пʼятниця, 21 лютого 2020 р.

Вавілова Г. А. ІНТЕРМЕДІАЛЬНИЙ ДИСКУРС РОМАНУ Н. ГРИЦЕНКО «МІСТО ПАХЛО КОРИЦЕЮ Й КРЕМОМ NIVEA. ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ВІНТАЖНИЙ АЛЬБОМ»



Вавілова Г. А. 
студентка 4 курсу
Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. н., доцент

ІНТЕРМЕДІАЛЬНИЙ ДИСКУРС РОМАНУ Н. ГРИЦЕНКО
«МІСТО ПАХЛО КОРИЦЕЮ Й КРЕМОМ NIVEA.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ВІНТАЖНИЙ АЛЬБОМ»

У сучасній українській літературі жанр роману є традиційно одним із найпопулярніших. За тривалу історію розвитку він зазнавав численних модифікацій за змістом, формою, типом написання, літературним напрямком, будовою, вбираючи загальні тенденції розвитку культури.
З історією книги загалом і роману зокрема тісно пов’язана еволюція ілюстрації, що представлялась малюнками, гравюрами, репродукціями, фотознімками тощо. Розвитку ілюстративності давніх видань посприяли винахід ксилографії – гравюри на дереві, офорта – гравюри на металі, літографії – графічного мистецтва, в якому зображення переносилося з каменя, друкарського верстата тощо.
Одним із перших обґрунтував роль використання ілюстративного матеріалу в книзі «для кращого розуміння» читачем білоруський першодрукар Франциск Скорина. Окремі автори, усвідомлюючи роль візуалізації художнього тексту, самі виступали ілюстраторами власних книжок. Так, Антуан де Сент-Екзюпері ілюстрував «Маленького принца», Льюіс Керол – «Алісу», Беатріс Портер – численні книги про тварин, Туве Янсон – книги про мумі-тролів, Джоан Роулінг – «Казки барда Бідля», Джон Толкін – книги про Середзем’я та ін.
Рівнозначний з текстом обсяг ілюстрація починає займати у добу Відродження, а пізніше – з поширенням візуального типу сприйняття – і заступати його. Прикладом можна вважати графічний роман та його різновиди –роман-комікс, в якому малюнки супроводжуються короткими текстами, фотокомікс, де замість малюнків використовуються фото чи «німий» комікс, для якого властива передача сюжету за допомогою зображень без словесного супроводу.
Фотографія, популярність якої на сучасному етапі спричинена розвитком технологій, усе частіше стає важливим компонентом вираження художнього змісту. Якщо ж ідеться про літературні твори, дія яких віднесена в минуле, то в ролі ілюстративного матеріалу можуть використовуватися історичні фото.  Прикладом такого інтермедіального синтезу є романи чернівецької авторки Наталії Гриценко «Місто пахло корицею і кремом Nivea» (2017) й «Ательє на старій вулиці міста, що пахло корицею й кремом Nivea» (2018), обидва із підзаголовком «Чернівецький вінтажний альбом».
Об’єктом уваги в цьому дослідженні стане перший роман письменниці з точки зору реалізації у ньому міжмистецького дискурсу тексту і фотозображення.
На думку Н. Горбач й А. Бєрковської, «жанровий різновид твору Н. Гриценко можна визначити за аналогією до існуючих жанрів фотонарису, фотозамальовки, фотофейлетона тощо як фотороман, де наведені світлини є як елементом оформлення, так і самостійним твором із сюжетотворчим потенціалом» [1, с. 50], а підзаголовок твору підкреслює роль фотографій у тканині твору (вони складають альбом) та їх часову віднесеність (відстань у 60–80 років) [див.: 1, с. 49].
У фоторомані, на відміну від художньо-публіцистичних жанрів журналістики, більше уваги приділяється художньому тексту, але актуальною залишається увага до візуальних засобів, що підкреслюють індивідуально-авторський підхід до зображуваного явища, увагу до деталей, документалізм зображального складника твору. До роману Н. Гриценко це має безпосереднє відношення, оскільки для підсилення текстуальної образності авторкою були використані родинні фотографії І пол. ХХ ст.  
В основі сюжету роману Н. Гриценко – розповідь про історію Чернівців міжвоєнного періоду та періоду Другої світової війни, вкладена в уста літнього пана Юліана, який на дозвіллі передивляється родинний «альбум». У творі чітко простежується така ознака романного жанру, як розкриття життєвих доль персонажів протягом тривалого часу на тлі глобальної історії, втіленої в історії міста.  
Фотографії в романі «Місто пахло корицею і кремом Nivea. Чернівецький вінтажний альбом» продовжують і деталізують сюжетну лінію, утворюючи художній шар поверх художнього тексту, а окремі частини тексту дублюються поруч із фотографіями на наступних сторінках. Важливим у романі є і добір та послідовність розміщення фотографій. Наприклад ілюстраціями спогадів про знакові родинні події виступають весільні фото, фото дітей та інших членів родини, друзів, колег; розповіді про Різдвяні свята супроводжуються новорічними листівками та тематичні малюнки з підписами; а з наближенням до розповіді про період Другої світової війни фотографій стає все менше. 
Отже, роман НГриценко «Місто пахло корицею і кремом Nivea. Чернівецький вінтажний альбом», що став однією із перших спроб міжмистецького поєднання літератури й фотографії, доводить продуктивність такого підходу до змістового і формального збагачення роману. Посилення ролі візуальної інформації у творі, де кожен знімок дає можливість детальніше проаналізувати описану подію, розкриває нові риси художнього тексту. Ілюстрація в ньому стає художнім засобом аналогічно до епітетів, метафор чи порівнянь, а літературний текст набуває ознак інтермедіальності.
Література
1.   Горбач Н., Бєрковська А. Жанрова природа книги Н. Гриценко “Місто пахло корицею й кремом Nivea. Чернівецький вінтажний альбом”. Література й історія : матеріали Всеукраїнської наукової конференції (11–12 жовтня 2018 р.) / редкол.: Н.В. Горбач, В.М. Ніколаєнко, І.М. Бакаленко та ін. Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2018. С. 48–50.
2.   Гриценко Н. Місто пахло корицею й кремом Nivea. Чернівецький вінтажний альбом. Чернівці : Книги – ХХІ, 2017. 112 с.

