Морозова О. C. ЖАНРОВА ТИПОЛОГІЯ РОДИННОГО РОМАНУ

Морозова О. С.
студентка магістратури
Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філ. н., доцент

Більшість зарубіжних і українських дослідників вважають, що поняття жанру, його типологію треба конкретизувати, оскільки триступеневий поділ літератури (рід – вид – жанр) вичерпав себе із розвитком книгодрукування та появою масової літератури.

Найбільш умовним є виділення роману, оскільки до цього жанру можуть належати твори, різні за будовою, змістом і формою. Він разюче відрізняється тільки від оповідання, а від сучасної епопеї або повісті може різнитись хіба що назвою. Структурно ж більша за обсягом жанрова одиниця може об’єднувати кілька менших (роман у новелах, епопея з кількох повістей або романів).

Традиційно роман визначають як «найбільш поширений у XVIII–XIX ст. епічний жанровий різновид, місткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше – віршований епічний твір), у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів» [5, с. 602]. Однак «класичний» роман, характерний для XVIII–XIX, а подекуди ХХ ст., поступово занепадає. Сучасний роман лише зрідка виводить на перший план широку панораму навколишнього світу або актуальні соціальні проблеми, змістивши акценти на саму людину. Через зміщення акцентів стала складнішою й типологія роману. 

Хоча роман не ототожнюють з епосом (не родом, а жанром), його називають «епосом приватного життя» завдяки зображенню дійсності, поєднаному з увагою до внутрішнього світу персонажів. З огляду на це, виокремлення жанрового різновиду родинного роману цілком доречне, оскільки формується людина передусім у сім’ї, а на родинну історію вже впливає історія народу, до якого родина належить. Це дозволяє ставити родинний роман в один ряд з історичним та соціально-побутовим. Проте у центрі уваги родинного роману – сім’я цілком, а не один її представник, вона  герой, а не середовище.  Історичні та соціальні події лише формують тло, на якому й розгортається історія родини – одного або кількох поколінь.

Родинний роман відомий ще з античності – внутрішньосімейні конфлікти були основою багатьох міфів, на родинних трагедіях побудовані драматичні твори Есхіла, Софокла. Звертаючись до священних книг, зокрема до Корану чи Біблії, знаходимо розповіді про стосунки всередині однієї родини іноді впродовж кількох поколінь. Так, біблійна історія зосереджується навколо роду патріарха Авраама, доля нащадків якого простежуються аж до нашої ери – народження ще одного представника роду Ісуса Христа. У часи Середньовіччя зростає увага до генеалогії, тому стають популярними твори про невідомих, але віднайдених батьків і дітей. Про це свідчить популярність сюжетів про короля Артура.

Те, що сімейний сюжет є неодмінною складовою людської культури, доводять дослідження жанру у фольклорі І. Разумовою [3], за визначенням якої для сімейних розповідей властиві:

·     початок самоусвідомлення сім’ї, означення меж пам’яті роду може осмислюватися як початок буття взагалі;

·     опис соціального середовища, у якому сім’я та її засновники формувались.

Родинна пам’ять, покладена в основу сімейного роману, обов’язково зберігає основну, «початкову» подію:

а) виокремлення родоначальника саме цієї гілки роду з-поміж усіх представників минулих поколінь. Причому перекази про далеких пращурів можуть зберігатися, але не асоціюватися з початком сім’ї;

б) «поворотні» обставини, які змусили предків докорінно змінити своє життя: зустріч двох осіб, переїзд, війна, тощо.

Дослідниця доводить, що родинну історію можна вважати автобіографією, оскільки людина починає усвідомлювати себе спочатку крізь призму родинних стосунків, і лише згодом – як громадянина, частину соціуму. Через реалізацію властивостей пам’яті оповідь є фрагментарною і охоплює спогади від третього до п’ятого поколінь. З огляду на особливості фольклорних сімейних наративів, можемо характеризувати й авторські твори, оскільки способи зображення родини та її проблем фактично не змінюються

Попри те, що сімейний наратив є одним із найдавніших і найпопулярніших типів оповіді, родинний роман вкрай рідко потрапляв у фокус уваги дослідників. Предметами дослідження ставали проблематика, способи зображення та образна система, тоді як жанрова природа сімейного роману досі лишається питанням спірним. Серед науковців, які досліджували жанр сімейного роману, – М. Бахтін, А. Богданов, К. Делл, Д. Джонс, Н. Ніколаєва, І. Разумова, Л. Симонова та інші.

