Ковтун Вікторія ДУХОВНІ ПРІОРИТЕТИ ШЕВЧЕНКОВОГО ПОЕТИЧНОГО ВСЕСВІТУ

 

 Ковтун В. М.

студентка 2 курсу

Національний університет «Запорізька політехніка»

Наук. кер.: Онуфрієнко Г. С., д-р філос. у філол. науках, доцент

 

ДУХОВНІ ПРІОРИТЕТИ  ШЕВЧЕНКОВОГО ПОЕТИЧНОГО ВСЕСВІТУ

 

«Завжди сучасний і нагальний, як правда, добро, людяність, щирість, ніжність, мужність, братерство…». Таким постає, за висловом Павла Мовчана, голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, у своїй творчості Тарас Григорович Шевченко – геніальний український поет, прозаїк, драматург, художник, громадський та політичний діяч. Цього року в Україні й українських діаспорах відзначатиметься 210-річчя від  дня  народження Кобзаря, тож особливо усвідомлюємо велич, неосяжність, феноменальність і віковічність Шевченкової спадщини, мистецької та духовної.  Життя і творчий доробок  письменника вивчали  дослідники Боронь О. В., Конончук Т. І., Кравченко В. О., Назаренко М. Й., Пахаренко В. І., Поліщук В. Т., Смілянська В. Л., Харчук Р. Б. та багато інших  літературознавців й істориків  із різних регіонів України. Нині  творча спадщина Кобзаря набуває посиленої актуальності, що вмотивовано потребою глибшого осмислення   духовного заповіту поета й утвердження національних духовних пріоритетів у боротьбі українців за свою культуру, за рідну мову, за свою свободу і незалежність. Тож на часі різнотематичні наукові дослідження, у тому числі і в прикладному фаховому аспекті [2-3], в координатах літературознавчої локації сучасного шевченкознавства.   Метою цієї розвідки є узагальнення в контексті воєнного сьогодення базових духовних пріоритетів Шевченкової поезії: від загальнолюдських моральних чеснот до прагнення свободи та незалежності, що є передумовою добробуту для будь-якої нації.

 Важливим складником духовного простору Шевченкового поетичного всесвіту є оспівування загальнолюдських цінностей. Моральні принципи Великого Кобзаря репрезентує поетичний цикл «Давидові псалми». Зокрема, вже у першому псалмі Т. Шевченко закликає вести праведне життя, адже «Діла добрих оновляться, діла злих загинуть». У 132-му псалмі поет прославляє  братерську єдність та взаєморозуміння: «Чи є що краще, лучше в світі, як укупі жити, з братам добрим добро певне пожить, не ділити?», стверджуючи, що Господь пошле щасливу долю тим родинам, де панують чесноти: мир, доброта і злагода.  У 81-му псалмі поет засуджує самодержавство і водночас закликає: «Вдові убогій поможіте, не осудіте сироти і виведіть із тісноти на волю тихих, заступіте од рук неситих». У  поемі «Катерина» Шевченко відкрито пропагує милосердя до знедолених та скривджених, засуджує безчесність і бездушність.  Поет, запевняючи, що любов і є сенс життя, закликає: «Любов – Господня благодать! Люби ж, мій друже, жінку, діток!». Крізь призму трагічної історії головної героїні змальовує Тарас Григорович у своїй  поемі «Наймичка»  віддану й всеосяжну материнську любов, що витримує найважчі випробування, бо ж ця любов і є нездоланною ніким  та нічим силою. У баладі «Тополя» поет оспівує невмирущість почуттів, якщо вони є  справжніми, – кохання та вірність вічні у часі та просторі.

Для Т. Шевченка віддана, глибока та щира любов до Батьківщини щільно переплітається з морально-етичними принципами. Ця любов – одна з ключових тем поезії Великого Кобзаря, яка яскраво втілилася в численних його віршах та поемах: «Здається – кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна…» («І виріс я на чужині»), «Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!» («Сон»), «Свою Україну любіть, любіть її... во время люте, в останню, тяжкую минуту за неї Господа моліть» («Чи  ми ще зійдемося знову?»), «Україно, Україно! Ненько моя, ненько!» («Тарасова ніч»), «А все-таки її люблю, мою Україну широку» («Хіба самому написать...»), «Вкраїно! Мій любий краю неповинний!» («Осія. Глава XIV»). Глибоко шанував Т. Шевченко і рідну мову: «Господа благав, щоб наша правда не пропала, щоб наше слово не вмирало» («Марку Вовчку»), «Я на сторожі коло їх поставлю слово» («Подражаніє 11 псалму»), «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...» («До Основ’яненка»). Для Тараса Шевченка любов до України – це й обов'язкове оспівування героїчної історії рідного українського краю. Поет згадує народних ватажків Івана Гонту та Максима Залізняка, отаманів Івана Підкову, Тараса Трясила, гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, Петра Дорошенка та інших,  і в його творах  «скрізь бринить туга за минулою славою, яку важко повернути» [5, с. 61].  Поет  із болем зображує те скрутне становище, в якому опинилась Україна, поневолена сусідніми державами – Польщею («Гайдамаки», «Тарасова ніч») та Росією («Сон», «Великий льох» та інші), розкриває злочини окупантів та засуджує запроданців: «Ось що ваші славні Брути: раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття – ваші пани» («І мертвим, і живим, і ненародженим…»).

