Катранич Т. ОБРАЗ ВІЛЬГЕЛЬМА ФОН ГАБСБУРГА В РОМАНІ «ОХАЙНІ ПРОПИСИ ЕРЦГЕРЦОГА ВІЛЬГЕЛЬМА» НАТАЛКИ СНЯДАНКО: ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК СВІТОГЛЯДНА ПЕРСПЕКТИВА

Катранич Т.

студентка 4 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Курилова Ю.Р., к. філол. н., доцент

ОБРАЗ ВІЛЬГЕЛЬМА ФОН ГАБСБУРГА В РОМАНІ «ОХАЙНІ ПРОПИСИ ЕРЦГЕРЦОГА ВІЛЬГЕЛЬМА» НАТАЛКИ СНЯДАНКО: ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК СВІТОГЛЯДНА ПЕРСПЕКТИВА

Стаття присвячена дослідженню окремого аспекту моделювання образу головного героя роману «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» Н. Сняданко, а саме його сексуальній орієнтації. У зв’язку з цим постає питання щодо сприйняття його позиції в історичному й художньому контексті, але насамперед в соціальному, адже саме цей аспект стосується питання толерантності суспільства. В. Кравець у своєму дослідженні зазначає: «Очевидно, що в Україні є прояви ґендерної дискримінації у відкритій чи  прихованій формах, спрямовані на обмеження в правах і можливостях тієї чи іншої статі» [5, с. 10].

Проблема толерантності аналізувалась у роботах багатьох сучасних авторів, серед яких варто підкреслити праці П. Гречка, О. Іванової, С. Ільїнської, Ю. Зінченка, А. Логінової, О. Касьянової, В. Лекторського, О. Маркової, Н. Паніної, О. Панченко, В. Самохвалової, М. Уолцера, Є. Шестопала, О. Шипілова, О. Асмолова, Г. Бардієр, Р. Валітової, Ю. Іщенко, В.Лекторського, Г. Солдатової та інших науковців.

Наразі питання ґендерної толерантності – проблемне, тому що більша частина українського сучасного суспільства не готова сприймати адекватно різні форми самоідентичності. На думку О. Борисової, ґендерна толерантність – це «можливість  одночасного існування різноманітних форм прояву ґендерних практик і право вільного, необмеженого вибору й визначення власної ґендерної належності» [2, с. 125].

Потребу в культивуванні ідей гендерної толерантності в сучасному  суспільстві обґрунтовано в Декларації принципів толерантності, прийнятій у 1995 році ЮНЕСКО, «Декларації тисячоліття ООН» (2000 р.), Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.), якими проблема досягнення гендерної рівності визначена однією з пріоритетних [5, с. 365]. Л. Брега у своїй дисертації наголошує на тому, що ґендерні дослідження наразі є впливовими в сучасному літературознавстві: «Ґендерна проблематика посідає чільне місце в дослідженнях соціокультурного простору…» [3, с. 5].

Л. Шелюк у своїй праці визначає толерантність як «здатність індивіда сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також особливості поведінки та способу життя» [7, с. 57].

У центрі роману «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» Н. Сняданко бачимо найекстравагантнішу постать імператорської родини Габсбургів, а саме Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена – українського військового діяча, політика, дипломата, поета, полковника Легіону Українських Січових Стрільців. Про цю неординарну постать писали багато дослідників, серед яких: Т. Осташко, Т. Снайдер, Ю. Терещенко. На основі цих досліджень був написаний роман, до речі, у їхніх дослідженнях також було написано про його бісексуальність.

Сучасні письменники намагаються викликати та сформувати почуття толерантності до людей із нетрадиційною сексуальною орієнтацією, наголошуючи, що кожен має право вибору. У своїй праці Л. Баєва зазначає, що суспільство, яке представляє собою безліч автономних особистостей, потребує нового принципу для спілкування та комунікації – толерантності, тобто авторка звертає увагу суспільства на те, що кожен  із нас гідний шанобливого  ставлення до себе та іншого, до іншої культурної традиції, ми повинні бути готовими до діалогу [див.;1, с. 5].

Н. Сняданко, як інші сучасні українські письменники, зокрема О. Барліг, О. Забужко, С. Жадан спрямовують сучасного читача до розуміння тенденцій розвитку європейської культури.

