понеділок, 22 лютого 2021 р.

Сидоренко Н. О. ФЕНТЕЗІЙНИЙ ХРОНОТОП У ПОВІСТІ МІЇ МАРЧЕНКО «МІСТО ТІНЕЙ»

 

Сидоренко Н. О.

студентка магістратури

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Слижук О.А., к. пед. н., доцент

 

ФЕНТЕЗІЙНИЙ ХРОНОТОП У ПОВІСТІ МІЇ МАРЧЕНКО «МІСТО ТІНЕЙ»

 

Термін «хронотоп» є одним із дискусійних понять у літературознавстві. Простір і час належать до основних філософських категорій, без яких неможлива світоглядна модель реальності. Час і простір на різних етапах їхнього розвитку утворюють складну систему, яка є відображенням різноманітних часопросторових відношень. У кожному творі наявні художній час і простір, однак вони не абстрактні поняття, а конкретні складники твору, взаємопов’язані між собою.

Історія становлення терміна сягає давніх часів. Однією з основних проблем, що постала перед людством, було розуміння часу й навколишнього світу – простору. Виокремлювалися і досліджувалися окремі складники часу та простору, що були характерні для певної історичної епохи, вироблялися й відповідні жанрові літературні методи відтворення, які були невід’ємною частиною літературного світу. Уперше термін «хронотоп» у науковий обіг увів О. Ухтомський, ідеї якого підхопив М. Бахтін і представив цю категорію як систему просторово­часових значень. М. Бахтін вважає, що хронотоп – це нероздільний взаємозв’язок часопросторових відношень у літературі [1, с. 5–6]. Хронотоп об’єднує часові та просторові особливості в єдине ціле, вони не можуть існувати один без одного.

В. Герасимчук вважає, що «художній хронотоп має суб'єктивний характер. Адже відчуття часу і простору залежить від вираження його автором, сприйняття читачем та від взаємозв'язку реального світу й світу художнього [3, с. 53].  За його функціями в літературному творі Т. Гребенюк поділяє його на  сюжетний, фабульний, топографічний, авторський, соціально-історичний, побутовий, фантастичний, міфологічний, психологічний, метафізичний [4].

Проаналізувавши дослідження Г. Булашева [2, с. 414], можемо зробити висновок про те, що уявлення про час в українському письменстві та культурі змінювались у процесі історичного розвитку суспільства. Це спричинило появу таких різновидів художнього часу, як циклічний, міфологічний, казуальний, есхатологічний, спіральний, міфопоетичний та ін.

Світ у свідомості давньої людини поділявся насамперед на дві частини – буденну і священну (світи Яви й Нави). Оскільки дії міфічних героїв полягали в їх переміщенні з одного виду простору-часу в інший, з дійсного в потойбічне і назад, тому й трапляються з ними в їх подорожах неймовірні пригоди.

У повісті Мії Марченко «Місто Тіней» головна героїня  дванадцятирічна Марта живе ніби у двох часових вимірах. Своєрідне роздвоєння її відбулося після страшного нещастя в її житті – смерті найріднішої людини. У дівчинки померла мама, тож її забрав до себе тато, якого вона майже не знала.  Події книги починають відбуватися в Місті біля Моря, де Марта вперше зустрічається з своїм батьком Алексом. Потім вони опиняються в ресторані, і це вже в Старому Місті, тобто за допомогою топографічного хронотопу ми можемо прослідкувати, як місце впливає на емоційний стан головного героя. В Старому Місті ми вперше знайомимося з архітектурними спорудами, які протягом всієї повісті будуть нас супроводжувати:  Камяний собор серце міста, готичні будівлі, Ратушна площа.

І вже вперше на Ратушній площі Марта потрапляє в паралельну реальність, знайомиться з Еммеліною. Відтоді їй подобається бувати в Старому місті: «Серед бруку, старих кам’яниць і затишних подвір’ячок так легко було уявити себе у казці або в одній з легенд про лицарів та прекрасних дам. Декотрі вулички були такі вузькі, що, розкинувши руки, Марта ледь не торкалася обох стін. Дверцята, віконниці, брами і мури – все тут було таке маленьке, затишне, наче Старе місто колись населяли не люди, а казкові гноми» [5, с. 54]. Перехід в інший світ поступово змінює дівчинку, вона починає думати про когось, крім себе, адже розуміє, що комусь може бути гірше, ніж їй. Поступово біль минає. І таки остаточно мине, але для цього Марті доведеться кілька разів буквально пожертвувати собою.

Розглянувши структуру часопростору в повісті Мії Марченко «Місто Тіней» можемо зауважити: змістовність, закладена у формах хронотопу, виявляє себе перш за все як здатність часу і простору давати нову інформацію, глибше розкриває авторську художню концепцію, яку неможливо одержати іншим шляхом. Чіткий поділ на розділи, подієва послідовність, що не виключає перенесення дії в інші художні площини, дотримування географічних топосів становлять типовий для письменниці спосіб компонування художнього світу. В аналізованій повісті особливо привертає увагу характеротворча функція хронотопу, за допомогою якого розкривається внутрішній світ героїні, що співвідноситься з реальним видимим світом, завдяки чому її образ стає виразнішим.

Література

1.  Бахтин М. Хронотоп художественного произведения. URL : https://www.docsity.com/ru/m-m-bahtin-hronotop-hudozhestvennogo-proizvedeniya/1081344/ (дата звернення : 25.01. 2021).

2.  Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях.  Київ : Довіра, 1993. 414 с.

3.  Герасимчук В. Міфологічні мотиви у фольклорі та літературі. Українська література в загальноосвітній школі. 2001. № 1. С.37–44; № 2. С. 53–59.

4.  Гребенюк Т. В. Подія в художній системі сучасної української прози : морфологія, семіотика, рецепція : монографія. Запоріжжя: Просвіта, 2010. 424 c.

5.  Марченко М. Місто Тіней. Київ : Фонтан казок. 2016. 360 с. 

4 коментарі:

  1. Доброго дня!
    Щиро вдячна за вашу розвідку.
    Чи не могли б ви розтлумачити специфіку реалізації визначеного вами фентезійного хронотопу, чи відрізняється він структурно від вісьового зрізу (наприклад, зміною типу наратора, типу часу, екстравертною/інтровертною активністю тощо)?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора!
      У світовій літературі й культурі ХХ століття найпоширенішим стає використання міфопоетичного хронотопу. У міфопоетичному часопросторі художній час “згущається” та стає формою художнього простору, його “четвертим виміром”. Художній простір, в свою чергу, “втягується у рух часу”, розвертається в плині часу, стає його невід’ємною частиною. Нерозривність художнього хронотопу в міфологічній моделі світу обумовлена архаїчним уявленням про те, що значимість простору проявляється тільки в зв’язку зі співвіднесенням його з певним відрізком часу.

      Видалити
  2. Добрий день, дякую Вам за цю розвідку. Як гадаєте, чи актуальна для Вас тема "хронотопу" для нових досліджень?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, звичайно актуальна. Можу сказати, що тема " хронотопу" досить цікава і малодосліджена.

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.