неділю, 18 лютого 2024 р.

Михеєва Анастасія ПОВІСТЬ М. КОЦЮБИНСЬКОГО «НА ВІРУ»: ҐЕНДЕРНІ АСПЕКТИ

 

Михеєва А. І.

студентка 3 курсу філологічного факультету

Наук. кер.: к. філол. н., доц. Курилова Ю. Р.


ПОВІСТЬ М. КОЦЮБИНСЬКОГО  «НА ВІРУ»: ҐЕНДЕРНІ АСПЕКТИ


Гендерні дослідження активно розвиваються в українському літературознавстві із початку 90-х років ХХ століття. Завдяки ним відбувся перегляд літературознавчих інтерпретацій творів письменників-класиків і сучасних авторів у ракурсі гендерної проблематики. У процесі тривалої переоцінки спадщини нової української літератури виявилося, що українські прозаїки вже зробили актуальними теми емансипації жінки ще на початку ХХ століття. Одним із таких авторів є М.Коцюбинський, який порушив проблему шлюбу без офіційної реєстрації в той час, коли суспільство із ще більшим осудом сприймала такі форми сім’ї. Аналіз ґендерної проблематики у творах М. Коцюбинського може виявитись цікавим та плідним не тільки тому, що він один із перших порушував цю проблематику в своїх творах в українській літературі на початку XX століття, а й тому, що в його житті були різні випадки взаємин із жінками: наприклад, стосунки з О. Аплаксіною.  Актуальність цієї теми зумовлюється вивченням гендерної проблематики художніх текстів, які відображають певні уявлення про взаємодію статей в українському суспільстві різних часів. Із ґендерними аспектами людина постійно стикається в соціальній сфері життя. Персонажі та образи це невід’ємна частина в роботі письменника, тому оминути проблематику статі неможливо. Актуальною залишається ідея та індивідуальність кожного аспекту, який відтворює кожен автор.

Творчість М. Коцюбинського є об’єктом досліджень у багатьох літературознавців (В. Агеєва, Н. Калениченко, М. Костенко, Ю. Кузнецов, Я. Поліщук, Т. Саяпіна, К. Хаддад, О. Черненко). Його повість «На віру» також не оминула увагу дослідників. А. Власюк, аналізуючи цей твір у своїй статті «Кохання здатне виправдати будь-який гріх» зазначає: «Це перша повість, з якою Михайло Коцюбинський увійшов в українську та світову літератури» [3]. Саме про відображення ґендерних стереотипів у повісті пише А. Меншій: «…ґендерні стереотипи, виокремлені в повістях «На віру» [..] відображають суспільні уявлення про чоловіків і жінок та доповнюють характеристики взаємин між головними героями» []. Отже, метою цієї розвідки є поглиблення аналізу гендерних аспектів повісті, які не проаналізовані детально в попередніх роботах.  

М.Коцюбинський у своєму творі «На віру» порушує тему шлюбу в тогочасному суспільстві. Сама назва представляє собою поняття – «жити на віру», тобто неофіційний шлюб. Цей аспект багато в чому визначає сюжетно-композиційні прийоми, які  визначають долі двох головних героїв Гната та Насті. Попри сильне кохання обох, обставини не дають їм можливості бути разом, а зводять з іншими людьми. Мати видала Настю заміж за Петра, а розлючений Гнат «заслав старостів до Олександри» [4,с. 45]. Подружнє життя не склалось в обох: «Незабаром прийшла звістка, що Петро помер. Настя лишилась молодою удовою[] В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки» [4, с. 46]. Після таких подій, чоловік наважується піти від жінки і запропонувати Насті жити на віру. Такий вид стосунків не підтримувала церква, а тому й люди в селі їх теж засуджували: «Старі таки геть противляться сьому, бо перш сього не було, вони не звикли до сього» [4, с. 65].

У повісті можна знайти відображення тогочасних поглядів на такий шлюб: життя «на віру» підтримують тільки чоловіки, а жінки мають сумніви щодо такої форми стосунків. Гнат просить жити з ним за відсутності дозволу церкви Настю, так само Семен робить таку пропозицію Мотрі: «[…] йдіть до мене сидіти на віру. Адже самі знаєте, як погано, коли чоловік один» [4, с. 63]. Хоч Мотрі й сподобався чоловік, але вона боялася осуду односельців: «А як мене люди засміють, як мені кожне в очі цвікатиме, що я живу на віру?»[4, с. 64]. У творі чоловіки швидше закохуються і легковажно ставляться до шлюбу, у той момент, коли жінки думають про своє майбутнє життя з коханим і соціальний статус в суспільстві. Для жіночих персонажів важливою є перспектива їхнього існування в селі, мораль спільноти якого передбачає осуд і осміяння для тих, хто не бере шлюб у церкві.

