Пустовойтенко Тетяна ПОВІСТЬ А. БАЧИНСЬКОГО «140 ДЕЦИБЕЛІВ ТИШІ» ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗІЇ

 

Пустовойтенко Т. С.

студентка 4 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. н., доцент

 

ПОВІСТЬ А. БАЧИНСЬКОГО «140 ДЕЦИБЕЛІВ ТИШІ»

ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗІЇ

Інклюзія, тобто включення всіх людей у суспільство, незалежно від їхніх особливостей, здібностей та потреб, є актуальною проблемою в сучасному світі. Перш за все, інклюзія є питанням дотримання прав людини, тому що кожна людина має повне право на участь у житті суспільства, незалежно від фізичних або інтелектуальних характеристик.

Метою дослідження є аналіз твору Андрія Бачинського «140 децибелів тиші» з точки зору його можливостей для формування інклюзивної культури в навчальному та виховному процесах.

За даними МОН України у 2022/2023 н. р. кількість інклюзивних класів закладів загальної середньої освіти – 29321, в них учнів з особливими освітніми потребами – 40354 (якщо порівнювати з 32686 учнями в 2021/2022 н. р., то це на 7668 учнів більше). Кількість інклюзивних класів зросла на 6105 одиниць і становить 29321 такий клас.

Інклюзія – це концепція, яка полягає в тому, щоб створити світ, де кожен, незалежно від свого статусу, здібностей, національності, інвалідності або будь-яких інших факторів, мав рівні можливості та права з усіма людьми.

Відповідно, інклюзивна література спрямована на формування позитивного сприйняття особистої різноманітності. Вона покликана розповідати історії різних персонажів, що дозволяє читачам із різних соціальних груп через ідентифікацію себе з персонажами книг зрозуміти цінність кожної людини, навчитися взаємодіяти з тими, хто відрізняється від нас. Такі твори можуть відображати життя людей з інвалідністю, розповідати про гендерні відмінності, про різницю між культурами, етнічними групами, релігіями, мовними спільнотами тощо. Вони, за словами Н. Горбач, повинні бути адресовані найширшій читацькій аудиторії «задля усвідомленого прийняття представників потенційно вразливих категорій, розвіювання негативних стереотипів щодо них, вироблення шляхів порозуміння в соціумі» [2, с. 150].

Використання інклюзивної літератури у школі допомагає створити атмосферу толерантності, адже чим раніше почати говорити з дітьми на теми різноманітності, тим більше шансів на запобігання булінгу серед однолітків.

Попри те, що проблеми інклюзивності в українській літературі почали порушуватися порівняно недавно, вона вже теж має свої досягнення. Наприклад, світового успіху досягли роботи творчої майстерні «Аґрафка», що вийшли у «Видавництві Старого Лева». Їхня дилогія «Голосно, тихо, пошепки» про слух і зір відповідно спершу взяла премію за дитячу літературу Bologna Ragazzi Award, а потім була перекладена багатьма мовами. Це книжка-картинка про звуки, які ми чуємо і які ми не можемо почути, про те, що чути і слухати один одного є досить важливими моментом у нашому житті.

Звичайно, що не тільки діти, але й більш сформовані особистості мають приділяти увагу інклюзивній літературі заради того, щоб усвідомлювати відмінність одних людей від інших. Допомогти в цьому може повість Оксани Сайко «До сивих гір», яка, на нашу думку, повинна бути винесена для обов’язкового прочитання у середніх чи старших класах школи. У такій книзі підлітки зможуть знайти відповіді на питання, які їх хвилюють. Цей твір пронизаний теплотою та добром, в ньому показано звичайних підлітків із незвичайними долями, внутрішній світ яких близький кожному.

Відмінність між інклюзивною літературою для дітей та для підлітків полягає перш за все у побудові сюжету, адже література для дітей фокусується на простих сюжетних лініях, які сприяють розвитку емоційного інтелекту та спрямовані на формування цінності сім’ї, поваги, дружби. Інклюзивна література для підлітків має більш складні сюжетні лінії, які зображують проблеми, котрі найчастіше трапляються в їхньому віці: самовизначення, сексуальність, ідентичність, гендерна рівність та інші складні аспекти підліткового життя.

