Інформацій- ний лист

Збірники наукових праць

четвер, 22 лютого 2018 р.

Баянова К. О. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КАНОНІЧНОГО СЮЖЕТУ В РОМАНІ Н. ГУМЕНЮК «ЯНГОЛ У СІРОМУ»


Баянова К. О.
студентка магістратури
Запорізький національний університет
Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. н., доцент

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КАНОНІЧНОГО СЮЖЕТУ В РОМАНІ Н. ГУМЕНЮК «ЯНГОЛ У СІРОМУ»

Упродовж історії існування людства традиційний сюжетно-образний матеріал зберігає свою значущість, впливаючи на формування уявлень людини про вірність і зрадництво, гріх і праведність, добро і зло. Популярність  біблійних сюжетів, мотивів, образів, які є  одними із найдавніших і найпоширеніших у світовому письменстві, якраз і забезпечується їхнім   зв’язком із «вічними» проблемами людського буття. Зокрема, лаконізм і глибина етичного змісту  біблійної легенди про Каїна і Авеля зробили її однією з найуживаніших у літературах світу. Образи біблійних братів стали популярними при художньому дослідженні проблеми добра і зла й у вітчизняному письменстві, адже у них «просвічують риси, які завжди були вічними властивостями людини,  тому вони й породжують свої проекції, реінкарнації в будь-якій епосі, в будь-якій країні» [3, с. 39].
Сліди біблійного сюжету знаходимо в «Сказанні про Бориса і Гліба», «Повісті минулих літ», «Книзі житій святих» Д. Туптала, братовбивство стає основою сюжетної схеми в поемах І.Франка «Смерть Каїна» й В. Сосюри «Каїн», повісті О. Кобилянської «Земля», міфологема Каїна й Авеля як модель розбрату виводиться в романі Ю. Мушкетика «На брата брат», жіноча версія протистояння – сестровбивство – розробляється в повісті О. Забужко «Казка про калинову сопілку» тощо.
«Позаяк полісемантичність є однією з основних ознак традиційних сюжетів і образів, – твердить А. Волков, – у них завжди закладені можливості різних інтерпретацій» [2, с. 10]. Свою версію інтерпретації канонічного сюжету про братовбивство продемонструвала й Н. Гуменюк у романі «Янгол у сірому,  порушивши проблему відповідальності і вибору людини своєї позиції у винятковій ситуації.
Головний герой твору Авдій та його двоюрідний брат Калісій уже своїми іменами асоціативно переносять читача до біблійної притчі» [1]. Характери братів із роману «Янгол у сірому» повторюють характери своїх біблійних попередників: протитипом Авдія є Авель, а Калісія – Каїн. Авдій-Авель завжди мав чисте сердце й добрі наміри. Це добре простежується у сцені з дитинства братів, коли малий Калісій на дні річки знайшов «цяцьку», котра виявилась бомбою. Авдій же, кинувся без вагань на допомогу, нехтуючи страхом можливої смерті.
Калісій постає жорстоким і підлим. Він заздрить братові, що той краще за нього: «Ти знаєш, Жоржику, як це воно – бути весь час першим і раптом стати другим? Не знаєш… Але що я міг вдіяти? Авдій завжди перший: хоч і молодший на рік, і в’юни йому ловилися краще, і пірнати сокиркою вдавалося глибше, і раків він не боявся діставати голими руками з озерних печер, і на дерева вилазив легко, як вивірка», – розповідає вже літній Калісій своєму дорослому синові  [4, с. 152]. Але головна причина його заздрощів до брата в тому, що дівчина, котра йому подобалась, виказувала приязнь до Авдія.
Авдій не помічав за Калісієм чорної душі, тому не очікував підступності від свого брата, і коли сталася біда – Авдій потрапив до Сибіру – навіть не знав, хто винен. Повернення брата, якому вдалося втекти з табору, не змусило Калісія спокотувати свою провину, він обвинувачує Авдія у власноруч скоєному вбивстві. Так він удруге відправляє брата на «голгофну сибірову дорогу».
Жорстокість Калісія і його ставлення до людей успадковує від батька його син Жорж: «Я зрозумів: цей чоловік боїться тата, страшенно боїться. І тато це зрозумів. Він відкинувся на спинку крісла і насмішкувато дивився на чоловіка, ніби насолоджувався його вайлуватістю, ніби тішився його страхом. Я вже не пригадую про що вони говорили. У якомусь із закапелків пам’яті – тільки ота силувана жалюгідна усмішка на спітнілому обличчі чоловіка і насолода в татових очах» [4, с. 147]. Він переймає Калісієві погляди на життя, слухається його настанов:   « – Запам’ятай, Жоржику: слабаки повинні здихати і звільняти місце для сильних. Ніколи не жалій слабаків і не водися з ними. Цей світ –  для сильних, для таких, як ми з тобою. Запам’ятав?!» [4, с. 167].  
Тому не дивно, що з плином часу сина Калісія спокушає той самий батьківський гріх, який у творі викривається голосом криниці: «Рятувати він [Ліну – К. Б.] і не збирався. Як і його батько тоді, коли Соломійка стояла наді мною» [4, с. 194].
На відміну від біблійної притчі, де заздрість породжує безпосереднє братовбивство, у романі Н. Гуменюк Калісій виступає причиною смертей Авдієвої матері, котра замерзла в Сибіру в першу ж ніч, як ув’язнених  залишили ночувати посеред  степу, і Авдієвої сестри Марійки, що відійшла за рік, не витримавши нелюдських умов життя. І особисто він долучається до переслідування коханої свого брата Соломійки, що обирає смерть у криниці перед наругою.