Ґендерні аспекти (передумови) нещасливого шлюбу є головною темою твору і охоплюють великий спектр проблемних питань. М. Коцюбинський демонструє на прикладі Гната напружені стосунки чоловіків із своїми дружинами: «Гната взяла злість. Він замахнувсь рукою і збив очіпок їй з голови […] Він узяв пасмо волосся, замотав його на руку і сіпнув» [4, с. 49]. Отже, автор цього твору вже на початку ХХ століття порушує проблему гендерно зумовленого насильства, перебуваючи в ролі відстороненого спостерігача. Олександру, яка змінила декількох коханців, чекає не дуже щаслива доля, адже жінка знаходиться у більш вразливому стані з огляду на традиційні погляди, які підсилюються релігійними приписами.

Через образ Олександри, «нелюбої дружини», автор порушив ґендерні стереотипи: сприйняття різних жіночих характерів (зла й сварлива дружина); статус жінки, яка має стосунки із різними чоловіками. Олександра постійно влаштовує сварки та дорікає Гнатові: «Вона не наймичка йому, щоб тільки годити, а він і головою не кивне, і словом не обізветься, аж хата пусткою дише! Ні, годі!» [4, с. 48]. Автор все ж мотивує поведінку Олександри її вдачею, а також ставленням до неї чоловіка, який одружився супроти волі й на злість своїй колишній коханці. Усі провідні герої повісті (Гнат, Настя, Олександра) в інтерпретації М.Коцюбинського є заручниками лицемірної моралі, яка призводить до трагічного випадку. На таку думку наводять факти з історії написання повісті (див. [3]). Твір спочатку не прийняли, адже він суперечив нормам галицької моральності.

Отже, повість М. Коцюбинського «На віру» ставить багато актуальних і на сьогодні питань,  у яких постали ґендерні аспекти, дає можливість побачити та зрозуміти різні погляди на життя чоловіка та жінки.

Література 

1.      Агеєва В. П., Кобелянська Л.С., Скорик М.М. Основи теорії гендеру: навч. посіб. Київ. ін-т гендер. досліджень, Київ: К.І.С., 2004. 536 с.

2. Власюк А. Кохання здатне виправдати будь-який гріх. URL: https://uamodna.com/articles/kohannya-zdatne-vypravdaty-budj-yakyy-grih/

3.    Меншій А.М.Ґендерні стереотипи у творчості М. Коцюбинського та М. Івченка .Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія : Філологічні науки. 2013.

4.        Коцюбинський М. М. Зібрання творів: у 7 т. Київ: Наукова думка. 1973. Т. 1: Повісті та оповідання (1884-1897). 408 с.

5 коментарів:

  1. Добрий день! Дякую за цікаве дослідження. Підкажіть, а який стильовий напрям домінує в повісті "На віру"? Які художні засоби використовує автор для відтворення ґендерних аспектів?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий день, пане Олександре! Дякую за увагу та за питання! В повісті М. Коцюбинського "На віру" домінує модернізм. У своєму творі автор використовує мало художніх засобів,які б можна було виокремити для змалювання ґендерних аспектів.

      Видалити
  2. Добрий вечір, пані Анастасіє! Дякую Вам за порушення такої надзвичайно болючої теми. На Вашу думку, чи корелюють у творі мотиви гендерно зумовленого насильства та мізогінії із мотивами подвійних культурних стандартів? Дякую!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий вечір, пані Ганно! Дякую Вам за питання. На мою думку, моменти гендерного насильства та мізогінії у повісті взаємопов’язані із культурними стандартами тогочасного суспільства, про яке пише Михайло Коцюбинський. С самого початку твору Гнат зневажливо та упереджено ставиться до своєї жінки: «Він узяв пасмо волосся, замотав його на руку і сіпнув. Олександра дико скрикнула. Той крик ще більше розлютив Гната». Таке насильство та жорстке ставлення чоловіка до жінки вважається нормою та не викликає обурення в місцевому суді та навіть в тата Олександри: «Ну, вдарив там жінку, повчив її трохи, та й годі! Діло звичайне».

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.