Інформацій- ний лист

Збірники наукових праць

середа, 22 лютого 2023 р.

Овсяницька Ганна КАССАНДРА В ОДНОЙМЕННИХ ТВОРАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ І ГУРТУ «THEATRE OF TRAGEDY»: ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ РЕЦЕПЦІЇ ОБРАЗУ

 

Овсяницька Г. В.

магістр філології

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Курилова Ю. Р., к. філол. н., доцент

 

КАССАНДРА В ОДНОЙМЕННИХ ТВОРАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ І ГУРТУ «THEATRE OF TRAGEDY»: ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ РЕЦЕПЦІЇ ОБРАЗУ

 

Давньогрецьким міфічним сюжетам приділено чи не найбільше уваги у європейській літературі. В епоху Модернізму, внаслідок формування таких мистецьких напрямків як неокласицизм, неоромантизм, відбувається переосмислення античних сюжетів із акцентуацією на проблемах, не порушуваних раніше. Одним із найбільш загадкових образів давньогрецької міфології є образ віщунки Кассандри, що передбачила загибель Трої, але в чиї пророцтва ніхто не вірив. В українській літературі до цього образу звернулася Леся Українка в однойменній драматичній поемі, розвивши концептуальне сприйняття – через розширення і поглиблення проблемного кола, в центрі якого опинилася героїня. Гендерні, культурологічні, компаративні та інші аспекти драматичної поеми досліджували В. Агеєва, П. Бондарчук, О. Забужко, Н. Зборовська, С. Кочерга, І. Спатар, В. Ржевська та ін.. 

У пісенній творчості до образу троянської пророчиці звернулися учасники норвезького гурту «Theatre of Tragedy», у чиєму творі можна спостерегти зміщення акцентів у бік загострення екзистенційного конфлікту героїні. Специфіка проблематики щодо висвітлення образу пророчиці є ланкою, що уможливлює символічний «діалог» текстів – драматичного і пісенного, зумовлює їхнє взаємне доповнення на рівні ідей та сюжетів. Прикметно, що Леся Українка була обізнана із творами світової літератури, зокрема – ознайомлена творчістю норвезького драматурга Г. Ібсена (та його послідовників – Б. Шоу, М. Метерлінка та ін.), що дав початок новій європейській драмі, окресленій як драма ідей. Можна припустити, що конфлікт, окреслений у «Кассандрі», сформувався на основі вивчення письменницею світової літератури. Творчість Лесі Українки охарактеризована всебічно, але залишаються перспективними дослідження змістовних паралелей її текстів між інтермедіальними та різножанровими утвореннями у межах літератури, з урахуванням символічного та культурологічного контексту. Можна припустити, що специфіка висвітлення діалектики буття, окресленої в драмах Г. Ібсена та його послідовників, була запозичена учасниками гурту «Theatre of Tragedy» як концептуальний стрижень, зумовлений позачасовою онтологічною єдністю. Античне ядро є кластером смислів, що поєднує ідейні потенціали драматичної поеми і пісні, зумовлює їх поєднання в одній смисловій точці через першоджерело, яким є давньогрецький міф, на основі якого виходимо на інтерпретацію спільних параметрів. Це зумовлює актуальність дослідження, у якому розкривалися б екзистенційні параметри образу троянської пророчиці у драмі Лесі Українки «Кассандра» (1907) і в пісні «Cassandra» (з альбому «Aégis», 1998) норвезького гурту «Theatre of Tragedy» у компаративному аспекті. Мета розвідки – розкрити особливості рецепції міфологічного образу у творчості письменниці і колективу з кута зору екзистенційної проблематики.

Однойменна драма Лесі Українки виокремлюється з числа інших творів, присвячених Кассандрі, тим, що цей твір варто характеризувати насамперед як драму ідей. Впадає в око і сама специфіка діалогів героїв твору: конфлікт повністю перенесений авторкою у сферу вербального, по-сократівськи діалектичного. Таким способом, дія, пов’язана безпосередньо з Троянською війною і битвами в її часопросторових межах, є фоном, посеред якого розгортається драма смислів.

