Ященко Єлизавета ІДЕЇ «АЗІАТСЬКОГО РЕНЕСАНСУ» Й «ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЄВРОПИ» В ПОВІСТІ М. ХВИЛЬОВОГО «САНАТОРІЙНА ЗОНА»

 

Ященко Є. С.

студентка 3 курсу

Криворізький державний педагогічний університет

Наук. кер.: Журба С. С., к. філол. н., доцент

 

ІДЕЇ  «АЗІАТСЬКОГО РЕНЕСАНСУ» Й «ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЄВРОПИ» В ПОВІСТІ М. ХВИЛЬОВОГО «САНАТОРІЙНА ЗОНА»

 

Літературно-мистецький процес 20-х років ХХ століття пов’язаний з новими шляхами культурно-національного відродження української культури. Пошуки письменниками нових форм вираження, тематики, філософське осмислення буття особистості в революційну добу спрямовані на власний шлях розвитку в умовах культурної ідеологічної боротьби та орієнтацію на класичні зразки європейської літератури. Дилема «між Сходом і Заходом» української культури визначає світоглядні орієнтири митців, істориків, політиків – Д. Донцова, В. Липинського, Миколи Хвильового та ін. Представників «розстріляного відродження» й діаспори хвилювали питання орієнтації української літератури, осмислення шляху України в історії як одного з вагомих завдань нації.

Прозовий доробок Миколи Хвильового, зокрема жанрово-стильові особливості повісті «Санаторійна зона» в українському літературознавстві стали предметом досліджень В. Агеєвої, М. Жулинського, С. Журби, Ю. Коваліва, І. Констанкевич, Р. Мовчан, М. Руденко, М. Підодвірної, І. Цюп’як та ін. Мета роботи – дослідити своєрідність втілення ідей «азіатського ренесансу» та «психологічної Європи» в повісті Миколи Хвильового «Санаторійна зона».

Микола Хвильовий під час літературної дискусії 1925–1928 років звертається до питання шляхів розвитку української літератури, реалізованих у тезах про «психологічну Європу» та «азіатський ренесанс». Звернення митця до проблем буття людини, загальнолюдських цінностей, розімкненість прози в історичний контекст та глобальний простір визначило осмислення питання «Европа чи “просвіта”»? У памфлетах Микола Хвильовий аргументує свої положення щодо термінів «психологічна Європа» та «азіатський ренесанс». Письменник характеризує «азіатський ренесанс» як епоху «європейського відродження, плюс незрівнянне, бадьоре й радісне грецько-римське мистецтво» [4, с. 66]. На думку митця, «епоха європейського відродження забрала більше століття. Великий азіатський ренесанс простягнеться, безперечно, на кілька століть…» [4, с. 43].

У публіцистичних статтях Микола Хвильовий зневажливо ставився до «червоного» неуцтва», «масовізму» і ставав на бік орієнтації на класичні традиції, проголошуваної Миколою Зеровим. Слід відзначити, що в тогочасних ідеологічних реаліях ідея «азіатського ренесансу» поєднувала в собі непоєднуване – «більшовицька класова теорія й ідеї Шпенглера» [1, с. 70]. У статті «Камо грядеши?» Микола Хвильовий позитивно оцінює орієнтацію на східну культуру: «Говорячи про азіатський ренесанс, ми маємо на увазі майбутній нечуваний розквіт мистецтва таких народів, як Китай, Індія і т.д. Ми розуміємо його як велике духовне відродження азіатськи-відсталих країн» [4, с. 42]. Письменник вірить, що в українській літературі відбудеться поєднання мистецтва та ментальності Сходу і Заходу. Ці ідеї Микола Хвильовий реалізовував не тільки в памфлетах під час літературної дискусії, але й у художніх творах.

Повість «Санаторійна зона» написана в 1924 році, за рік до літературної дискусії, де письменник озвучив знамениті тези [2]. Головний герой твору анарх, колишній анархіст, один із тих, хто очолював караючі загони, переосмислює свою роль у суспільстві. Він «зайва особистість», розуміє невідворотність історичного часу, осмислює трагічність втілюваних революційних ідей. У листі до сестри анарх зазначає: «Я писав тобі: "Дивіться на схід!" І тепер пишу. Цей трагічний поклик, можливо, не найде відголоску. Його не зрозуміють. Одні побачать у нім рупор Івана Калити, другі – заклик до дикої азіятчини. – але це не те й не друге. Перші помиляються, бо не знають Лівобережжя: воно ніколи спокійно не сиділо під могутньою рукою шовінізму; другі помиляються, бо дивляться на Азію, як на кубло тьми й забобонів» [3, с. 106]. У повісті Микола Хвильовий обігрує тезу Леніна про вплив Азії на культуру європейську. Недарма поет Хлоня переказує легенду (чи власний сон) про невідомого Леніна, де він, китайча, що йде по вулиці й співає пісню [3, с. 76–77]. В. Артюх вважає, що в памфлетах Миколи Хвильового «“азіатський ренесанс” є не зовсім азіатський. Тут Європа лише оновлює себе за допомогою Азії на українській території і, звичайно ж, за допомогою представників української нації» [1, с. 71–72]. Письменник прагне зашифрувати ідеї українського месіанізму, які вважає раціонально необхідними для тогочасного суспільства. Месіанські погляди Микола Хвильовий проголошує в повісті «Санаторійна зона», вкладаючи їх в уста анарха: «Коли ти будеш шукати тут елементи месіанізму, ти їх, звичайно, найдеш» [3, с. 106]. «Національний месіанізм» реалізований у мистецькій складовій, адже «гряде могутній азіатський ренесанс у мистецтві, і його предтечами є ми, «олімпійці» [4, с. 40. Сестра анарха нагадує йому про європеїзм поглядів. Ідея «психологічної Європи» стане ключовою у памфлетах письменника під час літературної дискусії.