Власне, повість А. Бачинського «140 децибелів тиші» призначена як для дитячого прочитання, так і для підлітків чи навіть дорослих. Доречним буде пригадати, що 140 децибелів – той показник гучності, за якої людина втрачає слух. Музикант Сергій мав прекрасний слух, чудових батьків, проте враз втратив це: «Раптом авто струсонуло. Сергій розплющив очі – й побачив поїзд. Але той чомусь не їхав повз шлагбаум, а мчав просто на їхню машину!» [1, с. 1]. Аварія забрала у хлопчика все, чим він жив. Після лікарні Сергійко потрапляє до інтернату, де повинен навчитися спілкуватися мовою жестів, читати по губах та вчити спеціальний алфавіт – дактиль.

Хлопець дуже важко все це сприймає, адже в один момент його життя розділилося на «до» та «після». Як не дивно, але саме музика допомогла знайти хлопчику нову товаришку – Яринку. Історія цієї дівчинки жахлива: батько-алкоголік вбив матір, а дитина, просидівши цілу ніч біля її тіла, молила неньку прокинутися. Батька засудили на сім років позбавлення волі, а дівчинку направили в сиротинець, де вона й прожила останні чотири роки.

Читаючи цей твір, складно уявити, що довелося пережити дітям. Яринка не намагалася вивчити мову жестів, бо не спроможна прийти до тями від пережитого, однак із Сергійком порозумілася і без жестів. Пізніше дівчинку, заради отримання її пенсії, забрав батько, якого випустили з в’язниці, а хлопець вирішив рятувати подругу: «Рятуючи одну дитину, ти рятуєш цілий всесвіт!» [1, с. 44].

Ситуації, в які потратив Сергійко, рятуючи Яринку, досить різноманітні: він втікає з інтернату, приїздить помилково до Львова, де потрапляє в кримінальне середовище, опиняється в поліції, звідки його передають Саньку-глухарю, який змушує «підопічних» жебракувати.

Незважаючи на всі проблеми, хлопцеві вдалося знайти подругу, проте з ним трапилося і багато прикрих ситуацій, у яких щастя було не на його боці. Однак А. Бачинський пише про своїх героїв не як про тих, кого треба жаліти. Цей твір дає надію на краще, адже якщо Сергійкові пощастило, то і людям, які мають вади, але хочуть утвердитися в житті законним шляхом, теж пощастить.

Якщо на початку твору ми можемо лише уявити як звучить тиша, як не чує Сергійко, то під кінець прочитаного з’являється відчуття, ніби ти починаєш чути тишу. Власне, побут дітей з інвалідністю у спецзакладах у соціальній прозі А. Бачинського – найцікавіше (і дорослі про це мало що знають, не лише маленькі читачі). Так само переконливими видаються замальовки про банду «привокзальних калік», куди потрапляє Сергій. Недоліком твору є подекуди позбавлена художності мова і твердження на зразок: «Пристосуватися в житті можна, треба тільки хотіти!» [1, с. 49].

Отже, на сьогодні в Україні існує низка видавництв, які спеціалізуються на друці інклюзивної художньої літератури для дітей та підлітків, а саме: «Видавництво Старого Лева», «Видавництво Жупанського», «Видавничий центр «12» та ін. Вони публікують книжки, в яких зображені персонажі з різними особливостями і потребами.

Повість «140 децибелів тиші» А. Бачинського доносить до юного читача думку про те, що не треба зосереджувати надмірну увагу на певних особливостях і навіть фізичних вадах – як своїх, так і іншої людини, адже в будь-якому разі, усі ми заслуговуємо на любов, щастя та порозуміння. Людина, яка втратила слух, має право жити таким життям, як інші, вона також кохає, радіє, хвилюється.

А. Бачинський, використовуючи власні спостереження за людьми із вадами слуху, зумів створити динамічну і психологічно-переконливу історію підлітків, яка тримає в напрузі упродовж всього прочитання. Попри складність порушеної проблеми, твір не справляє враження безнадії, а головний персонаж Сергійко – приклад не безпорадної людини, яка через глухоту не може вижити у світі без сторонньої допомоги, а навпаки – здатен підставити плече іншим, з ризиком для себе порятувати свою подругу Яринку зі складної життєвої ситуації.

 

Література

1.     Бачинський А. 140 децибелів тиші. Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. 56 с.

2.     Горбач Н. Художня рецепція феномену інакшості як підґрунтя інклюзії (за повістю Д. Матіяш «Марта з вулиці Святого Миколая»). Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. 2023. Т. 1. № 65. C. 148–153.