Лобанова В. О. ТОПОНІМІКА В ПОЕЗІЇ МИХАЙЛА ЧХАНА

 Лобанова В. О.

студентка 3 курсу

НТУ «Дніпровська політехніка»

Наук. кер.: Біляцька В.П., д. філол. н., професор

ТОПОНІМІКА В ПОЕЗІЇ МИХАЙЛА ЧХАНА

Січеславщина багата на таланти, але є митці, імена яких вписані в історію золотою фарбою. Серед таких Михайло Чхан – оспівувач козацтва і лицар, борець за правду і справедливість. С. Мартинова назвала Михайла Чхана один із найпомітніших поетів Придніпров’я 1960 – 1970-х років. Життєвий шлях письменника був переповнений важкими випробуваннями: «було на цьому шляху і повоєнне дитинство, і жорстоко обпалена війною молодість. Тяжке поранення та інвалідність у 18 років. Сімнадцять років невсипущої творчої праці і п’ятнадцять років забуття, недуги, зневіри і повної літературної ізоляції» [2; с. 123], – це і вплинуло на тематичне розмаїття поезії та прози письменника.

Поезії Михайла Чхана багаті на топоніми, які втілюють фольклорно-національний колорит, виражають українську ментальність, стають достовірним тлом локалізації подій, свідчить про «духовні інтереси, смаки, уподобання, симпатії чи антипатії» [1, с. 7] автора, допомагають читачеві краще збагнути національні архетипні образи. Топоніми в поезії виконують такі функції, як: конкретизація місця подій та асоціативне поєднання місця-дії. «Вживання (…) власних географічних назв – топонімів – має важливе допоміжне значення, бо сприяє конкретизації, посиленню враження, уявлення» [1, с. 7].

Серед топонімів у поезії Михайла Чхана зустрічаються: всеукраїнські (Київ, Львів, Охтирка), пов’язані з Придніпров’ям (Царичанка, Огрінь), зарубіжні (Рим, Дебрецен) як носії та ретранслятори історичних подій ХХ століття. У поемі «Гомін, гомін попід зорі» декілька раз зустрічається топонім Київ, а також міста Охтирка, Львів, Олешки, Мліїв: «Пригасило північними / Хижими вітрами – / Від Охтирки аж до Львова / З Олешок по Мліїв – / У Києві вичахає, / По Вкраїні тліє» [3; с. 203]. Автор не даремно обрав ці міста, адже вони уособлюють боротьбу Україну за волю, це міста, які вкарбовані в історію нашої країни і символізують її цілісність.

У вірші «Десятинна» топонім Київ, вжито, щоб уточнити місце події, що ввійшла в історію і водночас, назва міста узагальнюється з усім народом, вона об’єднує його в одне ціле і цим змушує читача хвилюватися за героїв твору, як за себе: «Як підступив поганський набрід Батиїв / Під золотоверхий непокірний Київ» [3; с. 79].

Також топонім Київ вживається як узагальнення населення міста у вірші «Дядьку Іване, де ви?»: «А вас же чекає Київ» [3; с. 87]. Тут ми розуміємо, що окрім жителів Києва на нього може чекати і все населення країни, адже це місто є серцем України, без якого неможливо уявити існування нації.

В історичній поемі «Світло Славутича» в четвертій частині «Із варяг...» топонім Київ вжито як символ давності і могутності нашого народу: «Даруй державність нам, Славутичу, / А граду Києву – віки!» [3; с. 154].

У вірші «Ти порийся, ноче, в тінях ти порийся» із книги «Землелюби» топонім Ялта символізує далекий теплий край – місце відпочинку та спокою: «Віз Чумацький вгруз давно у обрій дишлом, / спить в гнізді гірськім, як чайка, біла Ялта» [3; с. 70].

У вірші «Оріль» із книги «Озонія» зустрічається топонім «Царичанка», який символізує міць, давнину і близькість краю, ми бачимо зв’язок автора з Придніпров’ям – близький для Михайла Чхана край: «Обняла Царичанку Оріль / І пісні їй лагідно наспівує...» [3; с. 36]. Образ міста Огрінь – одного з символів Січеславщини – можна зустріти в «Явориних думах», а саме, у п’ятій частині «Степова дума», де простежуємо зв’язок з могутністю давніх часів: «І квилить ковили недосмикана кіска, / І стікає в пісок стародавній Огрінь» [3; с. 188]. У цих віршах топоніми акцентують увагу читача на історичній значущості цих міст.

Якщо говорити про зарубіжні топоніми в поезії Михайла Чхана, то їх ми бачимо у вірші «Етруський напис» із книги «Ярило», де місто Рим зустрічається двічі і символізує більше правителів Риму і їхню політику, яка принесла деяким народам лише розруху, а не його населення Італії: «Так тремти, немилостивий Риме: / Твій фундамент – зраджений етруск» [3; с. 84]. А у вірші «Маніа» із книги «Зоря в піке» Рим є лише місцем подій, про що зазначено в епіграфі: «Маніа вважалась у Римі / охоронницею людських жител» [3; с. 145]. У вірші «Конквістадорам» із книги «Озонія» топонім «Кахамарка» вжитий для конкретизації місця подій: «А ми впадем під Кахамаркою» [3; с.35]. Із цією ж метою вжитий топонім «Дебрецен» у вірші «Чебрецева легенда» із книги «Зоря в піке»: «Як пішов із-над Базавлука / І добився до Дебрецена» [3; с. 135].

Отже, топоніми в поезії Михайла Чхана створюють просторову домінанту художнього тексту. Їх умовно можна поділити такі топонімні групи: топоніми України, топоніми Придніпров’я та інших географічних назв. Найчастіше у віршах поета зустрічається Київ, що символізує архетипний образ України, нашого народу, передає український дух віків, а з зарубіжних міст, частим топонімом є Рим – старовинне Італійське місто, центр Римської імперії. 

Література

1.   Калиняк М. Урбаністична топоніміка Франкової прози. Трансформація реального топосу в художній. Українське літературознавство. – 2014. – Випуск 78. – С. 69–76.

2.   . Мартинова С. Михайло Чхан як знакова фігура Придніпров’я. Музеєзнавче дослідження. Видатні особистості: музейна персоналістика (матеріали обласної музейної конференції до Міжнародного дня музеїв та 75-річчя Дніпропетровської області). Дніпропетровськ: АРТ ПРЕС, 2008. Вип. 10. С. 122–125.

 Чхан М. А. Вибране. Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига», 2007.308 с.