Кіцелюк С. А. ТРИЛЕР «НЕ ОЗИРАЙСЯ І МОВЧИ» М. КІДРУКА ЯК ЖАНР ПІДЛІТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Кіцелюк С. А.
студентка 4 курсу
Запорізький національний університет

Наук. кер.: Костецька Л. О., к. філол. н., доцент

ТРИЛЕР «НЕ ОЗИРАЙСЯ І МОВЧИ» М. КІДРУКА

ЯК ЖАНР ПІДЛІТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Жанр трилеру розвинувся в кіноіндустрії, проте в історії літературознавства має своїх попередників. Від готичного роману він запозичив зосередження уваги на насиллі над особистістю та текстову емоційну напругу, від детективу – непереривний процес в пошуках розгадки, але якщо детектив побудований на постійному поверненні в минуле до злочину-загадки, то трилер навпаки рухається в напрямку катастрофи [3]. З розвитком літературного жанру трилер запозичив прийоми саспенсу: постійне наростання хвилювання, тривоги та напруження в текстовому вимірі. Хоча б з огляду на вище зазначене  можна стверджувати, що трилер як жанр не має чітких меж. Елементи цього жанру присутні в інших жанрах, як і їх елементи в ньому.

Трилер близький до пригодницької літератури, тому не дивно чому М. Кідрук вирішив адаптувати цей жанр для підлітків. У творі наука переплітається з містикою, а розтлумачення загадки залежить не від часу,  а від нервів. Герой твору є звичайним підлітком, що зближує читача відповідної цільової аудиторії із подіями у творі.  Але не тільки вік Марка робить його близьким читачеві, але й порушені проблеми: булінг («цькування»), проблема спілкування між батьками і дітьми, бажання підлітків втекти від реальності.

 Роман «Не озирайся і мовчи» має такі ознаки трилеру:

· Дія відбувається між теперішнім і майбутнім. Головний герой Марк Грозан знайомиться з Сонею, дівчиною з іншого класу, яка показує паралельний світ, що приховує справжню загрозу. Марк і Соня не живуть теперішнім, а постійно намагаються втекти від нього, чим і притягують до себе невідому небезпеку.

·  Для переходу в інший світ автор вдається до прийому «порталу», що в цьому випадку є звичайним новеньким ліфтом. Це є ознакою технотрилеру, проте у творі вона не єдина, згадати хоча б експерименти діда Арсена (дослід в ліфті тощо).

· Непередбачуваність. Твір М. Кідрука відповідає висловлюванню Джеймаса Паттерсона: «Якщо трилер не в змозі полоскотати нерви, це означає, що він не справляється зі своєю роботою» [4, с. 111].

·  Почуттєва амбівалентність. Двоїстість чуттєвих переживань Марка між страхом та бажанням знайти розгадку (спроба перевезти хом’ячка з собою у паралельний світ; побачити обличчя істоти, що охороняла вхід та ін.).

         · Вразливість персонажів. Незахищеність підлітків перед новою небезпекою (роздавлений борсук, якого випадково переїхав Віктор Грозан в реальному світі) викликає протилежні емоції у читача. Твір характеризується пасивністю героїв, які  не можуть повністю взяти контроль над ситуацією.

·  Вплив жорстокості, як на персонажа, так і на читача (епізод зникнення Марка, поглинення «чужим світом»).

· Враження хиткості дійсності. Автор створив ефект коливання між земними та надприродними законами, де правила звичайної реальності не діють (світ, у якому завжди один і той же день, в ньому не має магнітного поля та нічого живого тощо).

·  Неприродна модель поведінки персонажа. Марк не в змозі усвідомити жорстоке ставлення однолітків до нього, відчужується від всіх людей, в тому числі й від Арсена, якого обожнював. Бажання назавжди переселитися у «світ по той бік ліфта» створює психологічний лабіринт, який пов’язаний з розслідуванням історії життя Соломії Соль та її внучки (тіло останньої не було захоронено, а безслідно зникло).

· Наявність антагоніста явного чи прихованого. У творі явним супротивником виступає Артем Бродовий (він з групою підлітків побив хлопця), а прихованим – весь паралельний світ.

· «Структура пастки» та емоційний стан жертви в ній [2]. Будинок за ліфтом не раз ставав пасткою, коли діти не могли повернутися назад (тікаючи від померлих борсука чи Юлі Гришиної).

