Братчикова І. В. «КАПЕЛЮХ СІКОРСЬКОГО» В. ДАНИЛЕНКА ЯК КВАЗІБІОГРАФІЧНИЙ РОМАН

Братчикова І.  В.

студентка 1 курсу магістратури

Запорізький національний університет

Наук. кер. : Кравченко В. О., к. філол. н., професор

«КАПЕЛЮХ СІКОРСЬКОГО» В. ДАНИЛЕНКА ЯК КВАЗІБІОГРАФІЧНИЙ РОМАН

Роман «Капелюх Сікорського» В. Даниленка – це нетипова біографія, яка хоча й базується на документальних даних, містить елементи художнього вимислу й домислу.

У статті «Капелюх» Сікорського В. Даниленка: біографія, квазібіографія, художній роман?» О. Галич розглянув цей твір як квазібіографічний: «Твір у тій частині, що стосується безпосередньо його діяльності, твердо базується на документах і фактах. Сюжетна лінія, що пов’язує головного героя з Кароліною Гулій – це художній вимисел і бурхлива фантазія автора. Тут можна говорити як про квазібіографію, так і про художній роман» [1, с. 21].

В. Даниленко відтворив професійне життя геніальної особистості, якою безперечно був Ігор Іванович Сікорський, репрезентував епоху великих досягнень, коли людина робила перші кроки до підкорення неба. Це художній твір, у якому фігурує не просто велична постать, а й жива людина з плоті та крові.

Усе, що пов’язано з професійним шляхом Ігоря Сікорського як видатного авіаконструктора, починаючи з навчання в гімназії і закінчуючи побудовою перших гелікоптерів у світі, є достовірними фактами.

В. Даниленко охопив усі найважливіші періоди роботи Ігоря Сікорського, детально описуючи його досягнення. Яскравим прикладом є фрагмент, у якому відображений перший тріумф конструктора: «Вчора, 17 травня, о 20.00, на Сирецькому стрільбищі Ігор Сікорський здійснив політ на аероплані власної конструкції. Політ пройшов на висоті 60 метрів по колу на відстань до 4 верст тривалістю 3 хвилини 5 секунд» [2, с. 87]. Автор навів не лише дату, місце й час події, а ще й тривалість цього польоту з точністю до секунди.

Достовірною є й інформація про батьків авіаконструктора: «Мій батько – професор університету Святого Володимира, а мама – лікар, але не працює» [2, с. 20]. Батько Ігоря Сікорського насправді був відомим психіатром, а його мати присвятила себе родині, вихованню п’яти дітей. Таким чином дізнаємось не лише про вклад Ігоря Сікорського в розвиток авіації, а й про його походження.

Описані у романі перегони досягнень у повітроплаванні Альберто Сантос-Дюмона та братів Райт, які боролися за першість у винаході робочого літака, також є правдивими. «Він бачив напис на тканині аероплана «14 біс» і силует Сантоса-Дюмона, схожий на божество, що спускалося з небес на голови святково одягненої публіки на околиці Булонського лісу» [2, с. 52], – саме так автор описує публічний політ бразильського піонера авіації, який відбувся в далекому 1906 році.

Реальним є випадок, коли «цар Микола ІІ захотів побачити велетенську повітряну машину» [2, с. 120], після чого Ігор Сікорський отримав від нього золотого годинника, який став пізніше однією з причин виїзду авіаконструктора за кордон. Іншою та чи не найголовнішою причиною еміграції Ігоря Сікорського були політичні погляди батька: «З-поміж причин, які змусили його залишити вітчизну, була й реальна загроза арешту та репресій. Ігоря Івановича вже таємно попереджали про це, оскільки його батько за своїми поглядами був послідовним монархістом, а після відомої справи Бейліса, в якій як експерт підтримав сторону обвинувачення, зажив слави відвертого реакціонера. Не дивно, що він потрапив до проскрипційних списків, і його арешт був лише справою часу» [3, с. 15]. Цей важливий фрагмент біографії конструктора не оминув у романі і В. Даниленко: «У Російській імперії відбувся переворот. До влади прийшли більшовики. На заводі почались зворушення» [2, с. 146].

