Нікуліна Ярослава СПЕЦИФІКА ДІАЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ У ДРАМАТУРГІЇ А. БАГРЯНОЇ

 

Нікуліна Я. С.

студентка 5 курсу

Київський столичний  університет імені Бориса Грінченка

Наук. кер.: Бондарева О. Є., доктор філологічних наук, професор

 

СПЕЦИФІКА ДІАЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ

У ДРАМАТУРГІЇ А. БАГРЯНОЇ

 

Говорячи про п'єсу Анни Багряної “Над часом”, можна звернути увагу, що авторка продовж усієї п'єси, змальовуючи концепцію буття людини, послуговується трьома моделями,- “Я-Я”, що є найбільш вираженою у діалогах персонажів, ”Я-Ти”, що теж наявна у тексті, але значно менше ніж попередня та “Я-Ми”. У діалогічній моделі “Я-Я” можна простежити внутрішню розмову людини із власним “Я”, під час цієї розмови особистість знаходить відповіді на такі хвилюючі питання, як, наприклад: якими є кордони наявного в мене внутрішнього “Я”; що відрізняє мене від інших таких схожих, на перший погляд, людей; що мене об'єднує з іншими особистостями  та що нас відрізняє; і, зрештою, хто такий “Я” насправді і яке моє справжнє життєве покликання. Сутність діалогічної моделі”Я-Ти” найкраще можна охарактеризувати, сказавши про те, що вона проявляється в момент спілкування між людьми. Дана діалогічна модель є головним носієм проблематики морального характеру.  Модель діалогу “Я-Ми”, як і дві попередні, можна простежити в момент мовної комунікації певної особи з: представниками нації; суспільством; соціальним середовищем; країною, державою тощо. Ця діалогічна модель є носієм проблематики соціально-політичного характеру. Таке співіснування в одному тексті на перший погляд різних та несумісних між собою діалогічних моделей є зовсім не випадковим. Адже справа в тому, що ми всі рано чи пізно в житті, шукаючи відповіді на певні хвилюючі питання, приміряємо на себе ці ролі.

ГОДИННИКАР:            Що це за жарт?
                                       Кого принесло о такій порі?

ПАНІ:                             Ой, добродію, у мене скоїлась біда!..

 

ГОДИННИКАР:            Біда!.. Цей божевільний світ!

                                       Щоночі і щодня у світі стільки бід!..

                                       Але до чого я?

                                       Я що - месія чи якийсь казкар?

                                       Ні, пані, вибачте, я навіть чар не знаю.

                                       Я - звичайнісінький годинникар.

                                       І взагалі вночі відпочивають, пані!

                                       Тож на добраніч! (Збирається іти)

ПАНІ:                             Стривайте, послухайте мене, заради Бога!

                                       Я до Вас прийшла!

                                       Мені потрібна Ваша допомога!.. [1]. 

У наведеному вище діалозі між Годинникарем та Пані, що приходить з проханням полагодити її годинник, що, на жаль, зламався та спровокував зупинку плину життя, дуже добре простежується така діалогічна модель як,- “Я-Ти”, яка інколи може мати провокативний характер та бути причиною конфліктів чи сварок між персонажами, яких можна уникнути, якщо вчасно зупинитися та проявити співчуття до співрозмовника.

ПАНІ:                             Послухайте, для мене – це біда,

                                       коли не знаєш часу…

ГОДИННИКАР:            Нещасна!

ПАНІ:                             Тільки не гнівайтесь, будь ласка,

                                       Ви ж розумієте, людина

                                       не може жити без хвилин,

                                       бо губиться, коли не знає плину часу.

ГОДИННИКАР:            То, виходить, час вповні владний

                                       над людським буттям…

                                       Давайте свій годинник, я поверну життя

                                       Вашим хвилинам…

ПАНІ:                             Ой, щиро вдячна!

                                       Бог Вам в поміч, пане!

                                       Коли маю прийти?

ГОДИННИКАР:            Уранці можете забрати.

 

ПАНІ:                             Вночі робитимете?

ГОДИННИКАР:            Ви ж поспати мені не даєте… Але – пусте!

                                       Я, власне, вже і сон прогнав за тим…

                                       Моя робота, пані, - лікувати час,

                                       такий незримий насправді…

ПАНІ:                             Молитимусь за Вас, добродію!

                                       Так рада,

                                       що згодилися помогти мені.

                             Бувайте! До ранку! (Швидко і радісно іде)» [1]. 

У цьому фрагменті тексту теж можна простежити діалогічну модель ”Я-Ти”, що має доволі специфічний характер. Адже справа в тому, що у цьому діалозі між Годинникарем та Пані порушується морально - філософське питання метафоричного характеру, а саме, – зупинений, зламаний час; випадіння з часу; владність часу над людським життям.

Трапляються випадки, коли людина намагається протидіяти владності часу над її життям, наприклад, зупинивши годинник або ж не перегортаючи сторінки календаря. Проте, як би нам цього не хотілося, але час все одно невпинно біжить вперед, забираючи у вічність все хороше і погане, що з нами відбувалося, події та ситуації, які наповнюють наше життя.

З філософської точки зору хвилини, яким годинникар обіцяє повернути життя, є насправді тими миттєвостями, моментами, які ми закарбовуємо у себе в пам’яті та зберігаємо все життя.

ПАНІ:                             Тільки не гнівайтесь, будь ласка,

                                       Ви ж розумієте, людина

                                       не може жити без хвилин,

                                       бо губиться, коли не знає плину часу.

 

ГОДИННИКАР:            То, виходить, час вповні владний

                                       над людським буттям…

                                       Давайте свій годинник, я поверну життя

                                       Вашим хвилинам…[1].

Висновки.

Проаналізувавши п'єсу Анни Багряної “Над часом”,  ми дійшли висновку про те, що авторка з метою описати та якнайкраще розкрити сутність буття головних персонажів послуговується такими специфічними діалогічними моделями, як: “Я-Я”; “Я- Ти”;“Я-Ми”.

Ще одним важливим аспектом, на який варто звернути увагу, аналізуючи п’єсу “Над часом” та вводячи її в контекст розмови про специфіку діалогічних моделей у драматургії Анни Багряної, є місце та роль наратора у вищезгаданих діалогічних моделях.

Опрацьовуючи текст даної п’єси, можна помітити, що наратор загалом виконує роль спостерігача зі сторони, але інколи він все ж взаємодіє з героями, вставляючи ремарки, коментарі щодо дій, настрою та темпу, з яким персонажі роблять ті чи інші рухи. Також ремарки наратора, наприклад, щодо того, як персонаж рухається (швидко, повільно, плавно чи різко), можуть допомогти читачу зрозуміти, який характер у персонажа.

 

Література

1.    Багряна А. Над Часом (драматична поема). URL: https://www.dramaworld.pp.ua/nad-chasom

2.    Білоконенко Л. Мовленнєва поведінка суб’єктів  міжособистісного конфлікту. Український смисл. 2015. № 2015. С. 12–20.

3.    Бігунов Д. Мовленнєва поведінка особистості: комунікативні стратегії та тактики. Психологія: реальність і перспективи : зб. наук. праць РДГУ.   2018. Вип.10. С. 32–38.

4.    Васильєв Є. Сучасна драматургія: жанрові трансформації, модифікації, новації : монографія. Луцьк : ПВД «Твердиня», 2017. 532 с.

5.    Дубінська А. Мовленнєва поведінка персонажів чоловіків та жінок в англомовній прозі ХХI століття. Науковий журнал Львівського державного університету безпеки життєдіяльності «Львівський філологічний часопис». 2017. № 2. С. 32–37.