Куликовська І.О.
студентка 4 курсу,
студентка 4 курсу,
Сумський
державний педагогічний університет імені А. С.
Макаренка
Наук. кер.: Єременко О. Р.,
к. філол. н., доцент
Відкриття митця ніби заново, з
погляду К.-Г. Юнга, відбувається тоді, коли «у своєму розвиткові наша
свідомість піднімається на нову сходинку, із висоти якої ми несподівано
починаємо чути щось нове в його словах. Усе з самого початку вже було закладено
в його таврові, але залишилось потаємним символом, прочитати який нам дозволяє
лише оновлення духу часу» [цит. за : 1, с. 3].
Уже з перших рядків
оповідання «Мандрівка в гори» Вал. Шевчук показує вразливу душу маленького
Осипа Гординського де Федьковича. Зустріч із матір'ю після довгої розлуки
неабияк зворушила хлопця. Автор коротко змальовує образ Осипка для більш
глибокого розкриття його внутрішнього світу: «...коли розчинилися двері і з них
притьма вискочив високий худий хлопчак... Осип уже припав до вкритої дорожньою
курявою материної одежі. Сльози виринули з його очей, і мати, цілуючи його,
лагідно пригладила білясте волосся» [4, с. 194].
Прозаїк не оминає
увагою і тяжкі стосунки хлопчика з батьком. Осип не відчував з його боку жодних
теплих емоцій, а лише прискіпливе ставлення до себе. В. Шевчук наголошує, що
вони ніколи не розуміли один одного. Батько намагався нав’язати синові римо-католицьку
релігію проти його волі, через те постійно зустрічав супротив Осипа чужій вірі.
Ю. Федьковичу
хотілося повернутися до Сторонця-Путилова, увійти в материн дім, побачити
обличчя зраділих родичів, а найбільше – сестру Марію: «...дивилася на нього
сестра, і її блідий образ поступово розмивася промінням. Неначе розтавала перед
його зором, хоч тягся до неї всією душею...» [4, с. 204].
Як зазначає Л.
Ковалець: «Федьковичеві безпосередні вихователі (мати і сестра Марія) не відали
тонкощів педагогічної науки, до того ж рівень емоційності їх самих був такий
високий, що, здається, не визнавав законів логіки» [2, с. 218]. Марійка компенсувала братові, замість матері й батька, потребу в духовному,
емоційно-змістовному контакті. В історії його сімейної соціалізації і загалом у
життєво-творчій долі вона відіграла особливу роль. Слабка фізично, вона запам’яталася
меншому брату більше своїм мистецьким талантом.
В оповіданні
«Мандрівка в гори» Вал. Шевчук змальовує зовсім інакше ставлення Ю. Федьковича до сестри Марії, ніж до
батьків. Це була споріднена душа, тому звістка про тяжку хворобу сестри
спричинила велику душевну травму: «Врешті, йому було не до того – вдома вмирала
сестра. Вранці в неї пішла горлом кров, і вона перестала говорити. Лише
дивилася болючими гарячими очима, і він не міг витримати того погляду. Сидів
біля сестри, і сльози текли йому по щоках» [4, с. 205]. Душевно найтяжчим видалося прощання з сестрою. Він не міг стримати сліз,
що лилися з очей: «Він підійшов до сестри. Кожен крок давався йому з натугою,
двигав тими ногами, як олив’яними. Його сльози
пливуть на шибку, плачуть і шибки, і ті шестеро виблідлих постатей» [4, с. 206–207].
Щоб якось
заспокоїтись, малий Осип вирішив піти в гори, куди вони зазвичай ходили з
сестрою, де вона розповідала лише їй відомі казки та легенди. Знайомі пейзажі
гір були єдиним місцем, де він міг бути наодинці з собою, вони вміли заспокоїти
хлопця.
Вектор життєвих
інтересів Ю. Федьковича вже на початку твору обіцяв бути принципово іншим, бо
іншими – налаштованими на творчу, мистецьку хвилю – були вроджені особливості
функціональних систем – від матері, від панотцівського середовища і повніше
розкриті при адекватному вихованні. Задивлена в себе високочутлива душа Марійки
спонукала й малого Юзя зосереджуватись на своїх почуттях і думках, навіяних
піснями й казками. Серед дивовижної природи Буковинських Карпат гуцульські
звичаєві обряди, уся традиційна побутова культура сприймалася як жива сила,
оскільки допомагала розвивати уяву, творчу фантазію, естетичний смак. Уже сам
процес їх засвоєння давав «щонайвищий
ступінь задоволення», отже, був підготовчим етапом, щоб діяти самому. Природа ж
навіть для підлітка «у своїй цілісності і внутрішній суті ще залишається
неприступною... хоч це і не виключає естетичного замилування нею. Симпатія до
неї, до її духу, її живої сили пробуджується
лише в юнацькому віці» [3, 73-74]. Загалом
явище «генетично-середовищної кореляції мало у випадку Федьковича і пасивний, і
активний характер: дитина «успадкувала», крім набору генів, доволі сприятливі
для розвитку своїх здібностей умови середовища і водночас сама активно прагнула
цих умов» [1,
с. 114–115].
Отже, незважаючи на
те, що багато деталей з періоду ранньої юності Ю. Федьковича є невідомими,
Вал. Шевчук в оповіданні «Мандрівка в гори», зумів, і з огляду на
психологічні особливості віку та зважаючи на побутово-соціальні умови, найповніше
розкрити індивідуальність буковинського поета, його характер і вразливу душу.
Досить широко прозаїк описав родинні стосунки з батьком, матір’ю та сестрою
Марією, котрі мали великий вплив на подальшу життєтворчість
поета і прозаїка.
Література
1.
Ковалець Л. Юрій Федькович : іторія розвитку творчої
індивідуальності письменника : монографія / Лідія Ковалець. – К. : Академія, 2011. – 440 с.
2.
Мазюта М. Сімейний побут / М. Мазюта, Є. Сявако //
Гуцульщина : іст.-етнограф. дослідження /
АН УРСР, Ін-т мовознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. – К. : Наук. думка, 1987. – С. 216–223.
3.
Романець В. Психологія творчості : навч. посіб. / В. Романець. – К. : Либідь, 2004. – 288 с.
4.
Шевчук В. Долина джерел : оповідання / В. Шевчук. – К. : Рад. письменник, 1981. – 240 с.