студентка 5 курсу
Криворізький
державний педагогічний університет
Наук. кер.:
Коломієць Н. Є., к. філол. н., доцент
ІНТЕРПРЕТАТИВНІ
ПАРАДИГМИ НОНКОНФОРМІЗМУ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ФЕНОМЕНУ В МАЛІЙ ПРОЗІ ДЖ. Д. СЕЛІНДЖЕРА ТА ГР. ТЮТЮННИКА
Однією з актуальних проблем
вітчизняного літературознавства є
проблема осмислення світового літературного процесу на засадах взаємозв’язку культурологічних
та естетичних принципів. Посилення
рефлексії щодо осмислення соціокультурних феноменів різних народів дозволяє акцентувати
на різних рівнях крос-культурного діалогу, відтворити динаміку міжкультурної взаємодії в мультиетнічному просторі. Вивчення літературних реалій
у даному аспекті є надзвичайно вагомим, адже «кожен художній твір наповнений національними культурними кодами,
сприйняття яких створює умови для
усвідомлення розбіжностей між рідною та іноземною культурами, формування
крос-культурної компетенції, налагодження міжкультурного діалогу» [1, с. 170].
У сучасному світі однією з
найважливіших цінностей є свобода. Завдячуючи мистецькому нонконформізму,
культури різних країн змогли відстояти своє право на інакомислення та
можливість вільної творчості. Поняття «нонконформізм» виникає як бінарна
опозиція до «конформізму», який є проявом навмисної поступливості особистості, здатності
погоджуватись із думкою більшості, безапеляційного прийняття авторитетної
позиції для уникнення конфліктних ситуацій. У мистецькому вимірі нонконформізм
можна розглядати як «бунт проти масової культури (культури для мас), що
маніпулює свідомістю і затверджує цінності суспільства як єдино щирі» [2, с.102].
Феномен нонконформізму в більшій
або меншій мірі притаманний майже всім літературам, проте його зародження і
становлення залежить від соціокультурного становища держави. Формування
американського та українського нонконформізму хронологічно охоплює різний час,
відстань становить приблизно 20 років. У США рух незгодних зароджується ще в
40-ві роки ХХ століття і розквітає разом із творчістю представників
«біт-генерації». Вітчизняний нонконформізм стає надбанням 60-х років ХХ
століття і асоціюється з поняттями «шістдесятництво» та «дисидентство».
Причини виникнення феномену
непокори в цих державах дуже відрізняються. У
США нонконформізм виник як реакція на створення мистецтва для мас, уславлення
американської мрії та матеріальних цінностей, в Україні – як відголос на пригнічення людини тоталітарними
канонами. В обох країнах «бунтівники» визнавали свободу як найважливішу
цінність людини, а болючі проблеми суспільства знаходили художнє вираження на
сторінках літературних творів.
Так, персонажі малої прози Дж. Д.
Селінджера та Гр. Тютюнника дозволяють собі прояви інакомислення, перебувають в
опозиції щодо думки більшості. Митці акцентували на тих суспільних факторах,
які обумовили кризу самоідентичності особистості. Саме загальна соціальна
байдужість, на думку прозаїків, часто призводить
до відмежованості індивіда від суспільної групи.
Персонажі оповідань Дж. Селінджера
відчувають свою від’єднаність від суспільства, свою інакшість. Цей дисонанс художньо
передано в найрізноманітніших проявах. Наприклад, Сеймур Глас («Чудовий день
для рибки-бананки») страждає від вульгарності та нелюдяності світу, гостро
відчуває свою самотність у ньому. Герой силується позбавитись страждань, проте
об’єктом цих зусиль стає не зовнішній світ, а він сам. Сеймур не бачить виходу
і вчиняє самогубство. В оповіданні «У
човні» маленький Лайонел утік із дому, через те, що хатня робітниці обізвала
його батька «товстою брудною жидюкою» [3, с. 98]. Хлопчик, як й усі
найяскравіші персонажі Дж. Селінджера,
надзвичайно чутливий, тож його першою реакцією на образу та несправедливість
було рішення втекти, сховатись й переживати своє горе на самоті. У цьому суть
маленького бунту хлопчика.
Селінджерівський бунт майже не
виходить за межі особистості, саме людина стає його осередком. Внутрішній світ
героя розривають протиріччя: із однієї сторони персонажі усвідомлюють, що вони
є частиною суспільства, з іншої – вони його зневажають. Тож головна проблема
малої прози Дж Д.
