Халаши Павло СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІХ ХОРОНІМІВ У ФЕНТЕЗІЙНОМУ РОМАНІ І. ГРАБОВСЬКОЇ «ЗІРКИ Й КІСТКИ»

 

Халаши П.А.

аспірант

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Ільченко І. І., к. філол. н., доцент

 

СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІХ ХОРОНІМІВ У ФЕНТЕЗІЙНОМУ РОМАНІ І. ГРАБОВСЬКОЇ «ЗІРКИ Й КІСТКИ»

 

Формування просторової моделі художнього світу є важливим компонентом побудови фентезійного наративу. Одним із ключових елементів такої моделі виступають літературно-художні хороніми (ЛХХ) – власні назви великих територіальних одиниць. У романі Ірини Грабовської «Зірки й кістки» ЛХХ не лише виконують номінативну функцію, а й сприяють створенню смислових пластів твору, містять приховані значення та алюзії. Аналіз цих одиниць дозволяє виявити зв’язки між фентезійним та реальним світом, що сприяє глибшому розумінню художнього твору.

Літературно-художні хороніми в романі представлені назвами країн та менших територіальних утворень і мають однокомпонентну та двокомпонентну структуру. Усього виокремлено та проаналізовано 15 номінацій та їх варіантів. Серед них найбільш вживаними та концептуально значущими одиницями є назви країн Ретон, Небельгайм, Велика Санжа.

Однокомпонентні ЛХХ представлені назвами Небельгайм, Ретон, Ґонґора, Конфа, Хетарія, Передігір’я, Стрімчаки, наприклад: Найменше у світі Ізвен бажала опинитися десь у Передгір’ї на всю Пору туманів, особливо в місці, де щодня від неї як княгині Стрімчаків хтось чогось хотів [1, 126]. Усі власні назви в романі «Зірки й кістки», включаючи хороніми, є авторськими неологізмами, що зумовлено жанровою специфікою твору. З огляду на семантику ЛХХ поділяються на одиниці з прозорою та прихованою мотивацією. Окремо виокремлюємо алюзивні назви країн, значення яких розкривається через складну систему асоціацій.

До лексично вмотивованих власних назв відносимо одиниці Передгір’я та Стрімчаки, утворені з врахуванням географічних особливостей місцевості: Батько ніби волів познущатися, коли обдаровував її титулом княгині Стрімчаків, бо цей край лежав на півночі Небельгаймських островів і, як попереджала назва, більшу його частину становили засніжені скелясті піки [1, 114]; Стрімчаки – доволі маленьке князівство [1, 116]. Назва князівства не тільки містить в собі енциклопедичну інформацію про світ, а й транслює відношення інших персонажів до героїні. Факт виділення такого віддаленого та відсталого уділу говорить про меншовартісне ставлення короля до своєї доньки.

Група хоронімів у романі з прихованою семантикою, такі як Ґонґора, Конфа, Хетарія, не мають очевидної внутрішньої мотивації, але в контексті можуть реалізовувати різні значення. Наприклад, Хетарія у сприйнятті читача постає багатою купецькою країною: Хетарія вигравала кольорами. Просто в порту снували істоти з різних країв... [1, 202]; Хетарці здебільшого не воювали: нащо війна, якщо можна продавати товари з націнкою всім суперникам [1, 170]. Країни у романі з лексично невмотивованими назвами рідко вживаються у тексті й не пов’язані з важливими сюжетними лініями.

Алюзивні однокомпонентні номінації Небельгайм та Ретон є найбільш вживаними хоронімами у творі. Такі назви на фонетичному та семантичному рівні здатні викликати у читача певні асоціації. Літературно-художній хоронім Ретон є ключовим для розуміння не лише географічної, а й політичної та культурної картини фентезійного світу. Ця населена ретонцями (крилатими людьми, яких також називають птахами) країна є одним із центральних локусів роману та стає ареною династичних суперечок і боротьби за владу: І саме завдяки їй він відчував, що далекий Ретон – це не просто слово. Він відчував, що є породженням землі крилатих. Хоч як би не намагався Етельріх, Янн так і не став людиною [1, 82]. Номінація Ретон має виразний історичний підтекст і слугує алюзією на середньовічну Бретань – регіон, що став епіцентром конфлікту, відомого як «війна за бретонську спадщину». Одним із ключових механізмів, що сприяють виникненню асоціативних зв’язків між назвами країн Ретон і Бретань, є фонетична подібність цих двох назв, яка простежується, зокрема, у відхоронімних прикметниках: бретонський – ретонський.

Внутрішня форма ЛХХ Небельгайм містить компонент, який створює додаткові асоціативні зв’язки. Так, назва ймовірно походить від нім. Nebel – «туман», що відсилає до перифрази Туманний Альбіон, оскільки найменування у тексті виступає алюзією на середньовічну Англію періоду Столітньої війни. Як і Англія у XIV–XV століттях, Небельгайм у тексті зображений як потужна держава, що веде війни за вплив та території.

