Мальцева А. О.
студентка магістратури
Запорізький
національний університет
Наук. кер.: Горбач
Н. В., к. філол. н., доцент
ЖАНРОВА ПРИРОДА
КНИГИ Б. ЛОГВИНЕНКА
«ПЕРЕХОЖІ.
ПІВДЕННО-СХІДНА АЗІЯ»
Тревелог як жанр української літератури, що генетично бере свій початок від
середньовічної паломницької прози, досі залишається недостатньо вивченим. Проте
розбіжності у термінологічному чи жанрово-типологічному визначенні не заважають
йому розвиватися через зростаючу доступність подорожей та завойовувати прихильність
сучасного читача.
Опис подорожі є підставою для виділення цілої низки
літературних жанрів. На думку О. Деремедведь, у межах мандрівної
літератури існує три самостійних ареали: «перший – власне художній – поєднує
твори про вигадані мандрівки (роман-подорож, повість про подорож тощо). На
протилежному полюсі концентруються описи реальних поїздок, здійснених із суто
пізнавальними цілями (дорожні звіти й нотатки науково-популярного характеру, а
також путівники, складені на їх основі). Роботи такого характеру вводяться до
сфери літературної, а не суто наукової творчості, оскільки в них відбувається
відбір, систематизація, компонування й белетристична обробка зібраного
матеріалу. Межує з кожним із цих ареалів значний масив творів
документально-художнього типу, звернених до невигаданих подорожей» [2, с. 9].
Як бачимо, жанр травелогу належить до другого
ареалу творів, побудованих на переміщенні в часопросторі. В його основі «лежить опис мандрівником (очевидцем) достовірних
відомостей про які-небудь, в першу чергу, незнайомі читачеві чи маловідомі
країни, землі, народи у формі нотаток, записок, щоденників, журналів, нарисів,
мемуарів. Крім власне пізнавальних, подорож може ставити додаткові – естетичні,
політичні, публіцистичні, філософські та інші завдання» [3, с. 23]. Однією із головних особливостей тревелогу є не просто опис подорожі,
детальний аналіз шляху мандрівника, а, насамперед, уведення до тексту
авторського «Я» та творення нових жанрово-стильових варіацій, що надає текстові
своєрідної неповторності.
Книга Б. Логвиненка «Перехожі» (2016) є тревелогом, оскільки текст при чітко упорядкованому хронологічно матеріалі не є документальним, він насичений авторськими враженнями, характеризується експресивною та емоційною розповіддю. Головною метою автора став показ життя в країнах Південно-Східної Азії через історії перехожих – людей, які за збігом обставин зустрілися на шляху письменникові. У тревелозі Б. Логвиненка йдеться не лише про українців, які з тієї чи тієї причини переїхати до цих країн, але й корінних жителів і туристів, з якими письменник мав нагоду познайомитися.
Маршрут мандрівника можемо поділити на п’ять частин, заголовки яких визначають
місцеперебування автора: «Таїланд», «Лаос», «В’єтнам», «Малайзія», «Сінгапур». Кожна частина містить у собі різну кількість
розділів, які названі або на честь людини, про яку йдеться («Марійка»,
«Піявонг», «Рушабх» тощо), або за місцем перебування мандрівника («Бангкок»,
«Північ Лаосу»), або ж словом чи словосполученням, що дають характеристику
описаній пригоді чи ситуації («Подарунки в кафе», «Дельфінчики», «Операція в
Куала-Лумпурі» і т. ін.). Задля візуального увиразнення кожна частина
травелогу починається світлиною краєвиду, а кожна історія містить фотокартки
перехожих.
Оповідь, що ведеться від першої особи, реалізує у тревелозі
структуроутворювальну функцію, визначаючи розвиток сюжету. Усі розділи
«Перехожих» різні за обсягом і за характером оповіді: в одних вбачаємо
орієнтованість лише на історіях з життя персонажів, в інших – більше
спостережень, фактів і деталей, ніж діалогів. Автор не дає практичних порад
мандрівника-бувальця щодо поїздки, навпаки, він акцентує увагу читачів на власній
непідготовленості та необізнаності з країною, до якої він вирушає. Це дає йому
можливість сформувати перше враження не тільки за стереотипами, що є «первинною
імагологічною формою, яка в певних історичних умовах зберігає та передає
усталену інформацію про «іншого», дозволяє економити мисленнєві зусилля й
допомагає у спрощеній формі опанувати інформацію про світ» [1, c. 14], але й суто індивідуально.
Мандрівник, в особі автора, долаючи кілометри за кілометрами, постійно
відкриває для себе щось нове в країні через її жителів, які є стимулом «побачити
мандри очима інших людей» [4, с. 5]. При цьому тревелог не вирізняється
активним протиставленням «своє» – «чуже», що його автор мав би долати протягом
усього твору. Навіть розмовляючи зі своєю землячкою «про привабливе й нестерпне
в Таїланді й Україні», він уникає оціночних суджень про свою чи чужу країну, а
лише акцентує загальний висновок: «Насправді потрібно в першу чергу знайти себе…
Людям, які не знайшли себе, погано скрізь, а тим, що знайшли, – скрізь добре» [4,
с. 19]. Порівняння у творі наявні, проте головна його мета – словесно зобразити
спонтанні портрети людей, кожен з яких дає поради, розповідає про свої мрії. Саме
в таких моментах виявляється істинність чи хибність того, чим жив автор до
початку своєї подорожі.
Отже, завдяки жанровій формі тревелогу Б. Логвиненко зміг не лише
змалювати історії звичайних перехожих, за кожною з яких стоїть індивідуальність,
а й обґрунтувати соціально важливі теми, довести, що комунікація з людьми дає
набагато більше, ніж споглядання світу крізь екран гаджету.
Література
1. Горбач Н. Міжкультурна
комунікація : навчально-методичний посібник для здобувачів освітнього
ступеня вищої освіти магістра спеціальності «Філологія» освітньої програми
«Українська мова і література».
Запоріжжя : ЗНУ, 2018. 72 с.
2.
Деремедведь О.
Жанрові особливості англійської жіночої літератури мандрів кінця XVIII – першої половини ХІХ століття (на матеріалі
творів про Крим) : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.04.
Сімферополь, 2008. 24 с.
3. Дідух-Романенко С. Подорожні нотатки:
визначення, особливості, еволюція жанру. Коло. 2013. № 5. С. 23–25.
4. Логвиненко Б. Перехожі. Південно-східна Азія. Львів : Видавництво Старого
Лева, 2016. 231 с.
Добрий день, дякую дуже цікаве дослідження. Скажіть, будь ласка, хто ще з українських письменників звертався до жанрової форми тревелогу?
ВідповістиВидалитиДобрий вечір! Дякую за питання. До цього жанру неодноразово звертався Макс Кідрук («Мексиканські хроніки», «Подорож на Пуп Землі», «Любов і піраньї», «На Зеландію!»), а також Ірен Роздобудько («Мандрівки без сенсу і моралі»), Ірена Карпа («Baby travel. Подорожі з дітьми або, Як не стати куркою», «Піца "Гімалаї"») та Людмила Таран («Любовні мандрівки»).
ВидалитиДоброго дня,Аню!У тревелозі неодмінно присутнє авторське "Я", що втілено в елементах автобіографізму. Чи можете детальніше зупинитися на цьому? Костецька Любов
ВідповістиВидалити