Руденко М.-К. Д. СПЕЦИФІКА ТВОРЕННЯ ХУДОЖНЬОЇ РЕАЛЬНОСТІ РОМАНУ ГУМЕНЮК Н. «ТАНЕЦЬ БІЛОЇ ТОПОЛІ»

Руденко М.-К. Д.

студентка магістратури

Запорізького національного університету

Наук. кер.: Ніколаєнко В. М., канд. філол. н., доцент

СПЕЦИФІКА ТВОРЕННЯ  ХУДОЖНЬОЇ РЕАЛЬНОСТІ РОМАНУ

ГУМЕНЮК Н. «ТАНЕЦЬ БІЛОЇ ТОПОЛІ»

Головним елементом творення реальності у творі є образ, за допомогою якого є можливість розуміти світ у різних його проявах та реальностях. Художній образ втілюється у творі в певній матеріальній формі, відображаючи різні явища дійсності. Такі образи несуть в собі духовний зміст, що дає підставу говорити про образну мову, яка допомагає у творенні художньої дійсності твору [1].

Проблема специфіки становлення реальності за допомогою образу привертала увагу В. Бєлінського, Г. Гегеля,  М. Бахтіна, О. Потебні, Р. Барта, Ю. Борєва, тому існує багато думок щодо окресленої проблеми.

Дослідники вважають, що будь-який художній твір складається з образів та реальності, яку вони створюють. П. Білоус наголошує, що «художню літературу робить її образність, тобто така властивість словесної інформації, яка в уяві читача викликає виразні, конкретно-чуттєві картини, збуджує асоціативне мислення та естетичні емоції і переживання. Завдяки естетичній природі літературний образ здатний перетворювати буденну дійсність на художній світ, який існує за власними законами і правилами» [див. : 1].

Інші науковці навпаки вважають, що становлення художньої реальності у творі відбувається завдяки мові та мовленню. Як стверджував М. Бахтін , мова стає мовленням і живе тільки в діалогічному спілкуванні її користувачів. Таке спілкування і є справжньою сферою життя мови в будь-якій галузі, у тому числі й художній. Твір не має однієї правди, бо його правда – це сам процес творення сенсу і цей процес набуває продовження в читанні, коли читач не пристосовується до готового тексту, а підхоплює цей процес творення сенсу, продовжує діалог, започаткований у тексті [3, с. 286].

Н. Гуменюк – українська поетеса, прозаїк, публіцист, яка 2016 р. опублікувала роман «Танець білої тополі».

Наша розвідка присвячена проблемі осмислення способу та особливостей творення художньої реальності на прикладі роману Н. Гуменюк «Танець білої тополі». Звідси й випливає головне завдання – аналіз специфіки творення дійсності роману, спроба показати особливості її розвитку у творі.

Роман має дві головні сюжетні лінії, які розвиваються паралельно одна одній. Перша сюжетна лінія – життя дівчини-сироти Ніки на прізвисько Невеличка. Історія про те, як дівчина переживає непростий період свого життя, намагається розібратись у всьому.

Друга сюжетна лінія – історія кохання двох молодих людей, сільського парубка Левка та його коханої Вишеньки: «Щось дивне сталося тоді з Левком. Ніби одна із тих лілей із Вишеньчиного віночка упала йому в груди і так там і залишилася квітнути» [2, с. 27]. На знак своїх міцних почуттів та любові вони посадили в селі дерево – тополю: «Ось, викопав у вашому саду. Посаджу його тут, хай росте ... на честь моєї Вишеньки» [2, с. 231].

Саме цей символ у романі і є тим елементом, який звязує дві сюжетні лінії: доля приводить Ніку до села, в якому росте ця тополя. Тоді дівчина дізналась, що Левко то її дідусь: «А ще у мене є дідусь. Мій! Рідний! Його звати Левком» [2, с. 301] .

Тобто, можна сказати, що тополя – символом з’єднання роду, символ того, що жодна людина у світі не одинока.

У процесі творення художньої реальності роману, Н. Гуменюк виокремлює певну модель подій та образів, творячи самобутню картину світу, наповнюючи її символами, які сприяють глибшому розумінню її творчого доробку. Наприклад, Левко порівнює життя з Вишенькою у підземному «домі» з кораблем, називаючи її капітаном цього судна: «Це як «Наутілус». А ти – капітан Немо!» [2, с. 227].

Занурення в підтекст назви роману «Танець білої тополі» сприяє глибшому розумінню авторської концепції твору, дає змогу розкрити внутрішній світ персонажів, яких пов’язує дерево, який є символом віри, надії для головних героїв, символом любові та з’єднання, після тривалої розлуки, розкриває справжню причину їхніх страждань, увесь спектр драматизму.

Головною метою Н. Гуменюк є зображення людини в різні моменти життя, за різних історичних та соціальних подій. Наприклад, Левко за своє життя пережив окупацію території села, боротьку в УПА і двадцятирічне заслання: «Рудий Ганс з поліцаями розшукує Левка. Йому загрожує арешт за те, що попередив про облаву і вивезення старолісівських хлопців та дівчат до Німеччини» [2, с. 199].

Описи природи села та міста, де відбуваються події роману також допомагають у творенні художньої реальності твору, заглиблюючи свідомість глибше в дійсність Левка, Ніки та Вишеньки.

Підсумовуючи, можна зазначити, що художня реальність роману Н. Гуменюк «Танець білої тополі» вбирає в себе, узагальнює велику кількість деталей: образотворення, мова головних героїв, їх роздуми, вчинки, описи, емоції людей. Художня дійсність роману змінюється відповідно до тендецій персонажів та їх, так званих, вимог. Реальність осмислює і осмислюється створюючи багатогранний новий світ.

Література

1. Белинский В. Мысли и заметки о русской литературе: в 13 т. Москва : Изд-во Академии наук СССР, 1957. Т. : 10. : Классика. 508 с.

2. Гуменюк Н. Танець білої тополі : роман. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. 304 с.

3. Мітосек З. Теорія літературних досліджень / перекл. з пол. В. Гуменюк, Сімферополь : Таврія, 2005. 408 с.