«Американський період» життя талановитого авіаконструктора також майстерно відтворений автором: пошуки роботи, створення компанії «Сікорський Аероінжиніринг Корпорейшн», відвідини Українського Народного Союзу через брак фінансів для його подальшої діяльності, несподівана матеріальна підтримка з боку російського композитора Сергія Рахманінова, масові виготовлення успішних амфібій та, нарешті, досягнення великої мрії – виготовлення першого гелікоптера.

Роман не можна назвати канонічною біографією, бо В. Даниленко наважився на сміливий крок: він додав вигадану романтичну сюжетну лінію – відносини головного героя зі старшою за нього на два роки Кароліною Гулій. «Було так легко з цією молодою грайливою жінкою. Вона зірвала квітку анемони і простягла йому [1, с. 16]. За версією автора, саме Кароліна стала першою жінкою Ігоря Сікорського, і саме вона подарувала йому відомий усьому світу капелюх – символ доброї вдачі, який він одягав під час випробувань створених ним машин: «Чоловіка, сер, прикрашають три речі: благородство, капелюх і жінка» [2, с. 280]. Кароліна полонила душу й розум авіаконструктора настільки, що заради неї він був готовий на неймовірні вчинки. Кожного разу, коли йому щось не вдавалось, перед його очима спливав її окриляючий образ. Таким чином автор розкриває духовний світ ліричного героя, що дозволяє і сприйняти факти біографії, і прожити його життя.

Ігор Сікорський обіцяв своїй коханій, що збудує літаючу машину, схожу на Кароліну, і тоді вона навіки стане лише його жінкою. І всього себе він присвятив здійсненню задуманого. Результатом довгих і повних неспокою років стала повітряна модель «Сі Кінг», яку в думках авіаконструктор називає «Стегно Кароліни»: «Цей гелікоптер нагадує твоє стегно, Кароліно, – думав у своєму офісі. – Я зробив те, що обіцяв тобі шістдесят дев’ять років тому. Я завоював світ одним твоїм стегном. А що було б, якби я показав йому твої обидва стегна?» [2, с. 272].

Двічі одружений, Ігор Сікорський упродовж усього життя залишався вірним своїй першій і єдиній великій любові – роботі. В. Даниленко, як вправний майстер, уособив в образі Кароліни велике, всеосяжне, надихаюче на звершення кохання: «За свій вік він так і не наблизився до розуміння любові. Єдине знав, що це таємниця двох людей, яка наповнює їхнє життя справжнім смислом» [2, с. 254].

Отже, у романі «Капелюх Сікорського» В. Даниленка гармонійно переплелись реальність, яка спирається на історичні факти, та вигадка. Це підводить нас до поняття квазітексту.

У словнику української мови значення префікса квазі- трактується таким чином: «перша частина складних слів, що значенням відповідає прикметникам несправжній, уявний» [4, с. 128]. Саме наявність вимислу в романі дає право говорити про роман як квазібіографічний.

Література

1.  Галич О. «Капелюх» Сікорського В. Даниленка : біографія, квазібіографія, художній роман? Слово і час. 2016. № 7. С. 12–21.

2.  Даниленко В. Капелюх Сікорського : роман. Львів : Літературна агенція «Піраміда», 2014. 290 с.

3.  Згуровський М. Людина, яка втілила мрію Леонардо да Вінчі. Дзеркало тижня. 2008. № 13. С. 15.

4.         Словник української мови : в 11 т. Т. 4 : І–М / редкол. : І. Білодід (голова) та ін. ; ред. тому : А. Бурячок, П. Доценко. Київ : Наукова думка, 1973, 840 c.