Копитко Віта ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНУ «СЕВЕРИН НАЛИВАЙКО» М. ВІНГРАНОВСЬКОГО

 

Копитко В. І.

студентка 1 курсу магістратури

Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

Наук. кер.: Бородіца С. В., к. філол. н., доцент

 

ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНУ «СЕВЕРИН НАЛИВАЙКО» М. ВІНГРАНОВСЬКОГО

 

Українська історична романістика 60-80-х років ХХ століття була жанрово самобутньою. Це засвідчили «Мальви» («Яничари»), «Черлене вино», «Вода з каменю», «Четвертий вимір» Р. Іваничука, «Меч Арея», «Похорон богів» І. Білика, «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві», «Я, Богдан» П. Загребельного, «Князь Кий», «Черлені щити» В. Малика, «Маруся Чурай» Ліни Костенко, «На полі смиренному», «Три листки за вікном», «Мисленне дерево» В. Шевчука, «Гайдамаки», «Яса» Ю. Мушкетика та ін. Вони потверджували експериментальні трансформації жанру: романісти детально окреслювали панорамні картини складних для України історичних епох, майстерно реалізувавши художні прийоми зсуву часових і зміщення просторових площин, кіномонтаж, ідеалізовані моделі історичних осіб, повчальні факти з історії, спрямовані в сучасність і майбутнє, своєрідні авторські їх тлумачення, асоціативно-метафоричні образи, де закодована національна ідея та ін.

Микола Вінграновський – поет-шістдесятник, дитячий письменник, сценарист, – як у поезії, так і в прозі творив, наповнюючи кожен художній текст новими жанровими, стильовими, сюжетно-композиційними, образними якостями. За твердженням С. Андрусів, історичний роман поділяється на три типи: історико-реалістичний, умовно-історичний та історико-синтетичний. Орієнтуючись на романи кінця ХХ століття, їх детально схарактеризувала у своїй праці О. Проценко. Так, до романів історико-реалістичної групи належать «Орда» Р. Іваничука, «Тимош Хмельницький, син Богдана», «Юрась Хмельницький» О. Пахучого, «Отрута для княгині» Р. Іванченко, заґрунтовані в документальний факт і незначний художній вимисел. Умовно-історичними є історичні романи, де домисел домінує над документальністю, як у «Тисячолітньому Миколаї» П. Загребельного, «Реві оленів нарозвидні» Р. Іваничука, «Єрусалимі на горах» Р. Федоріва. Історико-синтетичний роман «висвітлює особливості художнього достовірно-вигадливого мислення, жанрово стильових компонентів, фольклорно-міфологічних образів-символів, ліричної (психологічної та інтелектуальної) сугестії, різних структурно-семантичних рівнів» [3, с. 11]. Зразком художнього синтезу історії стали романи «Падіння давньої столиці» О. Лупія, «Брат на брата» Ю. Мушкетика, «Чудо святого Георгія о Зміє» Р. Федоріва.

З-поміж українських історичних романів другої половини ХХ століття виділяємо «Северина Наливайка» Миколи Вінграновського, який, за романною класифікацією С. Андрусів, безперечно є історико-синтетичним історичним романом, адже у ньому по-новому змодельовані й осмислені історія та її герої. Роман «Северин Наливайко» вперше опублікований у 1992 році в журналі «Вітчизна». Над твором автор працював шість років, а сама ідея виникла ще тоді, коли він написав вірш «Остання сповідь Северина Наливайка». Письменник зізнавався в одному з інтерв’ю: «…Працюю над історичною повістю про Наливайка – мого улюбленого героя української історії. Відчуваю себе в боргу і перед історією, і перед сучасністю свого народу. Ту «вину» нашої літератури перед своїм народом гостро відчуваю і як свою особисту вину. Мушу її спокутувати – разом з іншими» [2, с. 5]. Микола Вінграновський писав роман у той час, коли український народ обирав свій шлях національного самоствердження. Воля – найдорожче, що втрачали українці протягом багатьох століть. Відтак для письменника було вкрай важливо актуалізувати боротьбу за свободу свого народу (саме крізь призму героїчного образу Северина Наливайка), у такий спосіб нагадавши сучасникам – треба завзято виборювати свою незалежність. М. Вінграновський, глибоко осмислюючи в романі трагічне українське минуле, шукав свою Україну і курс-змагання за неї.

