пʼятниця, 21 лютого 2020 р.

Грицун Р. С. ВІДОБРАЖЕННЯ ФІЛОСОФІЇ ІНКЛЮЗІЇ У СУЧАСНІЙ ПРОЗІ ДЛЯ ДІТЕЙ


Грицун Р. С.
студентка 1 курсу магістратури
Міжнародний економіко-гуманітарний університет
імені академіка Степана Демянчука (м. Рівне)
Наук. кер.: Овдійчук Л. М., к. пед. н., доцент

ВІДОБРАЖЕННЯ ФІЛОСОФІЇ ІНКЛЮЗІЇ
У СУЧАСНІЙ ПРОЗІ ДЛЯ ДІТЕЙ

У ХХІ ст. українська література характеризується тематичною різноманітністю і дитяча проза – не виняток. Однак серед усього різноманіття мотивів, проблема інклюзії залишається на маргінесах, незважаючи на її актуальність. Проте ця тема не є новою ні для світової, ні для української літератури. Її порушували і за часів античності, але тоді люди з особливими потребами були зайвими в соціумі. «Нехай в силі буде той закон, що жодної каліки-дитини годувати не варто!» казав Аристотель [цит. за: 2, с. 7]. Іншої думки був філософ Григорій Сковорода, котрий у «Розмові п’яти подорожніх про істинне щастя в житті» стверджував, що важливо пізнати внутрішній світ людини, жити в любові з оточуючими, а також акцентував увагу на тому, що абсолютно всі мають право бути щасливими: «Премилосердна природа всім без винятку душам відкрила шлях до щастя…» [цит. за: 2, с. 7]. Характеризуючи еволюцію концепції інклюзії, варто виокремити кілька етапів: спочатку, це питання навіть відмовлялися обговорювати (етап заперечення), згодом – прийняли, але вважали, що проблема не стосується системи, тому вживали заходів з організації окремого навчання. Третій етап – це розуміння сутності проблеми.
Нове бачення проблеми передбачає належне ставлення до людей з інвалідністю, незалежність їхнього життя, визнання їх соціальної значущості як повноцінних громадян. Водночас питання гідного життя людей з особливостями психофізичного розвитку вирішені недостатньо. Саме у теперішніх соціокультурних умовах загострюється проблема соціального інтеґрування дітей з інвалідністю [див.: 1, с. 32]. Вважаємо, що ці проблеми можуть бути вирішеними в тому контексті, в якому суспільство готове змінити свої стереотипи і прийняти людей, котрі мають певні відхилення, у повноцінне соціальне життя. Саме тому так важливо порушувати проблему інклюзії у художній літературі, а особливо, якщо вона призначена дітям. Ми повинні донести до сучасного юнацтва, що наявність певних нозологій – це не вирок і, у жодному разі, не ознака меншовартості.
У вітчизняній літературі цю тему порушила низка авторів, зокрема, Олена Осмоловська («Сонце в озері твоєму»), Вікторія Надикто («Пригоди Даші й Тіні»), Ірина Арчер, Міла Березюк, Ольга Гой, Оксана Драчковська, Ганна Коназюк, Мар’яна Лелик, Ольга Раманська, Людмила Охріменко – збірка інклюзивних оповідань «Terra інклюзія 2018».
 Євгенія Пірог – одна з небагатьох, хто також звернув увагу на тему інклюзії. Повість «Тридцять перший меридіан» розповідає нам про пригоди Петрика з української Семенівки, закоханого в життя, попри важку фізичну ваду, та прагматичної київської старшокласниці Олі, у котрої проблеми із зором, але ці труднощі не завадять підліткам вирушити в експедицію та знайти артефакти трипільської культури. Головний герой показує, що інвалідний візок не є перешкодою для мандрівок та нових звершень, бо головне – знайти себе у цьому світі «…у когось сила в руках, у когось – в голові. Але у всіх має бути й в серці» [3, с. 35]. Неабияк вражає Петра еволюція ставлення оточення до його проблеми: «Петрик вдячно згадав асистента, який видав ліхтарик і йому, Петрику, на рівні з іншими, хоч вочевидь, скористатися ним самотужки хлопець не міг. Це тобі не вчителька, що в далекому першому класі кинула мені на вимолену парту піваркуша і зламаний олівець, бо ж «а воно йому нащо?», – відпустив у вічність гіркий спогад хлопчина» [3, с. 53], разом з цим герой змінює власне ставлення до інших: «Петрик відчув, як його кинуло в жар, щоки почервоніли. Жаліюся, жаліюся в душі на свою безпорадність. А що я знаю про те, як іншим ведеться? Треба сприймати, що маєш, і цим збагачуватися» [3, с. 57]. Через образ Сергія авторка показує, що люди, яких ми називаємо з «обмеженими можливостями», зовсім не такі: «Сергієві двадцять сім, він коротко стрижений і трохи клаповухий. Через важку травму він мусить пересуватися на візку…» [3, с. 23], але хлопець не падає духом, навпаки, він допомагає іншим, створивши веб-сторінку «СЕРЖ: Секретний Енергетичний Ресурс Життя», своєрідну волонтерську інтернет-платформу, за допомогою якої рятує життя інших, тим самим мотивує до дій головного героя, закликає мріяти, ставити собі мету та робити все задля її досягнення.
Повість Є. Пірог «Тридцять перший меридіан» – це путівник у світ інклюзії не лише для дітей, але й для дорослих, це енциклопедія змін у свідомості. Авторка показує, наскільки важливо сучасному суспільству розвиватися не лише у сфері технологій, але й духовно. Адже, «спорідненість душ стверджує єдність людства у прагненнях та мріях, бо кожне наше сходження – рух уперед і крок до пізнання» [3, с. 77].
Отже, сучасна дитяча проза повинна бути зорієнтована і на проблему інклюзії, але не для того, щоб показати страждання і біль людей з особливими потребами, не для того, щоб викликати в нас почуття жалю, а щоб показати, що усі люди різні, і усі мають право бути почутими. А індивідуальності, у котрих є певні вади, потребують, насамперед, сприйняття та розуміння, і тільки тоді адекватної допомоги. Такі твори повинні призвичаїти дитяче та батьківське середовище толерантно ставитися та поважати усіх людей, без винятку.
Література
1. Бондар Т. Теоретичні засади реалізації концепції інклюзивної освіти. Science and Education a New Dimension.Pedagogy and Psychology, 2013, № 37. С. 31–33.
2. Будник О. Інклюзивна освіта. Івано-Франківськ : ПП Бойчук А. Б., 2015. 152 с.
3. Пірог Є. Тридцять перший меридіан / Є. Пірог : повість укр. мовою для серед. та старшого шк. віку. Київ : Видавничий центр «12», 2019. 88 с.

