неділя, 18 лютого 2024 р.

Нікуліна Ярослава СПЕЦИФІКА ДІАЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ У ДРАМАТУРГІЇ А. БАГРЯНОЇ

 

Нікуліна Я. С.

студентка 5 курсу

Київський столичний  університет імені Бориса Грінченка

Наук. кер.: Бондарева О. Є., доктор філологічних наук, професор

 

СПЕЦИФІКА ДІАЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ

У ДРАМАТУРГІЇ А. БАГРЯНОЇ

 

Говорячи про п'єсу Анни Багряної “Над часом”, можна звернути увагу, що авторка продовж усієї п'єси, змальовуючи концепцію буття людини, послуговується трьома моделями,- “Я-Я”, що є найбільш вираженою у діалогах персонажів, ”Я-Ти”, що теж наявна у тексті, але значно менше ніж попередня та “Я-Ми”. У діалогічній моделі “Я-Я” можна простежити внутрішню розмову людини із власним “Я”, під час цієї розмови особистість знаходить відповіді на такі хвилюючі питання, як, наприклад: якими є кордони наявного в мене внутрішнього “Я”; що відрізняє мене від інших таких схожих, на перший погляд, людей; що мене об'єднує з іншими особистостями  та що нас відрізняє; і, зрештою, хто такий “Я” насправді і яке моє справжнє життєве покликання. Сутність діалогічної моделі”Я-Ти” найкраще можна охарактеризувати, сказавши про те, що вона проявляється в момент спілкування між людьми. Дана діалогічна модель є головним носієм проблематики морального характеру.  Модель діалогу “Я-Ми”, як і дві попередні, можна простежити в момент мовної комунікації певної особи з: представниками нації; суспільством; соціальним середовищем; країною, державою тощо. Ця діалогічна модель є носієм проблематики соціально-політичного характеру. Таке співіснування в одному тексті на перший погляд різних та несумісних між собою діалогічних моделей є зовсім не випадковим. Адже справа в тому, що ми всі рано чи пізно в житті, шукаючи відповіді на певні хвилюючі питання, приміряємо на себе ці ролі.

ГОДИННИКАР:            Що це за жарт?
                                       Кого принесло о такій порі?

ПАНІ:                             Ой, добродію, у мене скоїлась біда!..

 

ГОДИННИКАР:            Біда!.. Цей божевільний світ!

                                       Щоночі і щодня у світі стільки бід!..

                                       Але до чого я?

                                       Я що - месія чи якийсь казкар?

                                       Ні, пані, вибачте, я навіть чар не знаю.

                                       Я - звичайнісінький годинникар.

                                       І взагалі вночі відпочивають, пані!

                                       Тож на добраніч! (Збирається іти)

ПАНІ:                             Стривайте, послухайте мене, заради Бога!

                                       Я до Вас прийшла!

                                       Мені потрібна Ваша допомога!.. [1]. 

У наведеному вище діалозі між Годинникарем та Пані, що приходить з проханням полагодити її годинник, що, на жаль, зламався та спровокував зупинку плину життя, дуже добре простежується така діалогічна модель як,- “Я-Ти”, яка інколи може мати провокативний характер та бути причиною конфліктів чи сварок між персонажами, яких можна уникнути, якщо вчасно зупинитися та проявити співчуття до співрозмовника.

ПАНІ:                             Послухайте, для мене це біда,

                                       коли не знаєш часу…

ГОДИННИКАР:            Нещасна!

ПАНІ:                             Тільки не гнівайтесь, будь ласка,

                                       Ви ж розумієте, людина

                                       не може жити без хвилин,

                                       бо губиться, коли не знає плину часу.

ГОДИННИКАР:            То, виходить, час вповні владний

                                       над людським буттям…

                                       Давайте свій годинник, я поверну життя

                                       Вашим хвилинам…

ПАНІ:                             Ой, щиро вдячна!

                                       Бог Вам в поміч, пане!

                                       Коли маю прийти?

ГОДИННИКАР:            Уранці можете забрати.

 

ПАНІ:                             Вночі робитимете?

ГОДИННИКАР:            Ви ж поспати мені не даєте… Але – пусте!

                                       Я, власне, вже і сон прогнав за тим…

                                       Моя робота, пані, - лікувати час,

                                       такий незримий насправді…

ПАНІ:                             Молитимусь за Вас, добродію!

                                       Так рада,

                                       що згодилися помогти мені.

                             Бувайте! До ранку! (Швидко і радісно іде)» [1]. 

