Лукьяненко Ілля ПРЕЦЕДЕНТНІ ТЕКСТИ БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ В ЗБІРЦІ Ю. АНДРУХОВИЧА «ЛИСТИ В УКРАЇНУ»

 

Лук’яненко І. М.

студент 4 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. н., доцент

 

ПРЕЦЕДЕНТНІ ТЕКСТИ БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ В ЗБІРЦІ Ю. АНДРУХОВИЧА «ЛИСТИ В УКРАЇНУ»

 

Передумовою успішної комунікації є зближення зацікавлень співрозмовників. Часто засобом їх передачі стають прецедентні тексти, що можуть виражатися у формі цитати, натяку, алюзії. У межах цього дослідження керуватимемося визначенням, згідно з яким прецедентний текст – це «…завершений і самодостатній продукт мовленнєво-мисленнєвої діяльності; (полі)предикативна одиниця; складний знак, сума значень компонентів якого не дорівнює його змісту; прецедентний текст добре відомий будь-якому середньому члену національно-культурної спільноти; звернення до прецедентного тексту може багаторазово відновлюватися в процесі комунікації через пов’язані з цим текстом прецедентні висловлювання чи прецедентні імена»» [4, с. 83].

Прецедентні тексти використовуються в мовленні, проникаючи в пам’ять людини іноді поза її волею. Особливістю їх використання є відсутність потреби в поясненні їх походження, змісту, обставин вживання, оскільки вони зрозумілі певній спільноті й виступають знаками для ідентифікації «своїх» і «чужих». Крім того, використання текстових ремінісценцій, особливо у поєднанні з обіграванням форми прецедентних феноменів, залучення алюзії, перифраз тощо – види мовної гри, що реалізують лудичну (ігрову) функцію літератури. Для Юрія Андруховича, як постмодерніста, така мовна гра є надзвичайно важливою. Актуальність вивчення прецедентних текстів як складника сучасної української літератури зумовлена тим, що вони є виразниками ціннісних орієнтацій автора та вітчизняної лінгвокультурної спільноти загалом. Метою нашого дослідження є аналіз прецедентних текстів біблійного походження у збірці Ю. Андруховича «Листи в Україну».

Як засвідчує знайомство з творами збірки, значна кількість прецедентних текстів у ній мають біблійне походження. Зокрема, це власні назви – імена персонажів (Єва, Адам, Петро, Павло, Йосип, Ірод) та географічні найменування (Содом, Вавилон), загальні назви на позначення осіб чи істот, котрі асоціюються з Біблією (три царі, ягня); слова, що означають реалії повсякдення (яскиня, манна небесна), крилаті вислови (устань і йди, марнота марнот) тощо.

Проте, автор, як правило, переосмислює їх, вживаючи у невластивому для текстів біблійного походження контекстах. Наприклад, біблійний сюжет про Іуду – один із найвідоміших і найчастіше опрацьовуваних митцями – у свідомості читача асоціюється зі зрадою. Такого ж значення набув і вираз «30 срібняків», що в українській мові також може звучати як «30 срібляників», «30 срібляків» тощо. Саме таку кількість срібних монет отримав від юдейських первосвящеників, за Євангеліями, Іуда за зраду свого вчителя, коли поцілунком вказав на нього римським воїнам. У вірші «Козак Ямайка», що іронічно переінакшує традиційну для вітчизняної літератури козацьку тему і образ легендарного козака Мамая, Ю. Андрухович вживає вислів «30 ескудо». Ескудо – назва іспанських та португальських грошових монет, яка невипадково вжита поетом. Адже Ямайка була спершу відкрита Христофором Колумбом і колонізована іспанцями, а пізніше перетворилася на пристанище піратів, які грабували іспанські кораблі. Дорікання Ямайки піратові Діку, з яким він «кружає» сивуху, що той «продався за тридцять гнилих ескудо» [1, с. 112], вказує саме на цю історичну реальність.

Рядок «Маленька апокаліпса на ринковому пляці» [1, с. 48] вочевидь натякає на останню книгу Нового заповіту, назва якої давно вже стала синонімом кінця світу. У вірші Ю. Андруховича апокаліпсис порівнюється з «лемберзькою катастрофою», коли 14 липня 1826 року в середмісті впала стара ратушева вежа, внаслідок чого «погиб трубач, двох жовнірів, кількох робітників» [1, с. 48]. Попри людські жертви, говориться, що «понесено у людности не так велику втрату», на яку «з розпуки позіхнуло трагічне місто Львів» [1, с. 48]. Звичайно, за масштабами лиха ця подія не може порівнятися з кінцесвітніми наслідками, але автор підкреслює байдужість, з якою відбуваються усі належні поховальні ритуали («Зібрали вдовам на свічки, а матерям на ліки», «На поминках буяла чернь і мандрівні каліки» [1, с. 48]), після чого людину забувають. У той час як кожна смерть – це маленький кінець світу.

Назва міста Вавилон у Біблії згадується в легенді про вавилонське стовпотворіння з Книги Буття: «там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі» (Бут. 11:9). Фразеологізм «вавилонське стовпотворіння» або назва Вавилон вживається на позначення великого скупчення людей, які не розуміють одне одного, і є символом безладу, сум’яття, метушні. У збірці Ю. Андруховича біблійне місто постає в циклі з чотирьох поезій «Цирк Ваґабундо» і асоціюється саме з цим видовищем: «Живéмо в цьому Вавилоні – кожен як уміє» [1, с. 85]. Сенс такого порівняння давнього міста з цирком Ваґабундо, що пізніше фігурує в романах Ю. Андруховича «Коханці Юстиції», «Перверзія», «Лексикон інтимних міст», увиразнює цитата автора: «цирк «Ваґабундо» – не тільки мандрівна трупа і півтисячолітня леґенда ярмаркових площ у Центрально-Східній Європі, але й конспіративна структура, пересувна розвідувальна служба, пральня особливо брудних грошей, зразкова школа лихослів’я і магії, шарлатанське збіговисько, співтовариство артистичних династій понад часом і простором, розплідник талантів і мутантів, конґломерат краси, дешевий балаган і водночас дорогий бордель на колесах, циганський (а згодом ромський) табір, майстерня здивувань і приголомшень» [2].

Отже, використання Ю. Андруховичем у збірці «Листи в Україну» прецедентних текстів свідчить про його культурну компетенцію та сприяє розширенню кругозору та літературних зацікавлень його читачів. Звернення до прецедентних текстів створює додаткову привабливість тій інформації, яку передає автор, забезпечуючи емоційний вплив на реципієнта.

Література

1.              Андрухович Ю. Листи в Україну : сучасна українська поезія. Київ : Вид-во «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2013. 240 с.

2.              Андрухович Ю. Прощання з Ваґабундо. URL: https://zbruc.eu/node/108036

3.              Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту: в українському перекладі з паралельними місцями. Київ : Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. 1416 с.

4.              Захаренко И. Прецедентное имя и прецедентное высказывание как символы прецедентных феноменов. Язык. Сознание. Коммуникация : сб. статей. Москва : Филология, 1997. Вып. 1. С. 82–103.