Мартиненко К. В., Ігнатова Н. С. ОКАЗІОНАЛІЗМИ У ЗБІРЦІ «ВАМ ТАКЕ Й НЕ СНИЛОСЯ!» МИКОЛИ БІЛОКОПИТОВА

 

Мартиненко К. В.

учениця 10 класу,

Ігнатова Н. С.

учитель вищої категорії

Запорізька гімназія «Контакт»

Наук. кер.: Зубець Н. О. к. філол. н., доцент

 

ОКАЗІОНАЛІЗМИ У ЗБІРЦІ «ВАМ ТАКЕ Й НЕ СНИЛОСЯ!»

 МИКОЛИ  БІЛОКОПИТОВА

 

У поетичному мовленні окремі автори часто використовують лексеми, які, репрезентуючи нову, нетрадиційну форму вираження, набувають особливого, змісту. Таке визначення з’ясовує суть лексичних новацій, у яких на певному етапі розвитку мови новими є і зміст, і звукова оболонка слова, але вони незвичні для багатьох мовців. Дослідники називають їх оказіоналізмами. 

Індивідуально-авторські неологізми як позасистемні мовленнєві явища, що зберігають індивідуальне, посідають значне місце в поетичній збірці «Вам таке й не снилося!» запорізького поета-гумориста Миколи Білокопитова [2, с. 23]. Вони органічно вплетені у словесну тканину твору, виконують важливу текстотвірну функцію. Зауваження письменника про те, що книга адресована читачам, у яких «усе гаразд із логічним мисленням і почуттям гумору» [1, с. 2], налаштовує реципієнта на сприйняття особливого текстового оформлення.

Корпус індивідуально-авторських інновацій у збірці становить близько ста лексем. За граматичними характеристиками вони належать до чотирьох основних самостійних частин мови: іменника, прикметника, дієслова та прислівника; найбільше ‒ іменників і прикметників.

Іменникові лексичні неологізми М. Білокопитова можна об’єднати в кілька лексико-семантичних груп:

1) назви людей, у яких відчувається авторське ставлення, часто іронічне, зневажливе: наварники, чеснюки, зібранці, закордонці, ось-осі: … усякі закордонці: / Із расєй, америк та європ [1, с. 39].

Специфічними є переносні назви, у складі яких є зменшено-пестливі суфікси: вождик, карлик, цареня, поліцайко: …   притягнувся до мене / Зловісно відомого карлика сон. / В нервовому сні цареня недолуге / Наснило собі, що до нього прийшла / Провидиця знана…[1, с. 85].

Привертають увагу назви-складні іменники з прикладками: митники-хабарники, сволоцюга-стрілочник, Вітька-унітаз, Петро-солодкоїжка, русалка-збоченка, красуні-сонечки: Начувайтесь, митники-хабарники, /  Прокурори, судді і менти… [1, с. 7]; Й півні́ – спасибі! –  / зразу ж відгукнулись: / Їх дружний «ку-ку-річний унісон!!!» – / Змів і русалку-збоченку, і сон [1, с. 17];

2) оригінальні назви абстрактних понять, що вже були номіновані: марнотрать, безмір’я, коловерть, сварня, мерехть, блискіт, міжсоння, балакучка, просинання: Нарешті покидаю сну безмір’я…[1, с. 17]; Тут правда і гармонія у всьому, / Ні суєти, ні лютої сварні…[1, с. 15].

Поєднуючи назви конкретних предметів чи явищ з іншими словами, поет утворює оказіональні абстрактні іменники: телетолока, держкорито, гріхосповідь, опудалобиття: А урядовці раді й ситі, / Себе розхвалюють усяк – / В кишенях є і в держкориті… [1, с. 15].

Оригінальними утвореннями в цій групі є ряд слів, що утворилися за допомогою префікса недо-: Може, тому, що ми виросли в недосвободі, / Платимо нині таку недоречну ціну́: / Замість підняти народ на супротив заброді – / Недоосмислено  обрані в недонароді / Недополітики граються в недовійну? [1, с. 35].

Оказіоналізми-іменники увиразнюють індивідуально-авторське мовлення, надають експресивності, у відповідному контексті виконують оцінну функцію.

Корпус оказіональних прикметників поета відіграє виразну художньо-зображальну роль в авторському характеротворенні чи характеристиці предметів і явищ за різними ознаками:

1) внутрішні якості, риси характеру, психологічний стан людей: солодко-магнатовий крупціонер, руськомірниє хохли, камікадзеликий уряд, обманно-православний люд, москвоязичний мент, обрано-чужа влада, гнучкошийні кандидати, різномасні земляки. Прикметникові оказіоналізми виступають ключовими словами при творенні перифраз: мегабанківські лихварі – члени МВФ, саакашвільська рать ‒ прибічники політика М. Саакашвілі;

2) властивості, ознаки предметів і явищ: дармовзяте добро, гібридно-збочена війна, солодко-кагорські вина, шестисото-джипо-мерседесне авто;

3) ознаки абстрактних понять: невловимо-хитрі тіні, зустрічальний потік, плавневий рай, паранойно-весняний сезон, пра-пра-правнучі борги.

Прикметникові новотвори є вагомим емотивно-експресивним та оцінним засобом у художньому стилі М. Білокопитова: вони точно виражають авторський задум, який виявляється в гостро сатиричній манері, щоб кожен «серйозний чоловік» відчув його творчий задум.

В авторській мовній палітрі невелику групу становлять дієслівні новотвори, які оригінально позначають дії та процеси – то гостро сатирично (пробрехав повітря й твердь (Путін) [1, с. 14], і проросли з них звиро́джені п’яті колони [1, с. 34], в’яценючить  кулю в лоб [1, с. 71], «розіхтутнєтили» у прах (російських вояків у Сирії) [1, с. 89], добільдербергитесь (погроза ворогам України) [1, с. 95]; то поетично красиво (досвіткують зірки) [1, с. 96]; то доброзичливо (нафільмувавсь  мені такий собі омріяний райочок [1, с. 56], Колись Павло Піка́ссо картини закуби́в [1, с. 68]).

Наявність оказіоналізмів на сторінках поезій М. Білокопитова свідчить про самобутність та мистецьку оригінальність ідіостилю їхнього творця, багатство його індивідуально-образного мислення, виразні естетичні настанови.

Література

1. Білокопитов М. Вам таке й не снилося! Запоріжжя : Дніпровський металург, 2018. 100 с.

2. Література Запорізького краю : хрестоматія творів кінця ХХ – початку ХХІ століття. Запоріжжя Дике Поле, 2019. 480 с.