся-Маріанна. Особливістю детективної прози Є. Кононенко стало заглиблення у внутрішній світ персонажів, що й дало підстави дослідникам творчості авторки кваліфікувати її детективи як психологічні. В аналізованому творі увага з детективної інтриги пінзелівського рукопису поступово переміщується на загадкового замовника розслідування, в мотивах вчинків якого прагне розібратися героїня. До того ж, у кінці твору виявиться, що все написане головною героїнею, –  результат її роботи з психологом над подоланням емоційних розладів.

У фіналі твору загадка І. Пінзеля так і залишається не розв’язаною, проте Є. Кононенко пропонує читачеві альтернативну можливість осмислення величі скульптора. Так, потрапивши в помешкання фотографа, що тривалий час робить знімки скульптур І. Пінзеля з різних ракурсів, герої твору приходять до усвідомлення того, шо «Пінзель у своєму XVIII столітті працював на майбутнє. І то на далеке майбутнє» [2, c. 94]. Висновок, який став можливим лише в добу цифрових технологій, що дозволили подивитися на твори майстра в прямому і переносному значенні з різних сторін: «світлини Пінзелевих скульптур – це нова мистецька якість, відмінна від оригіналів … навіть скульптури Мікелянджело не дають цього так званого ефекту четвертого фотовиміру, який дають фігури Пінзеля!»  [2, c. 103].

Є. Кононенко пропонує читачеві через категорію пам’яті поціновувати як особу І. Пінзеля, так і власні життєві набутки:  «Чи шукатиме бодай хтось дані про нас за кілька поколінь по тому, як ми відійдемо в інший світ? А може, в тому й полягає сенс життя, щоб залишити по собі таємницю? До того ж таємницю, яка б інтригувала по-справжньому, спонукала б шукати істину?..» [2, c. 30].  Крім того, загадки життя і творчості І. Пінзеля, що рухають романну інтригу, мають змусити читача замислитися над важливістю збереження культурної спадщини, усвідомити цінність втрачених надбань і відповідальність кожної особи за збереження культурно-матеріальних набутків попередніх поколінь.

Література 

1.           Валуєва Н. Ретро-детектив як внутрішньо жанровий різновид детективу / Н. Валуєва [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nauka.hnpu.edu.ua/sites/default/files/fahovi%20vudannia/2010/Literaturoznavstvo_naukovi_zapusku_60_1/20.html

2.        Кононенко Є. Жертва забутого майстра : роман / Євгенія Кононенко. – К. : Грані-Т, 2007. – 180с.

3.        Честертон Г. В защиту детективной литературы / Гилберт Честертон ; пер. с англ. В. Воронин // Как сделать детектив. – М. :  Радуга, 1990. – С. 16–19.