Особливість пісні гурту «Theatre of Tragedy» в тому, що її смислова структура великою мірою базується на роздумах, що зумовлює як ідейну, так і формальну своєрідність твору – ліро-епічне поєднання наративу і медитативності. Ліричний суб’єкт ставить відкриті запитання, і – намагається самостійно дати на них відповідь. Леся Українка у своєму творі не подає жодної згадки про передумови виникнення в Кассандри здатності віщувати, хіба що в переліку дійових осіб зазначає: дочка Троянського царя Пріама, пророчиця, жриця Аполлона [2, с. 9].  У пісні «Theatre of Tragedy» історія стосунків Кассандри з божеством є стрижневою: «He gave to her, yet tenfold claimd in returnShe hath no life but the one he for her wrought; Profferd to her his wauking heartshe turnd it down, Riposted with a tell-tale lore of lies and scorn» [3], інакше – конфлікт у пісні стосується, на перший погляд, взаємин чоловіка і жінки, і пов’язаних з ним проблем брехні і довіри, нерозділеної любові, жіночої брехні і жорстокості – за уявленнями патріархального суспільства і, відповідно, –  виплеканими канонами про жіночу поведінку тощо, але при іншому прочитанні розкривається рівень, де йдеться про межову ситуацію вибору з безвиході – задля уникнення героїнею ментально-ціннісної шизофренії, себто – кореляції між не пов’язуваними протилежностями: буттям у рабстві принципів (вірності собі, духові, покликанню) і буттям у рабстві чоловіка, нехай і божества (згідно з міфом, почуття Аполлона стосувалися не любові, а пристрасті, притаманній більшою мірою земній людині). Інакше, відмова була сприйнята як виклик, кинутий не стільки як богові, скільки як чоловікові Her naysayraught his heart» [3]), що, зрештою, не завадило Аполлонові скористатися прерогативою належності до сакрального простору: дар віщування був даний ним Кассандрі як прокляття. Таким способом, образ пророчиці у пісні «Theatre of Tragedy» набуває романтичних конотацій в дусі раннього Дж. Байрона, чий демон кинув виклик Творцеві. Аналізуючи драму Лесі Українки, і В. Петров, і В. Агеєва (зокрема, дослідниця запропонувала прочитання твору у феміністичному ключі) недаремно відзначили прометеїзм Кассандри [1, с. 11, 20]. Але, на відміну від пісні, у драмі пророчиця протистоїть передовсім суспільству (принципи якого сформовані маскулінними персонажами – Геленом, Дефроїбом, Ономаєм та ін..) з його панівними звичаями, і саме воно карає її, виштовхуючи на маргінес. У пісні образ пророчиці змальований дещо в негативному ключі (візії є безумством, але – на думку Кассандри, і все це – відплата за брехню та зневагу, завдані Аполлонові), хоча, вибір героїні насправді є її єдиним можливим порятунком від духовної дезінтеграції: «She belied her own words, He thought her life save moreoer scourge» [3]). Леся Українка, як автор, – на боці своєї героїні, позаяк вибір Кассандри був спрямований на відстоювання істини – того, що неможливо репресувати (жриця Аполлона вірна насамперед Мойрі – богині Долі, фактові буття вищого принципу як єдиного закону Всесвіту): «Кассандра: Але й сама я жінка, отже правду я можу бачити й невбрану» [2, с. 57]. У пісні героїня виштовхується на маргінес через невідповідність очікуванням патріархату, який насправді є імітацією божої волі, а тому не дивно, що у світі, окресленому в творі, Аполлонові дозволено зіграти чужу роль, тим самим – засвідчити свою всевладність. Зокрема, у пісні бог бере на себе місію еріній (богинь помсти, не-долі), що уособлюють темну сторону фатуму, який не полишає Кассандру: «He left her ne’er without his heart» [3] (можна припустити, що автори іронізують над образом не такого вже й «сонячного» божества, засліпленого самолюбством: «If he did grant, wherefore then did he not foresee, Belike egal as it to him might be?!» [3]). Трагедія Кассандри полягає якраз таки в нездатності роздвоюватися, себто бути не-собою. З цієї причини вона бачить правду як є. Але з точки зору суспільства, звиклого до світоглядного лицемірства, безумство пророчиці полягає в її духовній цілісності, невмінні і небажанні підлаштовуватися під суспільні запити: «Prophetess or fond? Tho’ her parle of truth: “I ken to-morrow – refell me if ye can!” Yet the kiss and breath – Apollos baneSёer of the future, not of twain,Sicker!”, quoth Cassandra» [3]. Порівняймо зі словами героїні Лесі Українки, адресованими Геленові: «Кассандра: Не говори мені про гнучкість плаза, для мене то не мудрість, а гидота» [2, с. 58]. Трагедія Кассандри невіддільна від трагедії суспільства, що не готове сприйняти правду і потребує її замінника: «Андромаха: Доволі з нас уже твоєї правди, зловісної, згубливої, так дай же нам хоч неправдою пожить в надії» [2, с. 55]. Якщо у пісні недолею Кассандри намагається скористатися Аполлон, то у драмі це робить Ономай («Кассандра: Як можеш ти мене бажать за жінку? Ти ж бачиш, я душею не твоя. Ономай: Як буде мій сей стан, і сії очі, і сі уста, вся горда пишна постать, то де ж із них подінеться душа?» [2, с. 47]), але разом із тим лідійський цар зазіхає паралельно і на Трою. Репліка пророчиці ніби увиразнює мотивацію зробленого нею вибору, при чому – в обох творах: «Кассандра: Не полюблю того, хто так підступно скористав з нашої недолі» [2, с. 50].

Отже, якщо для Кассандри у пісні гурту «Theatre of Tragedy», в пріоритеті – збереження душі через вірність особистісному призначенню жриці, нехай – і через конфронтацію з божеством,  то для героїні Лесі Українки відіграє роль насамперед вірність принципам Духу, що є невіддільним від принципів існування Всесвіту, чулого до фальші. В обох творах неправда профанного світу пов’язується із патріархальними тенденціями домінування – із владою, що репресує істину. Свобода вибору покладає на героїню тягар вигнання. Але ні суспільство, ні розгніваний бог не можуть вповні заглушити її голос – голос жінки, що відмовилася бути об’єктом і жертвою.