У своєму романі Н. Сняданко порушує проблему толерантності, створюючи образ Вільгельма, а також його оточення, яке заперечує будь-які прояви інакодумства. Підтвердження цьому фактові можемо спостерігати в діалозі Софії та Вільгельма: «Ну чому не соромно розповідати про те, що мій батько мав дружину чи навіть коханку, а про те, що в мене були не лише коханки, а й коханці, сказати зась?» [6, с. 192]. Авторка, використовуючи певні стратегії, а саме – діалоги головного героя, створює його образ, але разом із тим ми відчуваємо авторську позицію, адже авторка має європейський світогляд і спрямовує українське суспільство до розуміння певних речей в іншому контексті.

Схожа ситуація змодельована авторкою під час навчання Вільгельма в військовій школі: «Того вечора Віллі з Петром поцілувались уперше, а через кілька місяців їх упіймали на гарячому, тож обом довелося покинути школу, так і не закінчивши третього року навчання та не склавши іспитів» [6, с. 243]. Також у романі порушується проблема ставлення суспільства, у нашому випадку, до орієнтації Вільгельма: «Він не знав, чи чутки про його особисте життя і сексуальну орієнтацію вже докотилися до Шептицького…» [6, с. 313], –   тобто ми бачимо побоювання Вільгельма щодо того, чи вплине його сексуальна орієнтація на ставлення митрополита до нього.

У своєму романі Н. Сняданко порушує проблему ідентичності особистості, яка є досить важливою в сучасному суспільстві. У розмові з онукою Галиною, Вільгельм висловлює свою думку щодо цієї проблеми: «Дитино, знай, тобі можуть подобатись і хлопчики, й дівчатка, навіть обоє нараз, і ніхто не має права сказати тобі, що се не є нормально!» [6, с. 192]. Можна сказати, що авторка осучаснює героя за допомогою цих слів, робить його толерантним.

В інтерв’ю сайту «Життя» авторка роману говорить: «Думаю, що вже настав той час, коли це навіть в нашій літературі, такій цнотливій, має перестати бути скандалом» [4.]. Також у цьому ж інтерв’ю вона висловлює свою думку щодо бісексуальності Вільгельма: «Це відомий факт. Він не надто це приховував. Це теж було ексцентрично на той час і у більшості країн вважалося злочином, який передбачав кримінальну відповідальність» [4].

Отже, можна зробити висновок, що наразі ґендерна проблематика є актуальною в сучасному суспільстві, але на сьогодні вона залишається не вирішеною, адже людина з дещо іншими світоглядними позиціями сприймається неадекватно. Сучасні літературознавці та письменники намагаються змінити думку суспільства, пропонуючи не сприймати бісексуальність та інші нетрадиційні сексуальні орієнтації за хворобу. Створивши образ Вільгельма фон Габсбурга, Н. Сняданко намагається змінити сучасне українське суспільство та донести думку про те, що кожна людина має право на свою самоідентичність і треба ставитися до цього толерантно. Вільгельм фон Габсбург насправді екстравагантна постать, адже він зміг визнати свою ідентичність, не зважаючи на осуд оточуючих. Він зважився це зробити на початку ХХ століття.

Література

1.   Баева Л. Толерантность: идея, образы, персоналии : монография [текст] / Л. В. Баева. – Астрахань : Издательскийдом «Астраханский университет», 2009. – 217 с.

2.   Борисова О. Толерантность как возможность выбора гендерной идентичности / О. А. Борисова // Толерантность : сб. ст. / под ред. Н. С. Ладыжец. – Ижевск, 2002. – 316 с.

3.   Брега Л. Гендерна природа психологізму у творах О. Забужко та О. Токарчук : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.05 «Порівняльне літературознавство» / Л. О. Брега. – Дніпро, 2016. – 187с.

4.   Горбань Д. Письменниця Наталка Сняданко: Ідея вільного вибору ідентичності є досі незвичною в Україні [Електронний ресурс] / Діана Горбань. – Режим доступу : https://life.pravda.com.ua/culture/2017/09/20/226525/

5.   Ґендерні дослідження: прикладні аспекти : монографія / [В. П. Кравець, Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді та ін.]; за наук. ред. В. П. Кравця. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2013. – 448 с.

6.   Сняданко Н. Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма [текст] : роман / Наталка Сняданко – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 544 с.

7. Шелюк Л. Толерантність і авторитет у системі ціннісних орієнтацій особистості / Л.Шелюк // Вісник Інституту розвитку дитини. Сер. : Філософія, педагогіка, психологія. – 2014. – Вип. 36. – С. 57–64.