Сучасна варіація біблійної притчі про Каїна і Авеля від Н. Гуменюк продовжується кількома лініями художньої інтерпретації, зокрема подіями воєнних і повоєнних років: історіями Бей-Зота (відомого графіка Ніла Хасевича), артиста Олексія Каплера, якого Сталін запроторив на зону в Архангельську область, бо в нього закохалася дочка Світлана. На сучасному етапі – це щоденникова сповідь зеленоокої дівчини Ліни, яка втікає від сина Калісія  з картинами свого батька-художника. Знаковим стає те, що Жорж, навмисно збивши її машиною і замітаючи сліди злочину, кинув дівчину в криницю, яка стала місцем гріхопадіння його батька, а врятував дівчину Авдій.
Притчевість роману пробуджує думку, закликає до зіставлень, дозволяє читачеві самому вирішувати, чию сторону приймати. Чи можливо виправдати злочин Жоржа тільки його поганим вихованням? Чи Калісія, якому в спадок від його власного батька передалася заздрість до сім’ї  Горничів? Йому здавалося, що Прокопу – батькові Авдія – все  дається легко, задарма. Навіть коли той повернувся з війни із контузією, називав його куркулем. Чи можливо виправдати вчинки Калісія тим, що в той час  потрібно було виживати,  як міг і як повчав батько:  «Таке життя – або хтось тебе, або ти когось. То краще вже ти когось» [4, с. 155]. Чи виправданням вчинків Калісія може бути нещасливе кохання: він кохав Соломійку і не розумів ніяк, чому вона не зводила очей з Авдія? Чому усміхалась іншому? Через це кохання Калісій страждав, для нього кохання – хвороба.
Психологічно цікавим у романі є образ Ліни, життя якої є ілюстрацією нашого сьогодення з його гіркими реаліями: виховує дівчину бабуся, бо мама влаштовує особисте життя після того, як розлучилася з  чоловіком-художником. Син Калісія пропонує їй робити копії картин, за що, звісно, платить. Сам же ті копії віддає, а оригінали забирає собі. Він, відповідно до детективної сюжетної лінії, організовує, як і землячок-олігарх – власник приватної колекції, викрадення картин Ліниного батька. Притчевий наратив роману спонукає замислитись і над вчинками Ліни: з одного боку вона постає жертвою обставин, але з іншого – її цілковиту безневинність можливо спростувати, бо дівчина брала участь у сумнівній із точки зору законності справі. 
Фінал твору – спроба розрубати гордіїв вузол: електронна відмикачка від Калісієвого житла залишається в сина, якого забирає міліція. Не наважившись піти добудинку брата, Калісій залишається наодинці побиватися про долю сина.
У романі «Янгол у сірому» утверджується думка. що людське життя – це не просто існування живого організму. Людина показана тут у соціумі, з типовими проблемами, які обсіли волиняків, але піддаються розв'язанню в духовному вимірі. Лише такий суддя як універсум, вищий розум, на переконання авторки роману, може винести вирок як героям, так і епосі загалом. Н. Гуменюк завдяки інтерпретації вічних образів підкреслює циклічність усього, що відбувається в світі: все ходить по колу, зло обов’язково повертається  до того, хто його скоїв. Підтвердженням цієї думки в романі звучать слова сірого янгола: «...нічого випадкового не буває…Течія часу готується до другого кола» [2, с. 197].
Література
1.  Біблія або Книги Святого письма Старого і Нового Заповіту із мови давньогрецької й грецької на українську наново перекладена Митрополитом Іларіоном [Електронний ресурс]  – Режим доступу : http://www.ukrlc.org/bible/
2.        Волков А. Традиційні сюжети та образи / А. Волков, П. Рихло, О. Бойченко // Наскрізні сюжети і образи в літературах Європи / Бібліотека тижневика «Зарубіжна література». – 1998. – № 25–28. – 64 с.
3.  Горбач Н. Проблема розбрату крізь призму біблійної легенди / Н. Горбач // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка : зб. наук. праць. – Луганськ : ЛДПУ ім. Тараса Шевченка, 2000. –  № 5. – С. 38–42. 
4.       Гуменюк Н.  Янгол у сірому : роман / Н. Гуменюк. – Тернопіль : Богдан, 2013. – 200 с.

6 коментарів:

  1. Катю, скажіть, будь ласка, чи був реальний прототип (крім біблійного Алеля) при створенні образу Авдія?

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую за питаня. Так, реальним прототипом Авдія Горнича став волинянин, уродженець села Верхівки теперішнього Луцького району Ананій Добровольський. За участь Ананія і двох його братів в УПА родину (Ананія, батька й сестру) вивезли до Сибіру. За час заслання Ананій неодноразово втікав, за це йому кожного разу посилювали умови утримання. Та незважаючи на немилість долі, в Сибіру Ананій одружився із землячкою. З дружиною та донькою він повернувся в Україну відбувши 13 років заслання. А. Добровольский також повідав, що до таких перипетій спричинила зрада двох односельців, які знали про його участь в УПА.

    ВідповістиВидалити
  3. Доброго часу дня!
    На Вашу думку, до якого другого кола готується течія часу?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, Катю! Дякую за питання. Мається на увазі циклічність усього, що відбувається у світі. Все ходить по колу, якщо зробити зло, то воно обов'язково повернеться до власника, якщо не до нього самого, то до його близьких, що є ще більшим покаранням для людини.

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.