Інформацій- ний лист

Збірники наукових праць

середа, 22 лютого 2023 р.

Полковникова Софія МАЛЬОПИС О. ЧОРНОГО Й М. СОЛНЦЕВА «ДРАМТЕАТР»: ГРАФІЧНО-ОПОВІДНИЙ АСПЕКТ ТВОРУ

 

Полковникова С. М.

студентка магістратури

Національний університет «Запорізька політехніка»

Наук. кер.: Миронюк Л. В., ст. викл.

 

МАЛЬОПИС О. ЧОРНОГО Й М. СОЛНЦЕВА «ДРАМТЕАТР»: ГРАФІЧНО-ОПОВІДНИЙ АСПЕКТ ТВОРУ

 

Мальописом, або мальованою історією, називають український варіант коміксу, який успішно еволюціонує на казково-міфологічному рівні та на ґрунті героїчних сторінок національного історії.

У різних аспектах комікс вивчали як зарубіжні (Айсмер В., Дітмер Дж., Гроєнстін Т, Кон Н., Макклауд С., Форсфіль Ч. та ін.), так і вітчизняні (Бєлов Д., Колісник О., Космацька Н., Москвичова А., Насалевич Т., Олійник С., Рябуха Т. та ін.) дослідники.

Семантичне значення поняття «коміксу» докладно розтлумачено в енциклопедії сучасної України: «графічно-оповідний жанр, у якому поєднано малярство (карикатуру, послідовність малюнків) і літературу (короткі тексти у вигляді «мовної бульки» чи «хмарки»); серія зображень із короткими текстами, що становлять історію; книжка з такими малюнками. Інша назва – мальована історія. Бувають «німі» комікси з інтуїтивно зрозумілим сюжетом» [2]. 

На розширення проблематики та розгалуження тематичних обріїв жанру коміксу мають вплив суспільні процеси. Зокрема широкомасштабне вторгнення РФ на територію нашої держави 24 лютого 2022 року, принесло гіркий біль утрати, відчай, розгубленість від безвихідності та водночас стало потужним поштовхом до згуртування української й світової спільноти в боротьбі проти ворога. Митці ж намагаються сублімувати в художньо-мистецькі жанри трагічні  події сьогодення, закарбувати на сторінках творів пережиті почуття, силу духу і мужності їх очевидців; розгледіти героїчне в буденності й змалювати образи сучасних героїв.

Мальопис «Драмтеатр», підготовлений сценаристом Олексієм Чорним і художником Максимом Солнцевим, увійшов до збірки графічних оповідей, представлених під назвою «Маріуполь» у журналі соціальних мальописів «Inker». І наразі ще не був предметом наукового вивчення. Мета нашої роботи – дослідити специфіку сюжету цього твору художньо-стилістичні й візуально-графічні засоби, використані авторами в межах жанру коміксу.

В емоційній передмові редактор журналу Сергій Колесніков зазначає, що за три місяці облоги український Маріуполь пережив те, що світ спостерігав шість років тому, коли дивився моторошні кадри з сирійського міста Алеппо, котре було знищене впродовж чотирьох років. Натреновані руйнувати, російські генерали безжально рівняли із землею нескорене місто Європи в рази швидше. А цивільні маріупольці намагалися вижити і, як могли, рятувалися від нищівних бомб агресора. Люди, які вибралися з «епіцентру кривавої бані» переконані в тому, що про злочин, свідками якого вони стали,  світ має знати [див. 3]. 

Мальопис «Драмтеатр» – це ілюстрована історія однієї з найтрагічніших сторінок в історії українського міста Маріуполя і людей, що потрапили в пекло на рідній землі, яке влаштували російські загарбники цивільному населенню.

Текстові повідомлення в мальописі складаються з невеликих цитат, коротких діалогів, міркувань, які відповідно до традиційної стилістики коміксу, розташовані в «мовних бульках»/«хмарках». Композиція досліджуваного мальопису відповідає канону художнього твору: зав’язка – розповідь про героїв, розвиток подій – скасування евакуації, гуртування людей у місцевому драмтеатрі задля порятунку від шквалу російських авіабомб; кульмінація, яка водночас і розв’язка, – вибух, руйнація, загибель сотень цивільних і цинічний звіт льотчика-вбивці: «Задача виполнєна. Подтвєрждаю» [3]; у епілозі – розповідь про долю тих, кому пощастило вижити в тому смертельному горні.