Засуджуючи поневолювачів України, Тарас Шевченко  виступав  проти будь-якого гноблення та несправедливості до інших уярмлених народів. Саме тому його палкі ідеї свободи знайшли відгук не лише в Україні, а й в інших країнах: станом на березень 2021 року налічувалось 1167 пам’ятників Великому Кобзареві, 99 з яких – у 44 країнах світу [4]. Адже свободу та незалежність  свого народу геніальний Шевченко не бачив  без звільнення усіх пригноблених націй. У багатьох своїх поетичних творах він засуджував колоніальну політику Російської імперії, спрямовану на поневолення  та асиміляцію. Так, у поемі «Кавказ» Тарас Шевченко висловлює щире співчуття до скривдженого кавказького народу, захоплено змальовуючи опір горців та засуджуючи загарбників. Відомий всім його заклик «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!», який набув особливого значення та поширеності  в умовах військової агресії Росії проти України, належить саме цій поемі та покликаний надихати на боротьбу. В іншій своїй поемі «Єретик», присвяченій національно-визвольній боротьбі чехів проти німецького гніту, поет оспівує постать чеського мислителя Яна Гуса, який обстоював духовну та національну свободу свого народу.  «Розуміючи волю як важливу мету усіх людських устремлінь, Тарас Шевченко різко осуджує один із найтяжчих  видів зла у міжлюдському спілкуванні – поневолення та експлуатацію людини людиною» [1, с. 31].

Отже, духовні пріоритети Шевченкового поетичного всесвіту є  життєдайним позачасовим чинником невмирущості його ідейного заповіту, становлячи непохитну морально-етичну основу світоглядних обріїв   Кобзаря. «Шевченко був і залишається центральною духовною постаттю нашої історії та культури», – писав Олесь Гончар.  У численних поетичних творах поет обстоює такі людські чесноти, як любов у всіх її проявах (патріотична, батьківська, романтична), вірність (коханим людям, власним словам та ідеалам) та утверджує принципи справедливості, гуманізму й милосердя в ставленні до людей. Поет закликає до  братерства, до єдності в боротьбі за свою незалежність,  до взаємодопомоги. Для Тараса Шевченка ці духовні цінності нероздільні з патріотизмом та прагненням свободи для рідної України. При цьому поет переконаний, що справжня воля для українців неможлива без звільнення інших уярмлених народів, а тому у своїх творах він виступає на захист гідності та права на самовизначення для кожної нації. Шевченкові духовні настанови  актуальні, дієві  і нагальні.

Література

1. Кубаєвський М., Лук’яненко С. Рефлексивний аналіз «Псалмів Давидових» Тараса Шевченка. Психологія і суспільство.  2014.  № 1.  С. 26-32.

2. Онуфрієнко Г.С., Ковтун В.М. Шевченків всесвіт як позачасове джерело творчого натхнення дизайнерів української медійної сфери.   Тиждень науки-2023. Гуманітарний факультет. Тези доп. наук.-практ. конф., Запоріжжя, 24–28 квітня 2023 р. [Електрон. ресурс] / Редкол. : Вадим Шаломєєв (відпов. ред.).  Запоріжжя : НУ «Запорізька політехніка», 2023.  С. 120-123.

3. Сучасні наукові парадигми мови, літератури, юридичної лінгвістики та документознавства: Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 200-річчю від дня народж. Тараса Шевченка /ред. О. І. Левченков, Г.С. Онуфрієнко, Б.М.Барбашов. Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2014. 429 с.

4. Тарас Шевченко став світовим рекордсменом за кількістю встановлених пам’ятників.  URL: https://cutt.ly/nwKEW8LI

5. Щербак В. О. Образ козацької України у творах Т.Шевченка. Український історичний журнал. 2014.  № 2. С. 60-69. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UIJ_2014_2_6.