За структурою роман про історичну постать Наливайка складний. У шести розділах автор не лише описав реальні події кінця ХVІ століття, а й охопив історичні межі українського степу за античної доби, князювання Данила Галицького, початки правління роду Острозьких, створення Запорізької Січі, сягнувши поглядом навіть у час після повстання Северина Наливайка: перший розділ – експозиція-знайомство з персонажами; сюжет розгортається динамічно і стрімко. Другий розділ – ретроспективний – містить зав’язку роману: сотник війська Острозького Северин Наливайко змушений допомогти споляченому синові князя Василя – Янушеві в бою із запорожцями, відповідно зрадивши останніх. Це змушує його по-новому шукати себе. Третій розділ містить не історичну, а міфічну сюжетну лінію. Далі події розвиваються у четвертому розділі, поєднуючи історичні та міфічні епізоди. У п’ятому – загострюється конфлікт у визвольній боротьбі козаків, що прагнули об’єднатися. І в останньому розділі настає момент істини: роздробленість української сили та оборони приводить до трагічного фіналу.

Національна ідея, значний достовірний матеріал, викінчене зображення історичної панорами давноминулих століть – це лише частина задуманого Миколою Вінграновським у романі. Його довершеність полягає у жанровому новаторстві письменника, оскільки історичний роман «Северин Наливайко» синтезував авторський міф з елементами вигадливої казки та реальну історію з серйозними національними питаннями. Автор описав одну з найдраматичніший подій в Україні, спромігшись подати їх читачеві крізь гумористично-іронічну призму (чого вартий Петро Жбур та його Куріпочка). Проте значущість тих історичних подій не заступалася ні кумедністю, ні іронією. Вони лише увиразнювали тогочасну бентежну картину життя українського народу. З іншого боку, в романі чимало химерних елементів, що творять особливий естетичний ефект для реципієнта. Микола Вінграновський свідомо міфологізував сюжет, наповнивши його ірреальними образами, архетипними символами, вічними часовими параметрами. За поетикою народної казки, митець вправно персоніфікував природу. Відтак світ тварин і рослин заграв яскравими фарбами. Одухотворені флора і фауна стали невід’ємними персонажами українського історичного роману.

Іван Дзюба у передмові до роману «Северин Наливайко» написав: «Результатом багаторічної праці Миколи Вінграновського став дивовижний твір, аналогію якому важко знайти в історичній романістиці. Це не даність історії, це магія історії, міф історії. Історія чиниться в ньому як простодушно-вигадлива казка і водночас алгоритм певних суспільних і національних сил» [2, с. 6]. У структурі історичного роману химерність, що дозволяла Миколі Вінграновському виходити за будь-які просторово-часові межі, вільно оперувати епізодами, зміщувати сюжетно-композиційні елементи, органічно поєдналася з екзотичною тематикою. Читача інтригують і захоплюють образи арабської принцеси Хабіджі, негритянок, китайця У Пу і навіть верблюда посеред українського степу. У такий спосіб автор майстерно пов’язав непоєднуване, але сюжетно нове, а тому й цікаве. У цьому контексті відзначимо й елементи пригодництва (як-от казкові трафунки Петра Жбура у третьому розділі) та ліризму (сила кохання Северина та Галі; закоханість Петра в маленьку принцесу Хабіджу), які доречно вводить письменник у роман. Звичайно, таке оригінальне поєднання забезпечує художній прийом кіномононтажу: «Це монтаж кадрів, і чергування близьких та загальних планів, і постійна зміна щільності оповіді (то докладність, то лаконізм, то віяло варіацій, то стягування у метафоричний вузол); такі ж постійні переходи від описового стилю до поетичного й казкового та навпаки…» [2, с. 7]. Відтак образно наповнені масштабні картини українського середньовічного степу, живописні панорами річки Дніпра, аналепсиси та пролепсиси, ускладнений хронотоп, ідеалізований образ головного персонажа, архетипні й симовлічні образи, міфологічні мотиви дозволяють реципієнтові зримо відчути ту історичну епоху.

Отже, «Северин Наливайко» Миколи Вінграновського – історичний роман із химерними елементами. Трактуємо його як абсолютно новаторське явище, заґрунтоване в синтез української історії та авторської міфології. «Северин Наливайко» ‒ оригінальний жанровий різновид українського історичного роману в українській літературі другої половини ХХ століття. 

Література

1.    Вінграновський М. Северин Наливайко: роман. Т. 2. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. 400 с.

2.    Дзюба І. Історичний міф Миколи Вінграновського. Вінграновський М. Северин Наливайко: роман. Т. 2. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. С. 5-10.

3.    Проценко О. Еволюція українського історичного роману 90-х років ХХ ст.: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.01. Запоріжжя, 2001. 18 с.