У цьому фрагменті тексту теж можна простежити діалогічну модель ”Я-Ти”, що має доволі специфічний характер. Адже справа в тому, що у цьому діалозі між Годинникарем та Пані порушується морально - філософське питання метафоричного характеру, а саме, – зупинений, зламаний час; випадіння з часу; владність часу над людським життям.

Трапляються випадки, коли людина намагається протидіяти владності часу над її життям, наприклад, зупинивши годинник або ж не перегортаючи сторінки календаря. Проте, як би нам цього не хотілося, але час все одно невпинно біжить вперед, забираючи у вічність все хороше і погане, що з нами відбувалося, події та ситуації, які наповнюють наше життя.

З філософської точки зору хвилини, яким годинникар обіцяє повернути життя, є насправді тими миттєвостями, моментами, які ми закарбовуємо у себе в пам’яті та зберігаємо все життя.

ПАНІ:                             Тільки не гнівайтесь, будь ласка,

                                       Ви ж розумієте, людина

                                       не може жити без хвилин,

                                       бо губиться, коли не знає плину часу.

 

ГОДИННИКАР:            То, виходить, час вповні владний

                                       над людським буттям…

                                       Давайте свій годинник, я поверну життя

                                       Вашим хвилинам…[1].

Висновки.

Проаналізувавши п'єсу Анни Багряної “Над часом”,  ми дійшли висновку про те, що авторка з метою описати та якнайкраще розкрити сутність буття головних персонажів послуговується такими специфічними діалогічними моделями, як: “Я-Я”; “Я- Ти”;“Я-Ми”.

Ще одним важливим аспектом, на який варто звернути увагу, аналізуючи п’єсу “Над часом” та вводячи її в контекст розмови про специфіку діалогічних моделей у драматургії Анни Багряної, є місце та роль наратора у вищезгаданих діалогічних моделях.

Опрацьовуючи текст даної п’єси, можна помітити, що наратор загалом виконує роль спостерігача зі сторони, але інколи він все ж взаємодіє з героями, вставляючи ремарки, коментарі щодо дій, настрою та темпу, з яким персонажі роблять ті чи інші рухи. Також ремарки наратора, наприклад, щодо того, як персонаж рухається (швидко, повільно, плавно чи різко), можуть допомогти читачу зрозуміти, який характер у персонажа.

 

Література

1.    Багряна А. Над Часом (драматична поема). URL: https://www.dramaworld.pp.ua/nad-chasom

2.    Білоконенко Л. Мовленнєва поведінка субєктів  міжособистісного конфлікту. Український смисл. 2015. № 2015. С. 1220.

3.    Бігунов Д. Мовленнєва поведінка особистості: комунікативні стратегії та тактики. Психологія: реальність і перспективи : зб. наук. праць РДГУ.   2018. Вип.10. С. 32–38.

4.    Васильєв Є. Сучасна драматургія: жанрові трансформації, модифікації, новації : монографія. Луцьк : ПВД «Твердиня», 2017. 532 с.

5.    Дубінська А. Мовленнєва поведінка персонажів чоловіків та жінок в англомовній прозі ХХI століття. Науковий журнал Львівського державного університету безпеки життєдіяльності «Львівський філологічний часопис». 2017. № 2. С. 32–37.

4 коментарі:

  1. Доброго дня, Ярославо! Дякую вам за цікаве дослідження! Чи можна говорити про певний діалог із традицією у потрактуванні мотиву часу в п'єсі А. Багряної? Чи вважаєте її підхід до розкриття цього мотиву повністю новаторським?

    ВідповістиВидалити
  2. Ярослава Нікуліна24 лютого 2024 р. о 21:29

    Дякую, за запитання Наталіє Вікторівно)
    Говорячи діалог у потрактуванні мотиву часу у п'єсі Анни Багряної з промовистою назвою "Над часом", слід зазначити, що мова йде скоріше про світоглядну модель, яка в даній п'єсі притаманна як для Пані та і для Годинникаря, характерними ознаками якої є бажання владарювати над часом, зупинити, та або сповільнити плин часу людського життя, ніж про діалог із традицією.
    Як невеликий підсумок, до вище написаної тези, додам, що підхід до потрактування часу який Анна Багряна використовує в п'єсі "Над часом" має доволі специфічний характер та є новаторським.

    ВідповістиВидалити
  3. І Вам дякую, Наталіє Вікторівно за інтерес до теми одного з розділів моєї магістерської роботи)

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.