Баянова К. О. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КАНОНІЧНОГО СЮЖЕТУ В РОМАНІ Н. ГУМЕНЮК «ЯНГОЛ У СІРОМУ»

Баянова К. О.

студентка магістратури

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. н., доцент

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КАНОНІЧНОГО СЮЖЕТУ В РОМАНІ Н. ГУМЕНЮК «ЯНГОЛ У СІРОМУ»

Упродовж історії існування людства традиційний сюжетно-образний матеріал зберігає свою значущість, впливаючи на формування уявлень людини про вірність і зрадництво, гріх і праведність, добро і зло. Популярність  біблійних сюжетів, мотивів, образів, які є  одними із найдавніших і найпоширеніших у світовому письменстві, якраз і забезпечується їхнім   зв’язком із «вічними» проблемами людського буття. Зокрема, лаконізм і глибина етичного змісту  біблійної легенди про Каїна і Авеля зробили її однією з найуживаніших у літературах світу. Образи біблійних братів стали популярними при художньому дослідженні проблеми добра і зла й у вітчизняному письменстві, адже у них «просвічують риси, які завжди були вічними властивостями людини,  тому вони й породжують свої проекції, реінкарнації в будь-якій епосі, в будь-якій країні» [3, с. 39].

Сліди біблійного сюжету знаходимо в «Сказанні про Бориса і Гліба», «Повісті минулих літ», «Книзі житій святих» Д. Туптала, братовбивство стає основою сюжетної схеми в поемах І.Франка «Смерть Каїна» й В. Сосюри «Каїн», повісті О. Кобилянської «Земля», міфологема Каїна й Авеля як модель розбрату виводиться в романі Ю. Мушкетика «На брата брат», жіноча версія протистояння – сестровбивство – розробляється в повісті О. Забужко «Казка про калинову сопілку» тощо.

«Позаяк полісемантичність є однією з основних ознак традиційних сюжетів і образів, – твердить А. Волков, – у них завжди закладені можливості різних інтерпретацій» [2, с. 10]. Свою версію інтерпретації канонічного сюжету про братовбивство продемонструвала й Н. Гуменюк у романі «Янгол у сірому,  порушивши проблему відповідальності і вибору людини своєї позиції у винятковій ситуації.

Головний герой твору Авдій та його двоюрідний брат Калісій уже своїми іменами асоціативно переносять читача до біблійної притчі» [1]. Характери братів із роману «Янгол у сірому» повторюють характери своїх біблійних попередників: протитипом Авдія є Авель, а Калісія – Каїн. Авдій-Авель завжди мав чисте сердце й добрі наміри. Це добре простежується у сцені з дитинства братів, коли малий Калісій на дні річки знайшов «цяцьку», котра виявилась бомбою. Авдій же, кинувся без вагань на допомогу, нехтуючи страхом можливої смерті.

Калісій постає жорстоким і підлим. Він заздрить братові, що той краще за нього: «Ти знаєш, Жоржику, як це воно – бути весь час першим і раптом стати другим? Не знаєш… Але що я міг вдіяти? Авдій завжди перший: хоч і молодший на рік, і в’юни йому ловилися краще, і пірнати сокиркою вдавалося глибше, і раків він не боявся діставати голими руками з озерних печер, і на дерева вилазив легко, як вивірка», – розповідає вже літній Калісій своєму дорослому синові  [4, с. 152]. Але головна причина його заздрощів до брата в тому, що дівчина, котра йому подобалась, виказувала приязнь до Авдія.

Авдій не помічав за Калісієм чорної душі, тому не очікував підступності від свого брата, і коли сталася біда – Авдій потрапив до Сибіру – навіть не знав, хто винен. Повернення брата, якому вдалося втекти з табору, не змусило Калісія спокотувати свою провину, він обвинувачує Авдія у власноруч скоєному вбивстві. Так він удруге відправляє брата на «голгофну сибірову дорогу».

Жорстокість Калісія і його ставлення до людей успадковує від батька його син Жорж: «Я зрозумів: цей чоловік боїться тата, страшенно боїться. І тато це зрозумів. Він відкинувся на спинку крісла і насмішкувато дивився на чоловіка, ніби насолоджувався його вайлуватістю, ніби тішився його страхом. Я вже не пригадую про що вони говорили. У якомусь із закапелків пам’яті – тільки ота силувана жалюгідна усмішка на спітнілому обличчі чоловіка і насолода в татових очах» [4, с. 147]. Він переймає Калісієві погляди на життя, слухається його настанов:   « – Запам’ятай, Жоржику: слабаки повинні здихати і звільняти місце для сильних. Ніколи не жалій слабаків і не водися з ними. Цей світ –  для сильних, для таких, як ми з тобою. Запам’ятав?!» [4, с. 167].  

