Босенко Дар’я УКРАЇНА В БОРОТЬБІ: СВОБОДА Й НЕЗЛАМНІСТЬ В РОМАНІ І. ВЛАСЕНКО “ГЛИБОКІ РІКИ ТЕЧУТЬ НЕЧУТНО”

 

Босенко Д. І.

студентка 2 курсу

Наук. кер.: Ніколаєнко В. М., к. філол. н., доцент

Запорізький національний університет

 

УКРАЇНА В БОРОТЬБІ: СВОБОДА Й НЕЗЛАМНІСТЬ В РОМАНІ    І. ВЛАСЕНКО “ГЛИБОКІ РІКИ ТЕЧУТЬ НЕЧУТНО”

 

Історія України сповнена болю і страждань, викликаних боротьбою за свободу, репресіями та ідеологічним гнобленням. Ці події залишили глибокий слід у національній пам’яті, формуючи прагнення українців до незалежності та готовність боротися за свої права навіть у найскладніші часи. Сучасна Україна продовжує цю боротьбу, захищаючи свою незалежність, національну ідентичність і прагнучи утвердити демократичні цінності.

У романі Ірини Власенко “Глибокі ріки течуть нечутно” перед читачем постає складна й багатогранна картина української історії, яка перегукується з викликами сучасності. Авторка розкриває долі людей, підкреслюючи, що боротьба за свободу була важким і тривалим процесом. Через призму свідомості центрального героя, молодого письменника Максима, постає історія, що охоплює не лише страждання, а й спротив, вільнодумство, прагнення до особистої та суспільної свободи. Його книга стає голосом українців, які пережили трагічні періоди своєї історії, і водночас створює важливий місток між минулим, сповненим болю, та сучасністю, що шукає свої орієнтири.

Зв’язок між минулим і теперішнім у творі стає особливо очевидним у змалюванні сучасних подій, які показують, що боротьба України за свободу продовжується. Випробування, які випали на долю українців у ХХ столітті, перегукуються з викликами сьогодення, адже боротьба за свободу та незалежність триває ще з часів багатовікової протидії імперському гніту. У ХХ столітті вона набрала нових форм: боротьба за незалежність під час революційних подій 1917–1921 років, опір сталінському терору і Голодомору, збройна боротьба УПА проти радянської окупації, а згодом – дисидентський рух за збереження мови, культури та ідентичності. У ХХІ столітті ця боротьба виходить на новий виток: під час Революції Гідності народ відстоював європейські цінності, а з 2014 року Україна протистоїть російській агресії, продовжуючи багатовікову традицію спротиву заради свободи та незалежності.

Події початку ХХІ століття в романі зображені схематично, через призму боротьби простих людей, які прагнуть змін і готові жертвувати собою заради кращого майбутнього. Письменниця акцентує увагу на українцях, що відстоюють свої права вийшовши на Майдан. Це люди, що віддали свої життя за ідеали, постають символом героїзму і незламності духу українського народу: “Це звичайні люди, беззбройні хлопці з фанерними щитами, ти розумієш?” [1, с. 286]. Їхній подвиг знайшов відображення в образі Небесної Сотні – людей, які стали не лише жертвами, а й уособленням прагнення до гідності: “Герої небесної сотні! Ти чуєш, стерво, їх назвали героями небесної сотні?” [1, с. 287].

Революція Гідності є не просто протестом, а потужним суспільним рухом, який поставив собі за мету змінити майбутнє України. Небесна Сотня символізує не лише біль за втрачені життя, а й надію на краще майбутнє, адже ці події стали поштовхом до значних змін у країні. Революція спричинила зміну політичної влади, дала імпульс для боротьби з корупцією, започаткувала реформи у різних сферах суспільного життя.

Проте боротьба України за свободу не закінчилася на Майдані. Незабаром після Революції Гідності країна зіткнулася з новим випробуванням – російською агресією, яка стала викликом не лише для України, а й для всього демократичного світу. Ця агресія принесла нові трагедії: анексію Криму, війну на сході країни та численні втрати серед мирного населення і військових. Ірина Власенко у своєму романі наголошує, що ці події є продовженням тривалої боротьби українського народу за свободу та гідність, яка бере свій початок у далекому минулому: “Ні, війна почалася ще раніше, певно, на початку часів і епох” [1, с. 282].

Анексія Криму та військові дії на Донбасі стали символом нового етапу протистояння, коли Україна була змушена боротися не лише за територіальну цілісність, але й за власне право на незалежне існування. Війна на сході принесла численні людські втрати та змусила тисячі людей залишити свої домівки. Авторка зображує ці події через призму глибокого болю та страждань: “Три з половиною роки минуло, як в Україні почалася війна. Понад десять тисяч українців загинули, сто тисяч втратили дах над головою…” [1, с. 281].

Письменниця підкреслює, що трагедія зачіпає не лише фізичні втрати чи вимушені переселення, а й небезпеку втрати національної ідентичності. Народ, який історично був прив’язаний до своєї землі, традицій і культури, знову опиняється перед загрозою розпорошення: “Невже здавна осілий народ знову зрушить із насиджених місць, утрачаючи своє коріння і свою історію? Невже знову розкидає його по світу?” [1, с. 281].

Роман Ірини Власенко “Глибокі ріки течуть нечутно” демонструє, що боротьба українського народу за свободу є тривалим і безперервним процесом, у якому кожне покоління зіштовхується зі своїми викликами. Авторка підкреслює, що попри численні трагедії, українці зберігають силу й здатність об’єднуватися перед загрозами. Від подій минулого до сучасної війни за незалежність, цей твір відкриває перед читачем глибокий зріз національного досвіду, де біль переплітається з надією, а втрати – з прагненням до справедливості та гідного життя.

Література

1.              Власенко І. Глибокі ріки течуть нечутно. Київ : Український пріоритет, 2023. 320 с.