середа, 22 лютого 2023 р.

Мельниченко Тетяна ПОЕТИКА РОМАНУ Т. П’ЯНКОВОЇ «ВІК ЧЕРВОНИХ МУРАХ»

 

Мельниченко Т. В.

 студентка 2 курсу

Ніколаєнко В. М., к. філол. н., доцент

Запорізький національний університет

 

ПОЕТИКА РОМАНУ Т. П’ЯНКОВОЇ «ВІК ЧЕРВОНИХ МУРАХ»

Дослідження поетики художнього твору є важливим і науково продуктивним напрямком сучасного літературознавства. Поетика – термін, який, попри свою тривалу історію, й досі не має одностайного розуміння й потрактування фахівцями, адже «постійно зазнавав внутрішньої змістової переакцентації у зв’язку з еволюцією художньої літератури» [1, с. 542]. Тому нині й маємо тлумачення поетики як науки про літературу – широке розуміння  (Аристотель, Горацій). Паралельно з ним функціонує вужче потрактування – «наука про форму художнього твору» [4, с. 2], якого дотримувалися Н. Буало, Скалігeр. Воно, знайшовши місце в теоретичних студіях Р. Гром’яка, М. Гуменного, Г. Клочека та ін. з окресленого питання, трансформувалося у нові підходи до розуміння поетики. А. Ткаченко з цього приводу зазначав: «Поетика при ближчому розгляді виявляється, з одного боку, об’єктивними властивостями художніх текстів, а з другого рецепцією (теоретичним осмисленням) цих властивостей. Інакше кажучи, поетика в нинішніх трактуваннях і об’єкт, і суб’єкт дослідження» [4, с. 138]. Така позиція для нас є цілком прийнятною. Тож аналіз твору Тані П’янкової «Вік червоних мурах», який читацький загал побачив 2022 р., у заявленому аспекті відповідає сьогоднішнім науковим запитам.

Заснований на реальних подіях 1932–1933 рр., роман[1] репрезентує одну із художніх версій теми Голодомору в українській літературі, яка має своїх реальних прототипів [див. 2]. У поле авторської оптики потрапляє с. Мачухи Полтавської області, де розташований санаторій для представників радянської номенклатури та їхніх сімей, котрі лікувалися від серцевих хвороб і ожиріння.

Досягнути відтворення глибини й масштабів трагедії Голодомору авторці вдається завдяки «3D»-формату. Йдеться про сюжетні лінії: Явдохи, яка разом зі своєю сім’єю помирає від голоду; дружини радянського комісара Соломії, яку лікують голодом, оскільки, заїдаючи свої душевні травми, спричинені втратою дитини й байдужістю чоловіка, вона довела себе до небезпечного стану; й сільського активіста Свирида, чиїми руками твориться голод.

В образній системі твору центральне місце посідає голод, який виступає як повноцінна особа: «Голод сокиру з-за пояса дістає. Хвацько береться деревище рубати» [3, с. 27]. Із ним спілкуються, до нього звертаються: «Голоде, дай умерти!» [3, с. 156], «Голоде, дай же надійно звалитися…» [3, с. 211], він у кожній хаті, його прямо чи опосередковано стосується кожна думка майже кожного персонажа. Врешті, він керує людьми, які часто втрачають людську подобу («…наша Оленка впала на коліна посеред сцени і гризе хлібину… її божевільні повиті туманом очі світять на всіх тих, що стоять навколо і осуджують…» [3, с. 85]) чи й людську сутність (трупар Тоська Лантушка «вила їй у груди усаджує, а вона раптом як стрепетнеться та й у крик: – Я жива! Жива – вищить – аж небо репається. А він їй притакливо так, розважливо: – То нічого, все одно завтра умреш, а мені за тобою знову пертися… – Ну і вилами її ще раз…» [3, с. 204]). У такій ситуації дотримання ритуальної обрядовості як форми важливої соціальної комунікації втрачається, адже люди вкрай виснажені і фізично, і морально. Це є однією з причин утвердження байдужості й жорстокості, а отже – руйнування духовних цінностей: «Посипались Мачухи... По одному, по двоє... день у день... день у день... Плакали ще за ними за тими першими, а тепер уже ніхто й не рахує. Доки було кому, то ховали своїх, а зараз лише Тосько їх попід плоти збирає... по хатах із вилами їздить…» [3, с. 19].