Тому не дивно, що з плином часу сина Калісія спокушає той самий батьківський гріх, який у творі викривається голосом криниці: «Рятувати він [Ліну – К. Б.] і не збирався. Як і його батько тоді, коли Соломійка стояла наді мною» [4, с. 194].

На відміну від біблійної притчі, де заздрість породжує безпосереднє братовбивство, у романі Н. Гуменюк Калісій виступає причиною смертей Авдієвої матері, котра замерзла в Сибіру в першу ж ніч, як ув’язнених  залишили ночувати посеред  степу, і Авдієвої сестри Марійки, що відійшла за рік, не витримавши нелюдських умов життя. І особисто він долучається до переслідування коханої свого брата Соломійки, що обирає смерть у криниці перед наругою.

Сучасна варіація біблійної притчі про Каїна і Авеля від Н. Гуменюк продовжується кількома лініями художньої інтерпретації, зокрема подіями воєнних і повоєнних років: історіями Бей-Зота (відомого графіка Ніла Хасевича), артиста Олексія Каплера, якого Сталін запроторив на зону в Архангельську область, бо в нього закохалася дочка Світлана. На сучасному етапі – це щоденникова сповідь зеленоокої дівчини Ліни, яка втікає від сина Калісія  з картинами свого батька-художника. Знаковим стає те, що Жорж, навмисно збивши її машиною і замітаючи сліди злочину, кинув дівчину в криницю, яка стала місцем гріхопадіння його батька, а врятував дівчину Авдій.

Притчевість роману пробуджує думку, закликає до зіставлень, дозволяє читачеві самому вирішувати, чию сторону приймати. Чи можливо виправдати злочин Жоржа тільки його поганим вихованням? Чи Калісія, якому в спадок від його власного батька передалася заздрість до сім’ї  Горничів? Йому здавалося, що Прокопу – батькові Авдія – все  дається легко, задарма. Навіть коли той повернувся з війни із контузією, називав його куркулем. Чи можливо виправдати вчинки Калісія тим, що в той час  потрібно було виживати,  як міг і як повчав батько:  «Таке життя – або хтось тебе, або ти когось. То краще вже ти когось» [4, с. 155]. Чи виправданням вчинків Калісія може бути нещасливе кохання: він кохав Соломійку і не розумів ніяк, чому вона не зводила очей з Авдія? Чому усміхалась іншому? Через це кохання Калісій страждав, для нього кохання – хвороба.

Психологічно цікавим у романі є образ Ліни, життя якої є ілюстрацією нашого сьогодення з його гіркими реаліями: виховує дівчину бабуся, бо мама влаштовує особисте життя після того, як розлучилася з  чоловіком-художником. Син Калісія пропонує їй робити копії картин, за що, звісно, платить. Сам же ті копії віддає, а оригінали забирає собі. Він, відповідно до детективної сюжетної лінії, організовує, як і землячок-олігарх – власник приватної колекції, викрадення картин Ліниного батька. Притчевий наратив роману спонукає замислитись і над вчинками Ліни: з одного боку вона постає жертвою обставин, але з іншого – її цілковиту безневинність можливо спростувати, бо дівчина брала участь у сумнівній із точки зору законності справі. 

Фінал твору – спроба розрубати гордіїв вузол: електронна відмикачка від Калісієвого житла залишається в сина, якого забирає міліція. Не наважившись піти добудинку брата, Калісій залишається наодинці побиватися про долю сина.

У романі «Янгол у сірому» утверджується думка. що людське життя – це не просто існування живого організму. Людина показана тут у соціумі, з типовими проблемами, які обсіли волиняків, але піддаються розв'язанню в духовному вимірі. Лише такий суддя як універсум, вищий розум, на переконання авторки роману, може винести вирок як героям, так і епосі загалом. Н. Гуменюк завдяки інтерпретації вічних образів підкреслює циклічність усього, що відбувається в світі: все ходить по колу, зло обов’язково повертається  до того, хто його скоїв. Підтвердженням цієї думки в романі звучать слова сірого янгола: «...нічого випадкового не буває…Течія часу готується до другого кола» [2, с. 197].

Література

1.  Біблія або Книги Святого письма Старого і Нового Заповіту із мови давньогрецької й грецької на українську наново перекладена Митрополитом Іларіоном [Електронний ресурс]  – Режим доступу : http://www.ukrlc.org/bible/

2.        Волков А. Традиційні сюжети та образи / А. Волков, П. Рихло, О. Бойченко // Наскрізні сюжети і образи в літературах Європи / Бібліотека тижневика «Зарубіжна література». – 1998. – № 25–28. – 64 с.

3.  Горбач Н. Проблема розбрату крізь призму біблійної легенди / Н. Горбач // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка : зб. наук. праць. – Луганськ : ЛДПУ ім. Тараса Шевченка, 2000. –  № 5. – С. 38–42. 

4.       Гуменюк Н.  Янгол у сірому : роман / Н. Гуменюк. – Тернопіль : Богдан, 2013. – 200 с.