·  Істота, що належить до світу жахів не має індивідуальності й художньо не деталізована. Наприклад, опис охоронця ліфту: «Істота ч… ч… чи дівчинка може видавати дивні звуки…» [1, с. 92].

·  «Гостросюжетність та динамічність сюжету» [2, с. 135]. Твір насичений подіями, які викликають у читача хвилювання та посилюють напругу сюжету (смерть Тохи, самогубство Юлі Гришиної, побиття Марка в школі, дослідження світу за ліфтом, пошук невідомої Сониної гості та ін.).

·      Вихід героя в простір умовно «дикого». Звільнення від цивілізації властиве естетиці трилеру. У паралельному світові не працює телефон і не має жодного зв’язку, там стрілка компаса не вказує на північ, а будинок відділений морем та горами, за якими тільки сипучі піски.

·  Сюжет трилера, як правило, формується навколо переміщення героя вниз (вглиб, в безодню, в темряву, в недосяжне місце тощо). Цю традицію М. Кідрук не порушує: при звичайному переході в інший світ ліфт піднімається вгору, якщо істота з п’ятого поверху не пропускає людину, він їде вниз.

·  Мотив смерті. Страшних елементів цього мотиву в трилері достатньо: смерті Тохи, Гришиної, борсука, Соломії Соль, Ярмуш Анни та Софії, зникнення Машки (подруги Соні), звірське побиття Марка.

·  М. Кідрук у «Не озирайся і мовчи» інтерпретує мотив дороги. Символ дороги став традиційним і для жанру трилеру, тільки подорож завжди є небезпечною і моторошною. Шахта ліфта стала своєрідною дорогою і щоб перейти в інший світ, необхідно проходити процедуру (поїздки між поверхами у певній послідовності). У творі цей символ можна трактувати як прагнення юного Грозана до віковічного пошуку відповідей на запитання або як готовність до вибору свого життєвого шляху. Ліфт розділяє два світи, минуле і теперішнє, але в той же час він з’єднує їх.

·  Ремарки, які відображають кризове і шокове світовідчуття героїв. Переляк і оніміння Марка та Соні, коли вони побачили Юлю Гришину, яка ожила, уповільнюють ритм розвитку подій. Напружене передчуття непередбачуваної розв’язки підтримується за допомогою регулярно повторюваних різних по тривалості сюжетних пауз («мовчання», «тиша»). Навіть для того, щоб опинитися у «місці, що існує поза часом» необхідно мовчати, що викликає безліч запитань, які не можна вимовити.

·         Доступність. Твір «розрахований на молодіжну аудиторію» [2, с. 136] та написано простою мовою, проте автор у творі не оминає ненормативної лексики (що одразу обмежує вікову категорію).

М. Кідрук додав у твір авторські елементи. Він включив фантастичні та містичні, надприродні феномени. Наприклад, дивне місце по той бік ліфта виявилось «аномально часо-просторовою бульбашкою» [1, с. 466]. Використання наукових даних (розмови Марка з дідусем), доступність тексту, вирішення загадок, пошуки та своєрідна подорож стали авторським почерком у черговому романі. Автор запропонував українському читачеві трилер для юного покоління, де є не тільки динаміка сюжету, але й спроба адаптувати для підлітків дорослий жанр і показати, що і в сучасних умовах не потрібно ставати ботами (основною масою підлітків в «НОІМ») і діяти за програмою.

 Література

1.            Кідрук М. Не озирайся і мовчи : роман / Макс Кідрук. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». – 2017. – 512 с.

2.       Костецька Л. Жанр трилеру в творчості М. Кідрука / Л. Костецька // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. – Серія : Філологічні науки. – 2015. – № 2. – С. 133–137. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmduf_2015_2_29.

3.    Орєхова О. Одиниця аналізу кінотексту піджанру психологічний трилер: перекладознавчий аспект /О. Орєхова // Науковий вісник Херсонського державного університету. – Серія : Перекладознавство та міжкультурна комунікація. – 2016. – № 1. – С. 38–42.

4.      Охріменко А. Трилер як тип тексту: теоретичний аспект / А. Охріменко // Мова і культура. – 2011. – № 14. – С. 394–401.

5.            Patterson J. Thriller. / James Patterson . – Ontario, Canada : MIRA Books, 2006.