Крупка Л.О. ХУДОЖНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОВІНЦІЇ ( ЗА РОМАНОМ В.ЛИСА «ДІВА МЛИНИЩА)

 

Крупка Л.О

аспірант

Рівненський державний гуманітарний університет

Наук. кер.: Захарчук Н.В., д. філол. н., професор

 

ХУДОЖНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОВІНЦІЇ ( ЗА РОМАНОМ В.ЛИСА «ДІВА МЛИНИЩА)

 

Володимир Лис у романі «Діва Млинища» розкриває історію невеликого волинського села Загоряни, а саме його загадку та містичну частину – Млинища. Сільський куток Млинища має не лише давню історію, але є носієм традиційної сільської культури. Епоха давніх Млинищ завершується і починається новий відлік історії хутора. Млинище є домом для багатьох поколінь. Сільський куток представлений як мала модель сучасного світу. З цим місцем пов’язані долі багатьох людей. На прикладі історії Млинищ зображено гибель селянської цивілізації. Епоха минає, залишаються історії людей, наповнені любовними та містичними сюжетами. Люди тут народжуються і помирають. Для одним цей хутір стає чужим, до якого вже ніколи не повернуться, хтось навпаки думає лише про те, щоб тут осісти і продовжити свій рід.  

Різні життєві історії, які введені в сюжет роману «Діва Млинища», поєднані не лише місцем, яким в тексті є сільський куток. Їх пов’язує велика, не розкрита сповна, обірвана любов. Письменник зачаровує читача романтизмом, який не зважаючи на всі життєві негаразди, мотивує людину, гартує силу духу. Талант Володимира Лиса проявляється гуманістичній основі його творчості, котра полягає у виділенні в герої сутності людини як Божого створіння. Він залишає надію тим героям, які не можуть знайти своє місце у житті, дає можливість змінити життя ставши повернувшись до моральних законів. Недаремно письменник у фіналі роману зосереджує увагу читача на постаті історика Святослава, котрий шляхом політичних інтриг здобуває успіх у столиці. Та все ж повертається до рідного села і переосмислює своє життя. Таким чином письменник наполегливо, але не нав’язливо стає проповідником для своїх героїв, який формує у них високі моральні цінності, але з розуміння ставиться до їхнього вибору.

Крім того містичність сільського кутка показано в розгалуженій системі символів. Такими символами в романі виступає – Діва Млинища та мапа хутора. Саме через ці дві особливості модулюється образ Млинищ, як таємничої місцевості. Вони втілюють неповторність місця та його сакральну силу. Діва Млинища характеризує дух, який став легендою, яка передавалося у покоління в покоління загоряннями. Інший символ втілює мапа околиці, яка графічно зображує не лише минуле Млинища, але і пророцтво майбутнього, адже на окреслює одну з сучасних вулиць околиць хутора. Місцева легенда, як вияв містичного характеру Млинищ, фігурує лише в певних епізодах оповіді, не ставши провідним мотивом, який з’єднає сюжетну лінію твору. Так само як і мапа, що інтегрується Володимиром Лисом в оповідь, але не стає цілісним образом, що органічно взаємодіє з сюжетом роману. Залишається відкритим питання підтексту створеного Володимиром Лисом образу. Створений символ функціонує лише у сфері магічної частини роману, де стає ключовим образом. Все що стосується інших епізодів з життя мешканців Млинища, образ створює суперечливе враження.

Калейдоскоп життєвих історій веде читача не рівними та строкатими стежками. Особливо це стосується любовних пригод, в яких фігурують герої роману. В цих історіях письменник втілює ідею драми кохання, нездійсненного бажання дістатися до мрії. Зазвичай ці історії починаються романтично, але згодом переходять у драму, руйнують долі персонажів. Письменник намагається дізнатися те, про що не знає ніхто. Відкрити чуттєвість душ своїх героїв. Володимир Лис має за мету стати провидцем, щоб якщо не розуміти, то хоча б відчувати почуття та емоції персонажів роману. Тонко охарактеризувати багатогранність людської душі і вловити неменші її рухи, саме в цьому Володимир Лис вбачає благородну місію письменника. 

Роман «Діва Млинища» є спробою зобразити історію української провінції. Володимир Лис критично, дещо ідеалізуючи, зображує драматичний злам XX століття, що стає руйнівним українського села. Письменник поєднує патріархальний побут та звичаєву мораль з елементами новизни, які показано у проблематиці та деталях. Автор сприймає Загоряни не лише із замилуванням земляка, але і в контексті повернення до сторінок історії. Він прагне вивести Загоряни на чільне місце в історії краю, розповісти те, що раніше замовчувалось. Для Володимира Лиса важливо вказати на інакшість території, вказати на те, що вирізняє конкретне місце від тисячі їм подібних. Він поєднує конкретне, локальне із загальним, універсальним. Проводячи своїх персонажів крізь випробування коханням, зрадою,смертю,він ставить їхні життя в контекст вічного круговороту світу.

                                                Література

1.                 Лис В. Діва Млинища. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 368 с.

2.                 Поліщук Я. Епос провінції ( трилогія про Загоряни Володимира Лиса). Гібридна топографія. Місця і не-місця пам’яті в сучасній українській літературі. Чернівці: Книги – XXI, 2018. –  С. 33-59.