6 коментарів:

  1. Дуже цікаве дослідження! Скажіть, будь ласка, невербальні засоби використані у романі дублюють художній текст?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, вони не дублюють текст прямо, а скоріше поширюють і водночас конкретизують.
      Під деякими ілюстраціями наведено цитати з тексту, таким чином вони допомагають більш точно візуалізувати окремі моменти твору у свідомості читача.

      Видалити
  2. Добрий вечір! Ганно, дякую за цікаву розвідку, проте мене цікавлять питання: чи сучасна українська проза має у своєму арсеналі інші фоторомани; чи мали Ви нагоду познайомитися із творами зарубіжних письменників, які мають таку ж жанрову природу. З повагою Валентина Ніколаєнко

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, серед сучасної української прози я, на жаль, не зустрічала інші фоторомани, хоча можливо, що випустила їх зі свого поля зору. Якщо натрапите на роботи подібні до книг Н.Гриценко, то буду дуже вдячна за посилання на них. Щодо зарубіжних письменників, то я лише планую з ними ознайомитись.

      Видалити
  3. Добрий день! Скажіть, будь ласка, чи можна назвати Ваш роман урбаністичним? Адже, як Ви зазначили, в основі сюжету саме розповідь про історію Чернівців.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, у творі наявні окремі урбаністичні мотиви, але вони не є центральними, тому я думаю, що назвати його виключно урбаністичним буде не доцільно.

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.