Брижіцька Ірина ОБРАЗ ГЕТЬМАНА МАЗЕПИ В РОМАНІ Г. КОЛІСНИКА «МАЗЕПА-ГЕТЬМАН»: АВТОРСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ ПОСТАТІ

 

Брижіцька І. П.

кандидат філологічних наук

науковий співробітник

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України

 

ОБРАЗ ГЕТЬМАНА МАЗЕПИ В РОМАНІ ГРИГОРІЯ КОЛІСНИКА «МАЗЕПА-ГЕТЬМАН»: АВТОРСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ ПОСТАТІ

Козацька тематика посідає одне з провідних місць в українській літературі, що формувалася протягом століть і стала основою історичної пам’яті українського народу. Образ козака традиційно асоціюється зі свободою, боротьбою за державність, духовною силою та самопожертвою. У цьому контексті особливого значення набуває постать гетьмана Івана Мазепи – історичної особистості, яка викликає суперечливі оцінки, але водночас залишається символом складного державотворчого вибору.

Велику роль у формуванні історичного образу гетьмана відіграє літописна традиція, передусім Літопис Самійла Величка. У цьому літописі гетьман постає як освічений дипломат і досвідчений політик. Одночасно підкреслюється складність і суперечливість його характеру. Літописець прагнув зафіксувати не лише події, а й моральні оцінки історичної доби.

Сучасна українська історична проза, спираючись на літописи, формує нові підходи до розуміння минулого. Важливим у цьому процесі став роман «Мазепа-гетьман» Григорія Колісника, у якому поєднано документальні матеріали, літописні джерела та художній вимисел. У творі автор прагне звільнити історичну постать гетьмана від ідеологічних нашарувань і подати її як складне історичне явище, що поєднує державотворчу діяльність, особисту драму та трагізм історичної епохи. Письменник використовує літопис Величка не лише як історичну основу, але й як багатошаровий текст, що містить моральну та філософську інтерпретацію історичних подій. Роман розширює межі літописної традиції, зміщуючи акцент із зовнішнього опису подій на внутрішній світ героя. Якщо літопис фіксує факт, то художній текст досліджує мотиви, сумніви й моральну відповідальність історичної особистості.

Композиційно твір будується на поєднанні двох сюжетних ліній – історичної та особистісної. Колісник особливо акцентує увагу на державотворчій діяльності Мазепи. У романі підкреслюється його меценатство, підтримка освіти, культури, церковного будівництва. Автор показує, що накопичення матеріальних ресурсів у діяльності гетьмана поєднувалося з прагненням зміцнити державу та її духовні основи. У романі гетьман зображений як особистість, для якої доля України становить визначальну духовну цінність.

Важливою складовою образу виступає тема родинних стосунків, зокрема постать матері гетьмана. Її образ символізує духовну основу світогляду Мазепи, його зв’язок із релігійною традицією та моральними цінностями. Через сцену спілкування з матір’ю автор підкреслює трагізм історичного вибору героя та його внутрішню самотність.

Суттєву роль у розкритті характеру відіграє мотив фатальності історичної долі. Через сни, пророцтва, символічні образи письменник створює атмосферу історичної неминучості. Водночас герой постає не пасивною жертвою обставин – він свідомо приймає власний історичний шлях, розуміючи його ризики та можливі наслідки.

Важливим художнім прийомом виступає поєднання документальних джерел із художнім текстом. У романі використано універсали, листи, офіційні акти, що створює ефект історичної достовірності. Зокрема, автор використовує датовані історичні вставки, що ритмізують сюжет і закріплюють його у конкретному історичному часі. Це наближує роман до структури козацького літопису, але водночас надає йому сучасного психологічного звучання.

Драматичність образу Мазепи особливо виразно проявляється після воєнних поразок. Герой усвідомлює масштаб історичної трагедії, але не зрікається власних переконань. Його внутрішній конфлікт пов’язаний із пошуком відповіді на питання про відповідальність за долю народу. У фіналі роману Мазепа постає духовно сильною особистістю, яка зберігає вірність своїм ідеалам навіть перед обличчям смерті.

Важливим елементом художньої структури твору виступає любовна лінія, що розкриває інтимний бік особистості гетьмана. Через листи до Мотрі письменник демонструє здатність героя до глибокого почуття, що робить його образ більш людяним і багатогранним. Водночас романтична складова не затьмарює державницької місії цієї історичної постаті, а лише підкреслює складність його характеру.

Творчість Колісника відкриває новий етап розвитку козацької тематики в українській літературі. Письменник поєднує точність документальних фактів із глибоким психологічним аналізом, створюючи образ постаті минулого як носія національної пам’яті. Роман можна сприймати як спробу надати історії близький до людини вимір і показати складність суспільних і державних процесів.

Отже, інтерпретація козацького світу у творчості Колісника ґрунтується на поєднанні літописної традиції, документальної основи та сучасного художнього мислення. Образ Мазепи постає як символ державотворчого потенціалу України, її духовної сили та історичного трагізму. Це допомагає створенню багатогранного образу історичної епохи та формуванню нового бачення української історії, а отже, відкриває перспективи для подальших досліджень козацької тематики в українській літературі.

Література

1.     Величко С.В. Літопис: У 2 т. / Пер. з  книжної укр. м., комент. В. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич. - Київ: Дніпро, 1991. Т. 2. 642 с.  

2.     Колісник Г. З меча і до орала: Романи, повість. – Київ, 1990 . 543 с.

3.     Хорошков М. Українська історична романістика кінця ХХ століття: спроба постколоніального прочитання // Вісник Маріупольського державного гуманітарного університету. Серія: філологія, 2009, № 2. С. 206-207.

4.     Шевчук В. Муза роксоланська : українська література XVI–XVIII століть : у 2 кн. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. 728 с.