М. Бахтін виокремив родинний роман як один із типів ідилії. Він вважав, що сімейна ідилія у чистому вигляді побутує вкрай рідко, однак ідилічним у такому романі виступає лише «родинне гніздо», до якого представники родини повертаються й через покоління. Науковець виділяв два різновиди класичного сімейного роману: у першому герой (герої) через численні випробування повертається до маленького комфортного родинного світу або віднаходить його; у другому – навпаки, до обмеженого локального простору родини вриваються загрозливі історичні, соціальні, особисті явища, погрожуючи знищенням [див. : 1, с. 381].

К. Делл виділила кілька різновидів сімейного роману:

·     сімейний «романс», у якому описується початок почуттів, одруження, через що такий роман близький до любовного;

·     домашній роман, у якому описується побут та внутрішньосімейні стосунки;

·     сімейний роман, який описує одне-два покоління нуклеарної сім’ї;

·     сімейна сага (сімейна хроніка), що окреслює ключові події з життя кількох поколінь [див. : 4, с. 33–35].

Особливістю хроніки є реальний, конкретно окреслений проміжок часу, тоді як сага висвітлює історію кількох поколінь однієї родини. Однак ці риси можуть поєднуватися в одному творі. А враховуючи належність хроніки до історичного жанру, сімейний роман набуває синкретичних, гібридних ознак.

Д. Джонс, розглядаючи структуру сімейного роману, звертає увагу на ключові епізоди сімейного життя. До них належать моменти дитинства і ранньої зрілості (сюжети про дитинство), моменти, коли герой полишає сім’ю, від’їжджає з дому (перехідний наратив), період вибору шлюбного партнера (період залицянь), період одруження, де описуються стосунки між чоловіком та дружиною, та історії про стосунки дорослих та дітей (сюжети про батьківство) [див. : 5, с. 207]. Сімейний роман описує основні етапи формування людини, часто починаючи з народження, але завжди підкреслює вплив родини, зв’язок людини з іншими представниками роду, особливо – старшими. 

Українське літературознавство приділило недостатньо уваги сімейному роману. Цей, беззаперечно, окремий жанровий різновид зараховували то до літературної хроніки, то до роману виховання. І якщо спільність деяких сімейних романів з літературною хронікою пояснюється впливом на рід історичних подій, то роман виховання описує становлення (занепад) людини, а не сім’ї – обов’язкового героя роману сімейного. У хроніці побутовий та історичний час тісно пов’язані й формують одне ціле. Тільки сімейна хроніка описує долю родини на тлі подій, а історична – звертає увагу передусім на перебіг історичних подій, учасниками яких обов’язково стають люди.

Отже, жанрові межі сімейного роману у світовому літературознавстві окреслені недостатньо чітко, до типології жанру дослідники підходять з різних точок зору. Жанр сімейного роману, однак, варто розглядати не тільки з погляду структурних особливостей, але й з огляду на соціальні та психологічні риси описаних родин, на тип взаємодії їх із соціумом тощо.

Література

1.   Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе / М. Бахтин. – М. : Художественная литература, 1975. – 407 с.

2.   Літературознавчий словник-довідник / під ред. Р. Т. Гром’яка та ін. – К. : ВЦ «Академія», 1997. – 752 с.

3.   Разумова И. Когнитивные основы семейного нарратива [Электронный ресурс] / Ирина Алексеевна Разумова. – Режим доступа : http://www.ruthenia.ru/folklore/rasumova4.htm.

4.   Dell K. The Family Novel in North America from Post – war to Post – Millennium: а study in Genre [Електронний ресурс] / Kerstin Dell. – Режим доступу : http://ubt/opus.hbz-nrw.de/volltexte/2005/330/pdf/diss_dell.pdf.

5.   Jonnes D. The matrix of narrative: family systems and the semiotics of the story / Denis Jonnes. – Berlin ; New York : Mouton de Gruyter, 1990. – 293 p.