Руденко Стефанія ІВАН МАЗЕПА В ПОЕЗІЇ В. КОРЖА: ДРАМА ВТЕЧІ ТА БІЛЬ УКРАЇНИ

 

Руденко С. М.

студентка 2 курсу

НТУ «Дніпровська політехніка»

Наук. кер.: Біляцька В. П., д. філол. н., доц., професор кафедри

філології та мовної комунікації НТУ «ДП»

 

 

ІВАН МАЗЕПА В ПОЕЗІЇ В. КОРЖА: ДРАМА ВТЕЧІ ТА БІЛЬ УКРАЇНИ

 

Віктор Федорович Корж – видатний письменник Придніпров’я, автор 13 поетичних збірок, лауреат літературних премій. Його творчість стала важливим орієнтиром для покоління дніпровських поетів 70–90-х років ХХ ст., які вважають його своїм наставником, вчителем поетичної майстерності. Центр, навколо якого крутиться планета творчості Віктора Коржа, знаходиться в українських степах, де він народився, виріс і де закріпилася його духовна сила. Для Віктора Коржа поезія завжди була могутньою силою, надійним захистом від усього злого. Незалежно від теми, яку він порушує, В. Корж завжди прагне до широкого художнього узагальнення, глибини. У 2010 році після тривалого мовчання вийшла друком книжка «Чиста сила», яка репрезентує творчий доробок поета за п’ятдесят років. Поетичне слово В. Коржа при джерелах… «нашої історичної пам’яті. А відчуття історичної пам’яті для В. Коржа – це відчуття свого роду. Через всі збірки Віктора Коржа проходить зримий зв’язок через його родовід, через землю, з якої погляд батька обернувся в корінь добра» [5]. У цій збірці опубліковано баладу-етюд «Небо Мазепи» – про одну з найсуперечливіших постатей в історії України, гетьмана Івана Мазепу.

Іван Мазепа залишив по собі величезний слід як політичний діяч, військовий лідер і меценат. В українській літературі та культурі Іван Мазепа є символом боротьби, страждання і трагедії, а також людиною, яка викликала бурхливі емоції і суперечливі оцінки.

Віктор Корж жанрово визначив «Небо Мазепи» як балада-етюд. Балада – це віршовий твір на героїчну, легендарну тему з «домінуючим ліризмом» і «драматизмом внутрішнього світу» [2, c. 325]. Водночас етюд, невеликий літературний твір, присвячений якому-небудь окремому питанню. У творі ці два жанри переплітаються, створюючи глибокий ліричний та історичний контекст. Сюжет у ньому менш розгорнутий, а події змальовані лише натяками.

Віктор Корж у своїй баладі-етюд «Небо Мазепи» подає образ Мазепи не лише через призму історичних подій, а й через емоційну глибину внутрішнього конфлікту, що тривожить гетьмана після Полтавської битви. Балада-етюд зображує драму втечі і болю, яку переживає Мазепа, коли покидає не лише військо, а й від власних сумнівів та гірких роздумів про майбутнє рідної землі: «А що Україна? Як буде вона?» [3, c. 455]. Тема балади-етюду надзвичайно актуальна в контексті сучасних рефлексій щодо національної ідентичності, патріотизму та історичної пам’яті. Текст твору дає змогу глибше зрозуміти не тільки постать Мазепи, а й трагічний досвід України на шляху до незалежності.

На початку балади-етюду Мазепа, який «втікав – геть чорної туги-недуги, геть марень...» [3, c. 453], і його душу опановує мерзенний біль після поразки, «І серцю млоїться, і в грудях пече і туга смертельна хапа за плече» [3, c. 453]. Творчий підхід Віктора Коржа в тому, що він не лише зображує шлях гетьмана, але й внутрішню боротьбу, яка розгортається в ньому: «Гей, що ти надумав, гетьмане, гетьмане?» [3, c. 453]. Поетичне питання, яке звучить як покарання самому собі, підкреслює моральний розкол, із яким Мазепа стикається на своєму шляху.

Природа в баладі-етюді – важливий символ внутрішніх переживань героя: «Мазепа спечалено в небо дививсь – єдиною зіркою зиркала вись» [3, c. 453]. Небо є важливою деталлю, що вказує на глобальність і неминучість долі. І є не просто фізичним простором, воно втілює невідворотну приреченість Мазепи – символ його духовного падіння і безвиході.