 

Література

1. Агеєва В. Проблема комунікативного розриву в драматичній поемі «Кассандра». Наукові записки. Том 9. Спеціальний випуск: у двох частинах. Частина 1. Національний університет «Києво-Могилянська академія», 1999. С. 11 – 21.

2. Українка Л. Повне академічне зібрання творів: у 14 томах. Том 2. Драматичні твори (1907 – 1908). Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2021. 424 с., 8 с. іл.

3. Theatre of Tragedy. Cassandra. Lyrics. URL: https://www.azlyrics.com/lyrics/theatreoftragedy/cassandra.html (дата звернення: 01.10.2023).

 

 

5 коментарів:

  1. Дякую за надзвичайно цікаву розвідку. В обох текстах (насправді - в усіх, що я бачила про Кассандру) вона змушена обирати себе та самотність - або реалізацію в соціумі поряд із відмовою від своєї сутності. Чи не свідчить це, що Кассандра не придатна для існування в соціумі як тип (щаслива Кассандра - це вже не Кассандра)? Чи, можливо, вам траплялись інші варіанти цієї історії?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, пані Вікторіє! Свого часу В. Ржевська написала есе із назвою «Усміхнена Кассандра», в якому порівняла образ пророчиці з образом Гамлета як людини, здатної до рефлексій, але слабкої духом, далекої від життя, і висловила побажання для героїні – бути хоч трохи оптимісткою. Чесно кажучи, мені також в більшості траплялися історії про Кассандру, де героїня фігурує як «бідолашна», «безумна», «безсила» тощо. Тому образ «щасливої Кассандри», із усіх мені поки відомих, був побіжно окреслений, хіба що, у побажанні В. Ржевської...

      Видалити
  2. Дуже цікава робота з нестандартним вибором теми! Колись згадана Вами В. Агєєва казала, що на одній з європейських літературознавчих конференцій твір Лесі Українки "Кам'яний господар" було визнано найкращою адаптацією історії про Дона Жуана у світі. Які інші твори письменниці та в яких мистецьких напрямках, на Вашу думку, могли б так само гармонійно поєднатися, аби привернути увагу до нашої генальної авторки якомога більшу аудиторію?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, пане Ілле, за ґрунтовне запитання. Доробок Лесі Українки насправді дуже багатогранний, позаяк в окремих творах можна спостерегти поєднання одразу декількох транскультурних мотивів та сюжетів. Скажімо, у «Лісовій пісні» натрапляємо на мотиви, запозичені з легенди про Фауста, міфів про Ґрааль та Орфея (за спостереженнями О. Забужко). Поема «Ізольда Білорука» є своєрідним доповненням історії про однойменну героїню, чиє ім’я в міфові про Трістана та Ізольду Золотокосу лише згадується. У «Блакитній троянді» натрапляємо на алюзії з третьої частини «Божественної комедії» Данте. На думку О. Забужко, біла троянда-амфітеатр (блакитна, якщо дивитися із землі), і з якої святі споглядають Бога, уособлює Абсолют, що зазвичай фігурує у творах символістів та метафізиків. Не можна не згадати також про символістську казку Лесі Українки «Метелик», чий образ уособлює душу, що поривається до вогню трансцендентності. Подібний мотив, можливо, позначений також впливом ідей Ф. Ніцше, і загалом – має певні неоромантичні конотації, що розвиваються в культурі як певні смислові кластери і «відлунюють» вже в іншій епосі… Що ж до поезій Лесі Українки, то такі твори як «Мрії» і «Трагедія» є своєрідними маніфестаціями лицарства в українській літературі (сюди слід віднести і згаданого Вами «Камінного господаря»). Недарма Т. Компаніченко, чия творчість пов'язана з популяризацією української барокової спадщини, оприявленої через ідеї лицарської культури як культури аристократичної, питомої для Гетьманщини, створив пісню на слова останньої зі згаданих поезій. В інших поетичних творах Лесі Українки, таких як «Сон літньої ночі», «To be or not to be?», «Хотіла б я уплисти за водою...» тощо, простежуються алюзії на твори В. Шекспіра. Неопубліковані за життя авторки «Пісні з кладовища» можуть вступати в онтологічну кореляцію із віршем Емілі Дікінсон «I felt a Funeral, in my Brain...» (так само, як твір «Орфеєве чудо» – із «Сонетами до Орфея» Р. М. Рільке). Згадавши про драматичний діалог «Іфігенія в Тавриді», не можна не провести паралель з однойменною трагедією Евріпіда та однойменним твором В. Гете. Повертаючись знову до «Кассандри», слід побіжно назвати і твори, присвячені цьому образові, у доробку К. Вольф, Ф. Шіллера, Е. Ожешко, а також – гуртів «ABBA» та «Blind Guardian»… Чи відповіла я на Ваше запитання?

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.