На нашу думку, виділення алюзивних хоронімів як окремої групи є доцільним, оскільки вони відіграють особливу роль у структурі художнього тексту, напряму відсилаючи до конкретних історичних територій і дозволяючи виявити паралелі між подіями у романі та історією. На відміну від інших номінацій, значення яких розкривається виключно у внутрішньому контексті твору, алюзивні ЛХХ є навмисно закладеними кодами, що апелюють до фонових знань читача. Вони включають не лише географічні характеристики фентезійного світу, а й культурно-історичні конотації, які уможливлюють глибше розуміння сюжету.

Двокомпонентні ЛХХ у романі «Зірки й кістки» характеризуються різноманітною структурою, проте найбільш продуктивною моделлю є прикметник + хоронім: Велика Санжа, Північна Санжа, Нижній Ретон, Верхній Ретон. Ця модель є поширеною як у реальній топонімії (наприклад, Велика Вірменія, Велика Моравія), так і у художній літературі, оскільки дозволяє уточнювати просторові, політичні чи соціальні характеристики території. Зокрема, атрибутивний компонент у назві Велика Санжа підкреслює масштабність і політичну могутність цієї держави, яка виступає головним геополітичним центром фентезійного світу. Як і Франція в період Столітньої війни, що підтримувала власних претендентів на трон у Бретані, Велика Санжа у творі також бере активну участь у військових конфліктах, підтримуючи одну зі сторін династичної боротьби: …на престол претендували брат князя, Каванн ес Арвор, та княжа племінниця Іссот Кульгава зі своїм чоловіком-санжійцем. Останніх підтримала Велика Санжа, а Арвор уклав союз із Небельгаймом. Так і почалася ця війна [1, 28].

Окрему підгрупу вищезазначеної моделі становлять ЛХХ, що включають орієнтаційні прикметники, пов’язані зі сторонами світу (Верхній Ретон, Нижній Ретон, Північна Санжа). Подібні номінації традиційно позначають регіональний поділ країн (Верхня Сілезія, Нижня Наддніпрянщина), проте у романі вони набувають більшого значення. Верхній та Нижній Ретон позначають поділ держави, що є ключовим сюжетним елементом, оскільки алюзивно відображає розділення Бретані між Жаном де Монфором і Жанною де Пент’євр під час «війни за бретонську спадщину»: Дві делегації зійшлися на межі Нижнього та Верхнього Ретону [1, 282].

Модель хоронім + тип феодального володіння представлена двома номінаціями Низький край та Ретонське князівство, наприклад: Перемагати в ім’я Ретонського князівства [1, 168]. Така структура відповідає традиціям європейських середньовічних найменувань, де територіальні одиниці позначалися залежно від їхнього статусу (королівство, герцогство, графство, князівство тощо). Залучаючи цю назву, авторка акцентує увагу на подібності структур (Ретонське князівство – Бретанське герцогство).

Двокомпонентні хороніми-перифрази Королівство мертвих та Земля Крилатих є важливими елементами художнього світу твору, оскільки вони пояснюють специфіку фентезійного простору та його внутрішніх законів: Незгодні з Небельгаймом можуть бути лише мертвими. Королівство мертвих інакше не воює [1, 30]. У романі Небельгаймом правлять марвотворці, які володіють магічною силою та здатні піднімати мертвих, використовувати їх у власних цілях. Це демонструє тоталітарну та жорстку політичну систему країни, де навіть смерть перетворюється на ресурс: Смерть була тут іграшкою, смерть була тут звичкою, мертві – інструментом чи зброєю [1, 61]. Номінація-перифраз Земля Крилатих є варіантом ЛХХ Ретон: Нарешті він ступить на Землю Крилатих, якої був позбавлений [1, 246]. Однак цікаво, що замість етноніма ретонці у назві використано компонент, що підкреслює їхню фізіологічну особливість – наявність крил.

Отже, хоронімікон роману І. Грабовської «Зірки й кістки» відіграє ключову роль у моделюванні фентезійного світу та складається з однокомпонентних (7) і двокомпонентних (8) назв. Двокомпонентні найменування поділяються на три основні групи: прикметник + хоронім, хоронім + тип феодального володіння та хороніми-перифрази. Найпродуктивнішою є перша група, що відзначається високою частотністю вживання та відтворює традиційні моделі географічних найменувань. Особливо важливими є алюзивні хороніми, які мають приховані зв’язки з реальними історичними територіями.

Література

1. Грабовська І. Зірки й кістки / іл. В. Прядко. Харків : Vivat, 2023. 464 с.

2. Ільченко І., Ткаченко Н. Топонімний простір романів «Залишенець. Чорний ворон» та «Маруся» як вияв мовної особистості В. Шкляра. Закарпатські філологічні студії. 2022. Т. 1, № 26. С. 172–177.

3. Попова І. Оніми в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара. Український смисл. 2023. № 1. С. 54–65.

4. Федурко М. Онімний простір інтелектуальних романів В. Домонтовича. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія. 2021. Т. 1, № 45. С. 463–469.