«Вік червоних мурах» – велике епічне полотно, в якому крізь призму художнього відтворення Великого голоду порушено низку проблем, що постають у координатах особистість-суспільство. Це й питання ідеології, влади, ворожої до людини, руйнування культури, моралі, духовних засад суспільства тощо. Проблемна вісь прочитується щонайменше у двох ракурсах: метафорично-символічному й реалістичному. І якщо з осмисленням проблем, поданих у реалістичній тональності все зрозуміло, то на метафорично-символічний рівень принаймні варто звернути увагу. Тим більше, що основні його семантичні рівні криються у назві твору – «Вік червоних мурах». Для формування метафорично-символічного поля роману авторка зупинилася на мурасі, що має неймовірну природню здатність  всепроникнення, з якою у письменниці асоціюється всепроникність активістів як комсомольців, так і комуністів, котрі  знаходили можливості дістатися до кожної шпарини. Прикметник «червоні» – вказівка на атрибутику нової влади, що утверджується, і кровопролитний спосіб цього утвердження. А лексема «вік», як зазначила в ході презентації роману авторка, розширює розуміння часових рамок геноциду українського народу щонайменше до трьохсот років [2], хоча у творі домінує локальний часопростір: «Червоні мурахи плодяться, гуртуються у колонії, хутко розповзаються Україною – її містами, селами, хуторами. Вони розтікаються, як розтікається вогняна ріка перелогами сухої трави; загрозливо пищать хочуть панувати над нами, вже давно не людьми дрібними безмовними комахами. Вони вигортають наші комори, наші скрині, наші кишені, забирають наших матерів і дітей, нищать нас, вижирають зі світу, виїдають цукор із наших живих душ і не мають милосердя до тих, хто i наважується струсити їх зі свого сіряка… Їхні укуси не просто болять – вони вбивають… Вони невтомно повзуть через наші двори, через наші шиби доїдають нас; випивають наші
меди, наші роси, серцевини наших квітів; будують на наших кістках
нові мурашники – щоразу вищі та вищі, щоразу громіздкіші.
Їхні
мурашники виростають на попелищах наших хат, наших церков, наших святинь…» [3, с. 131].

Отже, стрижнева тема Голодомору знаходить цікавий ракурс художнього  осмислення, в основі якого контраст: одні гинуть від нестачі їжі чи й взагалі від її відсутності, інші ж піддають своє життя небезпеці надмірним її вживанням. А особливості організації сюжетно-композиційної і образної систем, а також метафорично-символічної площини роману Т. П’янкової «Вік червоних мурах» сприяють глибині її рецепції.  

 

Література

 

1.     Літературознавчий словник-довідник. 2-ге вид., доп. / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. Київ : ВЦ «Академія», 2007. С. 542.

2.     Презентація книги «Вік червоних мурах». URL: https://www.youtube.com/watch?v=VKYW8Lv3ntM

3.     Пянкова Т. Вік червоних мурах. Київ : Наш формат. 256 с.

4.     Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. Київ : Правда Ярославичів, 1998. 448 с.

5.     Хархун В. Дефінітивні розбіжності терміна «поетика» в літературознавчих методологіях ХХ століття. Вісник Запорізького державного університету. Серія «Філологічні науки». Запоріжжя : Запорізький державний університет, 2001. Т. 1. № 1. С. 129–130.

 



[1] Історію, яка лягла в основу сюжету роману, авторка почерпнула в "Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні", виданому Інститутом національної пам’яті.

5 коментарів:

  1. Добрий вечір!
    Щиро дякую за продовження висвітлення та аналізу такої важкої частини нашого історичного минулого, як Голодомор.
    Тетяно, скажіть, чи не вважаєте Ви дещо цинічним та, якоюсь мірою, привілеєю катів, що одних персонажів (українців, справжніх жертв 30-х років) морять голодом задля геноциду та винищення нації як такої (Явдоха), а інші "лікуються" голодом, аби продовжувати своє життя у "кращому становищі" (Соломія)?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора!
      Дякую за таке запитання, Анастасіє!
      Коли я читала цю книгу, то мене одразу "зачепила" ця паралель між голодом селян та "лікувальним голодом" Соломії. Я думаю, що авторка за допомогою такого прийому хотіла показати контраст тогочасного життя звичайних людей та тих, хто належить до номенклатури. Звичайно, це показує цинічність влади та доближених до неї, показує жорстокість одних (наприклад, чоловіка Соломії та Свирида, його правої руки) та обмеженість мислення інших (наприклад, Соломії, яке не хотіла бачити реальне життя навколо).

      Видалити
  2. Добрий вечір! Тетяно, дякую за такий глибокий аналіз роману "Вік червоних мурах" Т. П'янкової. Як Ви вважаєте, чи було доречним рішення авторки зробити Голод повноцінним образом твору? Як це вплинуло на Ваші власні враження від твору?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго вечора, Єлизавето! Дякую Вам за запитання.
      На мою думку, завдяки тому, що Голод виступає як окремий повноцінний образ, цей твір ще повніше передає жорстокість того часу, трагізм доль українських селян. Як я писала у своєму дослідженні, до Голода звертаються із проханням дати померти. Я думаю, що це посилює наші емоції від твору, бо ми бачимо відчай жертв Голодомору, їх безвихідь.

      Видалити
  3. Ганна Пешнограєва26 лютого 2023 р. о 21:57

    Добрий вечір, Тетяно. Дякую за цікаву розвідку! Скажіть, будь ласка, що особисто вас найбільше вразило при прочитанні роману «Вік червоних мурах»?

    ВідповістиВидалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.