Графічну композицію коміксу становить система кадрів (фреймів), тобто окремі зображення, розташовані в певній послідовності (горизонтальній чи вертикальній) й містять наратив [див. 4, с. 38]. Так, на першій сторінці мальопису три горизонтальні фрейми. На великому квадратному, що в центрі, – фрагмент сцени драмтеатру, де окремими кадрами зображені двоє очевидців подій окупованого Маріуполя: художниця з освітлення Саша (вона ж оповідач цього твору), якій тридцять сім, та сорокап’ятирічний Володимир, актор театру. Два інші фрейми на перший погляд схожі: однакові за формою (обидва видовжено-прямокутні) і кольоровою гамою (світлі тони блакитного й сірого) у кожному бачимо табличку «Маріуполь». Однак зміст кадру прихований у деталях: зокрема, у верхньому фреймі – чисте світле небо, а в нижньому – танк, літаки, димовий шлейф. Тож, зображення є носієм інформації, яка зрозуміла реципієнту без вербалізації.

Сюжет мальопису лінійний з обмеженим часопростором. Зазначені у творі дати не тільки позначають часові межі, але й передають динаміку розвитку подій. Наприклад, три послідовні горизонтально-вертикальні (інформація передаються візуально в цих напрямках одночасно) фрейми містять вказівку на число та місяць (відповідно – 25 лютого, 26 лютого, 27 лютого) і зображення, де бачимо, як з кожним днем кількість людей, що ховаються від вибухів, збільшується, заповнюючи простір холу драмтеатру. Наступна дата, зафіксована у кадрі мальопису, – 16 березня, коли приміщення Донецького академічного обласного драматичного театру міста Маріуполя було зруйновано прямим попаданням надпотужної бомби, скинутої з російського бомбардувальника. Стилістика фреймів послідовна горизонтальна передає певну усталеність буття маріупольців у ситуації, що склалася; відносний спокій простежується й у репліках: «… піду допоможу мужикам у дворі готувати», хоча почуття тривоги переслідує повсякчас: «… побудь зі мною трохи. Неспокійно мені щось» [3]. Далі фрейми горизонтальні й без тексту, на передньому плані малюнка – люди: дівчинка з лялькою, хлопчик на горщику, жінка виглядає у вікно, люди біля вогнища – життя триває. Наступна сторінка мальопису є контрастною до попередньої як за семантикою зображеного, так і з погляду графічної стилістики. Темпоритм подій передається фреймами, які різні за розмірами й форматом розташування, що утримує психологічну напругу й візуалізує калейдоскопічне сприйняття зображеного: профіль льотчика у масці-протигазі (кадр у центрі сторінки), фрагмент кабіни з екіпірованим льотчиком (великий горизонтальний кадр, вигляд пілота збоку), бомба (кадри: 1 – фрагмент запуску (відкритий люк, кольори малюнка – сірий, чорний, білий); 2 – політ (велика сіра бомба на фоні косих ліній різних відтінків жовто-червоного); і кадри, де люди, наче на фото, які хтось зробив прихованою камерою, застигли у мить проживання свого життя. Тож треба зазначити, що розташування і розмір фреймів у мальописі передають емоційний рівень змісту та візуалізують темпоритм тексту.

Колісник О. зауважує: «Розмір фрейму залежить від емоційної ролі зображення та змісту, які він передає. Драматичні й напружені сцени зазвичай передаються в більших кадрах, ніж сцени, де персонаж, наприклад, роздумує над чимось» [1]. У досліджуваному мальописі кілька фреймів, зображення яких розгорнуте на всю сторінку. На двох з них – фойє драмтеатру (малюнок фойє з театральними сходами), де маріупольці ховались від нищівних російських бомб. Із спогадів оповідачки (у тексті коміксу – це цитати) знаємо про деталі облаштування ними надійного, як здавалось у той момент, прихистку: «витягли у фойє всі дивани, стільці крісла», «розповідали…, де можна стелитися, де не можна… але послухали нас не всі…», «зняли куліси, щоб застелити, аби люди могли лежати…», «роздавали їжу», «завели журнал … зробили типу перепису … пам’ятаю, що всього записали десь … 1200 – 1500 чоловік …» [3]. Ще два – із зображенням охопленого полум’ям драмтеатру, перед фасадом якого на асфальті величезними літерами напис зрозумілою окупанту мовою: «ДЕТИ». Тож ці кадри, на нашу думку, є ключовими щодо сюжету оповіді й, беззаперечно, сягають вершин емоційної напруги.

