неділя, 18 лютого 2024 р.

Алієва Ельза, Ніколаєнко Валентина ХУДОЖНЄ ЗОБРАЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КРИЗИ ОСОБИСТОСТІ У ТВОРІ Г. ПАГУТЯК «ПОТОНУЛА ДУША»

 

Алієва Е. Е.

студентка 2-го курсу,

Ніколаєнко В. М. к. філол. н., доцент

Запорізький національний університет

ХУДОЖНЄ ЗОБРАЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КРИЗИ ОСОБИСТОСТІ У ТВОРІ  Г. ПАГУТЯК «ПОТОНУЛА ДУША»

          Сучасна література, як відображення глибоких аспектів людського існування, завжди визначається великою різноманітністю тем. Одним із ключових мотивів, який постійно привертає увагу читачів та дослідників, є мотив соціальної й психологічної кризи, яку переживає людина. У цьому контексті творчість Г. Пагутяк, зокрема її твір «Потонула душа», є науково продуктивним об’єктом літературного дослідження. Окрім того, незважаючи на високий рівень частоти включення творчості Г. Пагутяк до предмета наукових розвідок В. Агеєвої, М. Жулинського, О. Корабльової, Р. Мовчан, Є. Нахліка, В. Панченка, А. Соколової та інших, твір «Потонула душа», у задекларованому аспекті не аналізувався раніше, що робить це дослідження актуальним.

          Оповідання Г. Пагутяк «Потонула душа» розкриває трагічну долю персонажів, які опинилися в умовах психологічної та соціокультурної кризи. Сюжет твору витканий навколо образу села, що втратило свою колишню славу та життєрадісність. Авторка детально описує занедбаний рустикальний простір: розвалені будівлі та руїни минулого, створюють атмосферу втрати традицій, пам’яті, зв’язку з соціумом.

Головні персонажі твору – беззуба мати та два сини (один із яких каліка), глибоко самотні люди, стан котрих і є наслідком деструктивних змін, що відбуваються в селі. Їхня безпомічність є метафорою відокремлення від навколишнього світу.

Старший син, «піший ходак» [1], прибившись додому, повідомляє матері  про свою близьку смерть. Утішаючи неньку, він лишає в спадок їй і немічному братові свої картини, зокрема й ту, на якій зображено значну частину односельців: «старі й малі стоять поруч, а дехто з тих, що намальований живим, нині спочиває в землі» [1]

Затуркана мати, у якої на руках «доросла безпомічна дитина» [1], не розуміючи цінності свого спадку, не надто переймається ним: що пороздавала добрий людям, які цікавилися мистецтвом, чимось закрила дах, котрий тік, під час дощів тощо: «– Я знаю, що у вас має бути ще одна картина… – Нема, нема! Усі забрали ще того разу – Може, ви нею якусь дірку затулили? – Не пам’ятаю, може, затулила. Нема господаря в хаті, то й дах тече» [1]. Їхня хата руйнується, лагодити немає кому й за що.

Відчуття відірваності героїв від соціуму окрім усього поглиблюється завдяки відтворенню пустки, на яку перетворюється село: «Повно порожніх хат, і стежки до них позаростали, і вікна зогнили» [1]. Використання елементів візуалізації запустілих будівель допомагає письменниці тонше передати глибину відчуття порожнечі. Кожна залишена хата є не лише свідченням, а й свідком руйнівних процесів, які стосуються як матеріального, так і духовного рівнів села та його мешканців.

Тяглість руйнівних процесів передається завдяки спогаду про білу церковку: «Удень на горі колись мліла біла церковка. Низом йшла жіночка з головкою капусти, сіла відпочити. Обернулась – згадала, що нема церковки: ще до війни розвалили» [1]. Йдеться не лише про зруйнований храм, а й про втрату спокою, віри у вищі сили, у майбутнє. Відтворення стану занедбаного житла («У хаті – нечистий дух, закаляні стіни, давно нефарбована підлога» [1]) допомагає авторці передати весь безмір фізичної порожнечі села, і душевної пустки тих, хто залишився в ньому, яка увічнена сином-художником у одній із картин: «…На краю чорного поля стоїть хлопець у вишитій сорочці й синіх штанях, а за ним маленька хатка з живим вогнем у печі. Можна й довіку не вийти з цієї порожнечі й самотності» [1].

Оповідання «Потонула душа» Г. Пагутяк пронизане варіаціями зображення психологічної та соціокультурної кризи особистості, які руйнують здатність людини відчувати повноту життя. Завдяки описам пустки: занедбаних і розвалених сільських хат, авторка передає атмосферу безнадії, яка передує зникненню людей, села.

Література

1.   Пагутяк Г. Потонула душа. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=3539 (дата звернення: 09.12.2023).

 

11 коментарів:

  1. Добрий день, пані Ельзо! Дякую Вам за таке актуальне дослідження! Скажіть, будь ласка, чи можна стверджувати, що Г. Пагутяк звертається до філософсько-естетичних принципів екзистенціалізму? Якщо так, то як це впливає на авторські поетикальні стратегії щодо конструювання художньої картини світу твору?
    Дякую!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий день! Дякую за питання! Так, у доробку Г. Пагутяк наявний певний вплив філософсько-естетичних принципів екзистенціалізму. У її творах помічаємо відтінки відчуття безпорадності та самотності персонажів. Їхнє існування відображає темні сторони людства, підкреслюючи важкість пошуку сенсу життя. Щодо впливу цих принципів на поетикальні стратегії авторки, можна зазначити, що вона намагається відтворити у своїх творах атмосферу пустки, відчуття втрати та невизначеності, які є характерними для екзистенціалістського світогляду.

      Видалити
  2. Вікторія Литвин23 лютого 2024 р. о 12:48

    Добрий день! Дякую за таку цікаву тему дослідження! Як ви розумієте символіку картин в оповіданні "Потонула душа"?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий день! Дякую за питання! В оповіданні Г. Пагутяк "Потонула душа", картини функціонують як символ пам'яті та культурної спадщини села. Вони не лише втілюють образи мешканців села, а й стають своєрідними пам'ятками минулого.

      Видалити
  3. Добрий день, пані Ельзо! Дякую Вам за цікаве дослідження! Як Ви вважаєте, які можливі шляхи відновлення та збереження історичної пам'яті можна запропонувати на основі аналізу цього твору?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий день! Дякую за питання! На основі аналізу оповідання "Потонула душа" Г. Пагутяк, можна запропонувати кілька шляхів відновлення та збереження історичної пам'яті: запис усної історії; створення музейних експозицій та архівів, які б зберігали та відтворювали історію села або місцевості; вивчення традицій рідного краю; включення історичних тем у позашкільні освітні програми.

      Видалити
  4. Добрий день! Ельзо, дякую Вам за цікаву розвідку! Чи вважаєте Ви твір "Потонула душа" актуальним для сьогодення? Чому?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий день! Дякую за питання! Так, твір "Потонула душа" Г. Пагутяк є на часі для сьогодення з кількох причин. По-перше, небажання зберігати історичну пам'ять та культурну спадщину залишається актуальним у контексті сучасного суспільства. По-друге, тема самотності та відчуття втраченого зв'язку зі своїм корінням також непокоїть багатьох. По-третє, оповідання Г. Пагутяк спонукає читачів до роздумів про відповідальність за майбутнє.

      Видалити
  5. Вітаю, пані Ельзо! У чому, на Вашу думку, полягає новаторство висвітлення теми села Галини Пагутяк у порівняльному аспекті з її попередниками В. Стефаником, О. Кобилянською, М. Коцюбинським, П. Мирним тощо.

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.