Микола Хвильовий у трьох листах до молодої молоді піднімає питання масовості літератури, епігонства, демагогії, малоросійшини, протистоїть т.зв. «енкам», що виступають проти «олімпійців». Протистояти партійно-бюрократичній радянській ідеології нелегко, як і важко анарху довести невідповідність проголошуваних більшовиками гасел в абсурдному суспільстві санаторійної зони, де знайшли пристанище психічнохворі.

Українська культура для Миколи Хвильового бачиться як плацдарм для розвитку нових ідей. Проте реалізувати свої погляди ні герой повісті «Санаторійна зона», ні сам автор не змогли, адже «геніальний м’ятежник», можливо, «знову підведеться із свого одра, можливо, він знову зійде на наш азiятський корабель і візьме румпель, але ніколи вже не прорветься з холодного всесильного льоду й не виведе корабель у стихію» [3, с. 128]. Самогубство Миколи Хвильового вказало на крах ідей, у які повірили ті, хто прагнув поєднати більшовицьку ідеологію та національну ідентичність, повірив в українське відродження на радянському ґрунті.

У повісті «Санаторійна зона» Микола Хвильовий виказує надію на успіх відродження української літератури: «Предтеча пройде з огнем і мечем мятежною грозою по ланах Європи, і тільки тоді (тільки тоді) свіжі потоки прорвуть напружену атмосферу. Це буде! Я не тільки вірю, але я й знаю!» [3, с. 106]. У памфлетах «Камо грядеши?» він виказує схожу надію: «тільки тоді вона, «молода» молодь, буде з нами, коли почує надзвичайний гул азіятського ренесансу, який гряде» [4, с. 51].

У європейській культурі він бачить великий культурний спадок, у якому розкрито багато важливих тем і Микола Хвильовий хоче, щоб українська культура так само розквітла, а не залишалась у тіні російської. У памфлеті «Камо грядеши?» він пише: «Європа – це досвід багатьох віків. Це не та Європа, що її Шпенглер оголосив «на закаті», не та, що гниє, до якої вся наша ненависть. Це –Європа грандіозної цивілізації, Європа – Гете, Дарвина, Байрона, Н’ютона, Маркса, і т. д., і т. п. Це та Європа, без якої не обійдуться перші фаланги азіятського ренесансу» [4, с. 50], вказуючи на два важливих аспекти: позитивне уявлення про європейську культуру та негативну думку, яку пропагує радянське керівництво.

Ідеї «азіатського ренесансу» та «психологічної Європи» вказували на відхід української культури від імперської/російської/радянської. Микола Хвильовий у памфлетах та художніх творах надає Україні статус активного суб’єкта світового літературного процесу, що долає статус провінційності й виходить на світовий рівень. Проте ця ідея була утопічною, адже українська національна ідея не змогла реалізуватися, вона була знищена радянською ідеологією. У повісті «Санаторійна зона» письменник акумулював тези, які реалізував під час літературної дискусії. Питання розвитку української літератури були настільки актуальними, що їх Микола Хвильовий озвучив у публіцистичних статтях та художніх творах.

Література

1.     Артюх В.О. Про одне історіософське уявлення у памфлетах Миколи Хвильового. Сумська старовина. 2006. № XVIII–XIX. С. 65–74.

2.     Журба С. Наративна стратегія повісті «Санаторійна зона». Studia Methodologica : науковий збірник. Тернопіль : ТНПУ. 2005. № 16. С. 179–182.

3.     Хвильовий М. Повне зібрання творів у п’яти томах : У 5 т. Київ : Смолоскип, 2019. Т. 3: Осінь ; упоряд. Р. Мельникова; Передм. Ю. Безхутрого. 360 с.

4.     Хвильовий М. Повне зібрання творів у п’яти томах : у 5 т. Київ : Смолоскип, 2023. Т. 5: Публіцистика ; упоряд. Р. Мельникова; передм. Р. Мельникова. 536 с.