Чумаченко А. А. НОВI ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ АВТОРСЬКОЇ СВIДОМОСТI У ПОВIСТI М. ХВИЛЬОВОГО «САНАТОРIЙНА ЗОНА»

Чумаченко А. А.

студент 1 курсу

НТУ Днiпровська полiтехнiка

Наук. кер.: Цюп’як I. K, к. фiлол. н., професор

НОВI ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ АВТОРСЬКОЇ СВIДОМОСТI

У ПОВIСТI М. ХВИЛЬОВОГО «САНАТОРIЙНА ЗОНА»

Авторська свідомість – літературознавча категорія, що передає світовідчуття автора і втілюється в концепції дійсності, художніх образах, мотивах, деталях твору, у всій його структурі.

Автор постає як носій суспільної, тобто, колективної свідомості і виражає її через індивідуальні методи і прийоми, художні засоби, репрезентує форми свідомості у художньому творі. Найяскравішим представником новаторського ставлення до світу і носієм нової форми авторської свідомості у ХХ ст. виступає засновник «нової» української прози Микола Хвильовий.

У повісті М. Хвильового «Санаторійна зона» вирізняється характерна риса творчого прийому автора: через ставлення своїх героїв до соціальних подій пореволюційної дійсності автор висловлює своє власне ставлення до життя.

Це типовий приклад вираження світогляду автора у творі, бо кожний герой, створений автором, стає рупором його ідей, передає його думки. Таким чином, можна простежити як послідовно розкривається традиційна форма вираження авторської свідомості.

Проте М. Хвильовий представляє ще й нетрадиційну форму авторської свідомості, яка виявляється у неоднозначності авторських суджень, творенні парадоксальних образів зі збуреною психікою (Анарх, Хлоня), зіткненні ідеологічних суперечностей («блакитні далі загірної комуни» – «чорний папа комуни»), новаторському поєднанні синестезійних тропів: візуальних, запахових, відчуттєвих, амбівалентних художніх фігурах крик-мовчання.   

Традиційна та нетрадиційна, новаторська форми авторської свідомості у повісті М. Хвильового «Санаторійна зона» виявляються у мозаїчності сюжетних подій.

Новаторство авторської свідомості у творі М. Хвильового «Санаторійна зона» полягає в розшаруванні концепції дійсності автора, зануренні в розколену психіку своїх героїв, відсутності єдиного потоку свідомості, що зближує творчий стиль письменника початку ХХ ст. з новітніми пошуками митців початку ХХІ ст.

Неоднозначність світобачення автора розкривається за допомогою контрасту дійсності та утопічних сподівань самого М. Хвильового, неспівпадінні внутрішнього та зовнішнього світу.

Через головного героя автор має можливість виразити своє світобачення, ту чи іншу думку. Анарх виявляється нежиттєздатним у світі зони, тобто тотального контролю системи.

М. Хвильовий і вводить незвичний спосіб передачі подій. Розповідь ведеться від імені героя, який пише повість про події, що відбуваються на території санаторію, таким чином автор ніби і є сам героєм власної історії. Це дозволяє створити ефект «заглиблення» читача у твір, відсутність усезнаючої третьої особи зумовлює ситуацію співпричетності  читача до  дослідження чужого рукопису.

Кожен герой – втілення ідей автора і, вони виражають різні частини його світогляду та свідомості

Суспільніі події ХХ ст. для комуніста М. Хвильового виявилися неприйнятними: розрив між ідеалом і дійсністю, наступ на творчу українську інтелігенцію, реванш антигуманних бездуховних сил призвели до розколу свідомості самого М. Хвильового.

М. Хвильовий у повісті «Санаторійна зона» стверджує, що герой не здатний цілком реалізувати себе, адже епоха, в яку він живе, не є природною, людині з моральними та ідейними переконаннями немає виходу з зони, лише через смерть, що й обирають герої «Санаторійної зони» – Хлоня та Анарх.

Сліпа віра М. Хвильового у більшовицьку пропаганду й жорстока пореволюційна дійсність створили дисонанс-розщеплення психіки у сприйнятті автором навколишнього світу, що спричинило виникнення специфічної нетрадиційної форми авторської свідомості, репрезентованої у повісті «Санаторійна зона».

Література

1.   Цюп’як I. Поетика повiстей Миколи Хвильового : монографія. Днiпропетровськ : НГУ, 2008. 106 с.