В епілозі мальопису (графіка на двох сторінках) довідка про долю оповідачки Саши та її родини, і кількох людей (очевидно, про яких розповіла Саша), котрим пощастило вижити після авіаудару по драмтеатру. Серед врятованих – восьмирічна Лєра, батьки і дворічна сестричка якої загинули під завалами. А вона залишилась із дідусем і бабусею. На питання: «… щоб ти зараз сказала своїм мамі, татові і сестричці? – Лєра відповідає по-дитячому щиро: «Щоб вони зараз з’явилися перед очима, і я їх бачила» [3]. Великоформатний і надпотужний за меседжем та емоційним навантаженням фрейм (останній у досліджуваному мальописі) містить ці слова й силует засмученої дівчинки, виконаний на чорному тлі тонкими білими штрихами. Кадр символічний: доля Лєри, це доля сотень осиротілих через війну українських дітей, найбільша мрія яких бачити тата і маму.

Отже, сценарист О. Чорний і художник М. Солнцев на основі спогадів мешканки Маріуполя про пережиті трагічні подій, створили оригінальний мальопис «Драмтеатр», що ввійшов до збірки коміксів, об’єднаних спільною темою – доля окремої людини в умовах охопленого війною міста. Герої твору – мешканці окупованого російськими військами Маріуполя. Автори представили сюжет і композицію твору, яка відповідає вимогам коміксу. Реальні життєві історії наших сучасників є одним із напрямків розвитку жанру на самобутньому національному ґрунті. Емоційний спектр подій зреалізований невербальними графічними засобами: зображення, колір, розмір фреймів та деталей малюнка.

Література

1.   Колісник О. В. Специфіка сучасних коміксів: традиції та інновації. URL: https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/19963/1/GDIVP_mono_2022_P016-034.pdf (дата звернення 24.01.2023).

2.   Савчук М. В. Комікс. Енциклопедія сучасної України / ред. Дзюба І. М., А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ : Інститут досліджень НАН України, 2014. Т. 14. URL: https://esu.com.ua/article-1449 (дата звернення 23.01.2023).

3.   Чорний О., Солнцев М. Драмтеатр. INKER : журнал соціальних мальописів / Кузнєцов В., Філевич Я., Чорний О.; худ. Поліщук З., Солнцев М., Тарасенко С., Філевич Я.; ред. Колесніков С., Коропецька Р. Львів : UA Comix, 2022. Випуск 1. : Маріуполь. С. 77–106. URL: https://inker.world/vypusk-1-mariupol/ (дата звернення 23.01.2023).

4.   Eisner W. Theory of Comics & Sequential Art. USA : Poorhouse Press, 1985. 165 p.

3 коментарі:

  1. Софіє, дякую! Вашу статтю прочитала із величезним задоволенням! Чи не думали ви цей мальопис розглянути з точки зору дослідження колористики. Яку роль вона відіграє в розумінні обраного Вами аспекту дослідження? З повагою – Валентина Ніколаєнко

    ВідповістиВидалити
  2. Софіє, вітаю! Прочитала Вашу розвідку з величезним інтересом. Чи доводилося Вам аналізувати, як українська читацька авдиторія ставиться до мальописів? Які перспективи розвитку української графічної літератури Ви вбачаєте?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Маріє, дякую за цікаве запитання. Захопившись мальописом цікавилася цим питанням. І хочу зазначити, що аудиторія любителів коміксів дуже широка. Це аудиторія різновікова, але все ж таки молодь надає більшу перевагу коміксам, ніж читачі з солідним досвідом... Софія Полковникова

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.