Селінджера – це проблема людини і суспільства. Вирішується вона
найрізноманітнішими способами: від найрадикальнішого вчинку Сеймура до дитячої
образи Лайонела.
У новелі Гр. Тютюнника «Смерть
кавалера» два головних персонажі є втіленням конформності та нонконформності. Їгорко
– напівсирота, який навчається в ремісничому училищі. Валерій Максимович є прикладом мужності та честі для підлітка,
усі груди чоловіка вкриті медалями та орденами за заслуги на війні. Але в
патовій ситуації відкриваються нові риси «кавалера». Валерій Максимович, який із
честю пройшов війну, був нагороджений орденами за хоробрість, не зміг подолати постійну
звичку виконувати команди, яка формується
у військових. Їгорко ж бажає опротестувати несправедливе звинувачення, він
готовий вголос сказати про нечесність, на що забракло духу його кумиру. Гр.
Тютюнник яскраво описав ситуацію, коли підліток зіштовхується зі світом дорослих,
із його жорстокістю та зрадливістю: «Почувши своє прізвище, Їгорко швидко
заозирався, ніби шукаючи захисту в когось позад себе. Але там нікого не було» [4,
с. 60].
Отже,
моделювання художньої картини світу малої прози Дж. Селінджера та Гр. Тютюнника базується
на осмисленні дисгармонійності соціуму та відтворенні внутрішнього світу
людини, котра здатна виявити протест духовно ницій сучасності. Часто таким персонажем
є дитина, що не зіпсована пристосуванськими мотивами дорослих, вільна у своїх
поглядах та пориваннях. Нонконформізм у творах митців виражається в критичному
ставленні персонажів до ідеології, неприйнятті певних норм та поведінкових
канонів, специфічному бунтарстві.
Література
1.
Коломієць Н. Реалізація крос-культурних взаємин при вивченні світової
літератури студентами-філологами / Н. Є. Коломієць // Nowoczesna edukacja:
filozofia, innowacja, doświadczenie. – Lodz : Wydawnictwo Wyźszej Szkoły
Informatyki i Umiejętności. – 2015. – №1. – S. 170–173.
2. Котова О. Нонконформістський
рух у світовому культурному контексті / О. О. Котова
// Вісник Харківської державної академії дизайну та мистецтв : зб. наук. праць.
– Харків : ХДАДМ, 2014. – № 1. – С. 101–104.
3. Селінджер Дж. Д. Дев’ять оповідань /
Джером Девід Селінджер ; пер. з англ. Ю.
В. Григоренко, А. О. Івахненко. – Харків : Фоліо, 2012. – 223 с.
4. Тютюнник Гр. Твори / Гр. Тютюнник. – К.
: Молодь, 1984. – 579 с.
Доброго вечора! У ході ознайомлення з Вашою розвідкою виникло запитання: якщо "Селінджерівський бунт майже не виходить за межі особистості", то як Ви прокоментуєте бунт героїв малої прози Гр. Тютюнника?
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВидалитиДоброго дня, Валентино! Дякую за запитання.
ВидалитиГерої малої прози Дж. Д. Селінджера глибоко рефлексуючі особистості, кожен з яких помічає недосконалість цього світу і не бажає з нею миритись. Проте, персонажі не роблять нічого, аби цей світ змінити або вдосконалити. Герої Гр. Тютюнника , перебуваючи в подібній ситуації, готові боротись за власні переконання. Прикладом може служити кінцівка оповідання "Смерть кавалера", в якій персонаж бажає досягти справедливості, вголос сказати про свою невдовленість, але цього так і не станеться.
Дякую за відповідь!
ВидалитиДоброго дня! Як Ви вважаєте, чи можна провести паралель із великими прозовими творами Селінджера на тему нонконформізму?
ВідповістиВидалитиДоброго дня, Аліно! Дякую за запитання.
ВидалитиНонконформізм є однією з найвиразніших рис творчості Дж. Д. Селінджера. Тож виявляється він як у малій, так і у великій прозі письменника. Серед творів великих жанрів бунтівниками можна назвати Голдена Колфалда, персонажа найвідомішого роману Дж. Селінджера "Ловець у житі", та Френні Гласс, героїню повісті "Френні і Зуї".