Варто наголосити і на образі Ворскли, «далека світилась, мов дзеркало, як з мертвим навіки прощалась з Мазепою» [3, c. 453]. Цей символічний образ розкриває розрив з Україною, з рідною землею, де насправді і відбувається основна боротьба героя – не з ворогами, а з власною совістю. У контексті втечі гетьмана важливим є його зустріч із власним болем і каяттям: «кров темна гетьманові гупала в скроні» і чує голоси, які звинувачують його за зраду: «Куди вони мчать, / Богом прокляті коні?» [3, c. 453].

Поет втілює сумніви Мазепи через гучний образ вітерця, що «межи очі крилами бив: Чи ж я Україну не вірно любив?» [3, c. 453]. Це питання не тільки про особисту відданість гетьмана, а й про його моральну відповідальність. Вірність Україні ставиться під сумнів, і це глибоко турбує Мазепу. Він каже: «Прости, рідний краю, мій краю, мій раю – не мій!» [3, c. 454]. Тут звучить жаль за втраченою Україною, для якої він, здається, зробив усе можливе, проте його вибір не призвів до перемоги над «московським» орлом. У баладі-етюді Мазепа стає «сам собі кат» [3, c. 454]: він не лише шукає зовнішнього ворога, а й бореться з власним сумлінням, адже «кайдани реєстру на волі козачій» [3, c. 454] були замінені «зламами» і «приниженням» внаслідок його вибору. У тексті наголошується, що Петро І, який у В. Коржа постає катом України, у Мазепи «один з багатьох, кого посилав карати нас Бог, / він кров’ю людською своє взяти зміг, / сховавши за спиною пряник й батіг» [3, c. 454], і навіть стверджує, що Петрові варто «простити», бо він не здатен зрозуміти глибини людських страждань. Це важлива частина поетичного наративу, бо Мазепа відчуваючи своє падіння, винить не тільки себе, але царя, який був прямим винуватцем занепаду України.

Завершення балади-етюду «Небо Мазепи» є глибоким та символічним. Мазепа, що тікає, є ніби тією чайкою-Україною, про яку колись писав: «Ой, горе тій чайці, чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі...» [3, c. 455], що молиться віками, як символ втрат і скорботи. Тема невідворотної долі, кінця боротьби і власного каяття звучить у фіналі твору, як відповідь на відкрите питання: «А що Україна? Як буде вона?» [3, c. 455].

Балада-етюд Віктора Коржа «Небо Мазепи», написана ще 1982 року, коли в художньому осмисленні постаті гетьмана була певна «тенденційність, викривлення фактів, подекуди поверховість трактування образу, овіяного легендами, оскільки об’єктивності шкодило вульгарно-соціологічне нашарування» [1, c. 235], а Іван Мазепа «стабілізував життя народу, дбав про освіту й культуру, мав великий влив на становлення української державності» [1, c. 235]. Автор тексту навмисно наголошує на складності внутрішнього світу Мазепи, який будучи лідером, змушений був здійснити важкий моральний вибір в ім’я національних інтересів, але виявився зламаним та зрадженим. Користуючись поетичними засобами, Корж створює образ гетьмана, який не лише бореться з військовою силою, але й із сумнівами: «душа моя горда принижено плаче – / я шаблю гетьманства об камінь зламав» [3, c. 455].

Балада-етюд «Небо Мазепи» є ліричним дослідженням психології людини, яка опинилася на перехресті історичних подій і особистих сумнівів. Автор спонукає читача розмірковувати над важкими питаннями морального вибору, відповідальності перед народом і ціною, яку потрібно заплатити за історичні помилки.

 

Література

1.          Біляцька В. Художньо-біографічна модель образу Мазепи в сучасних історичних романах у віршах. Питання літературознавства : науковий збірник / гол. ред. О. В. Червінська. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2014.  Вип. 89.  С. 235–246.

2.      Галич О. Назарець В., Васильєв Є. Загальне літературознавство : навч. посіб. Рівне : КП «Рівненський Будинок науки і техніки», 1997. 544 с.

3.          Корж В.Ф. Чиста сила. Український письменник. Київ, 2010. 590с.

4.          Лагода Н. Віктор Корж: чиста сила поетичного слова. URL: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Victor_Korg_poet

5.          Мартинова С. «Світ ловив мене і піймав на слові»: стаття про В. Коржа. URL: https://www.museum.dp.ua/uk/article1000/