10 коментарів:

  1. Доброго дня! Чи доцільно, на Вашу думку, введення творів на тему інклюзії до шкільної програми з української літератури?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Руслана Грицун23 лютого 2020 р. о 14:49

      Доброго дня! Дякую за питання. Я вважаю, що введення творів на тему інклюзії до шкільної програми з української літератури є доцільним, оскільки ця проблема є дуже актуальною для нашого суспільства сьогодні. На законодавчому рівні "в Україні створено доступ до освітніх послуг дітям з особливими потребами", але реалії далеко не такі красномовні. За даними МОН, лише близько 9% українських шкіл долучилися до реалізації Закону "Про освіту" (ст. 19, ст. 20), це свідчить про те, що насправді, ми боїмося працювати з "особливими дітьми", однак, на мою думку, вивчення інклюзивної літератури у школі може покращити ситуацію.

      Видалити
  2. Добрий день! Дякую за Вашу цікаву доповідь на таку важливу тему. Скажіть, будь ласка, Ви вивчаєте проблему інклюзії лише в рамках української літератури? Чи Ваші наукові зацікавлення поширюються і на зарубіжну літературу? Кілька років тому прочитала неперевершений роман М. Петросян «Дім, в якому». Ви читали? Можливо, цей твір також би непогано вписався у Вашу проблемно-тематичну концепцію? Хоча він, безумовно, для дітей більш старшого віку. З повагою, А. Манько

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго дня! Дякую за Ваші запитання та зацікавленність до цієї безумовно значущої теми. В Україні проблему інклюзії активно почали порушувати та обговорювати, порівняно нещодавно, тому мене зацікавило, на скільки добре ця проблема відзеркалена у вітчизняній літературі, але чим більше занурюєшся у тему, тим більше хочеться розширити її горизонти, тому дякую за Ваші безцінні рекомендації. З повагою, Руслана Грицун.

      Видалити
  3. Вперше почула про автора та книгу. Вважаю, що такі твори варто читати. Як Ви думаєте, яким чином можна популяризувати інклюзивну літературу?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго дня! Дякую за запитання. У сучасному світі є безліч можливостей і способів донесення інформації. Існує низка форм популяризації літератури: книжкові та віртуальні виставки, відеоогляди, скайп-зустрічі та ін. Але, на мою думку, найпопулярніша та література, про яку говорить більшість, яку можна легко придбати, яка є на слуху, а інклюзивна, на жаль, зараз в меншості, тому що цю тему у художній літературі порушують лише одиниці, нам просто немає, що обговорювати. Я вважаю, що, насамперед, письменство повинне частіше звертатися до теми інклюзії, щоб загал мав, що прочитати і про, що подискутувати. З повагою, Руслана Грицун

      Видалити
  4. Добрий вечір! Яку б книгу з цієї теми Ви б порадили прочитати першою? Дякую!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго ранку! Дякую за запитання. Оскільки моє дослідження було зосереджене на дитячій літературі, то першу інклюзивну книгу, яку варто прочитати , на мою думку, має бути "Пригоди Даші й Тіні" Вікторії Надикто або ж "Тридцять перший меридіан" Євгенії Пірог.

      Видалити
    2. Дякую за Вашу пораду! Успіхів Вам у цьому дослідженні!

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.