Гаценко Анастасія БІБЛІЙНІ ПРОЕКЦІЇ В РОМАНІ В. ЛИСА «ВИФЛЕЄМ»

 

Гаценко А. О.

студентка магістратури

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. н., доцент

 

БІБЛІЙНІ ПРОЕКЦІЇ

В РОМАНІ В. ЛИСА «ВИФЛЕЄМ»

 

Твори Володимира Лиса репрезентують нові форми розвитку національного письменства. Вивчення цих форм є одним із завдань сучасного літературознавства. Жанрово і тематично розмаїтий доробок письменника був об’єктом уваги В. Агеєвої, С. Бородіци, С. Журби, А. Новацького, С. Підопригори, А. Соколової, Л. Скорини, М. Стасика та багатьох інших. Зв’язки творчості автора з біблійним контекстом відзначені в дослідженнях А. Берестової «Релігійні назви і тексти як прецедентні феномени в художній оповіді В. Лиса (на матеріалі роману «Соло для Соломії»)», Н. Горбач «Моральна імперативність епіграфів у романі В. Лиса «Століття Якова»», Я. Поліщука «Епос провінції (трилогія про Загоряни Володимира Лиса)», І. Процик ««Століття Якова В. Лиса: спроба прочитання». Обраний нами для аналізу роман «Вифлеєм» друком вийшов 2022 року, тому ґрунтовно літературознавцями ще не розглядався, але здобув прихильні оцінки критиків В. Вербича, В. Погорецького, Б. Смоляка.

За зізнанням письменника, задум роману «Вифлеєм» виник у нього в 90-ті роки минулого століття після прочитання Євангелія від Матвія [див.: 3]. Часовий обшир твору – від біблійних часів до кінця ХХ століття, що дає можливість пов’язати в ньому сюжетні лінії часів царя Ірода, Другої світової війни та повоєнних часів аж до умовного сьогодення. Твір складається з трьох частин: «Дитя», «Вогонь» і «Дім», з яких перша розробляє біблійний сюжет про народження Ісуса, появу зірки-провідниці, страх царя Ірода перед появою нового володаря, втечу святої родини до Єгипту і повернення назад додому. В. Погорецький, підкреслюючи сакральність числа «три», зазначає, що «Вифлеєм» як трилогія є поєднанням «зміщених у різні часові простори творів, зі своїми подіями та героями, здавалося б, не пов’язаними між собою. Одначе, – це лише лінійно. Діалектично усі персонажі та події згуртовані Вселенською Любов’ю, з’явилась у нашому світі, у Вифлеємі, місті, що в ньому народився Ісус, понад дві тисячі років тому» [4].

Діапазон використання біблійних сюжетів, мотивів, образів у світовому письменстві надзвичайно широкий – від переосмислення й переспіву до оригінальної інтерпретації. Лише жанр літературного євангелія представлений низкою творів, серед яких «Євангеліє від Марка» Х. Л. Борхеса, «Євангеліє від Матвія» Т. О. Брінгсвера, «Христос приземлився в Городні. Євангеліє від Іуди» В. Короткевича, «Євангеліє від Іуди» Г. Панаса, «П’яте євангеліє» М. Поміліо, «Євангеліє від Ісуса Христа» Ж. Сарамаґо та ін. Кількість же творів, які звертаються до окремих аспектів Біблії на різних рівнях, обчислюється тисячами. 

У романі В. Лиса паралельно розгортається історія двох родин з Вифлеєма – звичайної пастушої і святої, відомої нам з Біблії. Обидві втікають від помсти Ірода та рятують своїх дітей, однак якщо друга родина щасливо дістається до безпечного Єгипту, то перша залишається в царстві Ірода Великого і проходить випробування долі за двох – через втрату найрідніших людей, втечу з рідної домівки, ризики в непридатних для життя умовах пустелі, налагодження спонтанного порозуміння з переслідувачем, який, виявляється, може бути не тільки ворогом. Для пошуку дитини цар Ірод у намісника Сирії винаймає  наділеного надприроднім чуттям раба-розшуковця. Ним виявляється захоплений і проданий у неволю молодий скіф Скитій. Але той, знайшовши утікачів, невдовзі відпускає їх, стаючи спершу заручником розлюченого володаря Юдеї, а потім –глибоко враженого вчинком свого раба намісника Квірінія.

Загибель Скитія на хресті набуває символічного значення: «Він помре, один обіч шляху, не за людство і його ліпшу долю, а за маленького хлопчика, сина пастуха, який був не зовсім сповна розуму» [3, с. 195–196]. Автор на прикладі Скитія порушує тему становлення людини як істоти моральної, котра здатна відчувати голос сумління: «Як гнана родина з-під вифлеємського даху переймає на себе домесійні злигодні родини святої, так невільник із наших сторін задовго до Голгофи стражденно виходить на неї…» [5].

Мотив саможертовності в ім’я порятунку іншої людини, що звучить у першій частині твору В. Лиса, стає визначальним і для двох інших частин трилогії, простежуючись в історії німецького офіцера Генріха фон Заукея, який двічі опинився в охопленій вогнем Україні і ціною власного благополуччя врятував єврейку Бетті, і в історії взаємин новітніх Ромео і Джульєтти драматичних воєнних літ – українки Яринки і поляка Збишека, як і в історіях інших персонажів. В. Вербич з цього приводу зазначив, що «проєкція образу містечка, де народився Спаситель, по-своєму осяває навіть найбезпросвітнішу пітьму, що, здавалося б, пануватиме і майже через два тисячоліття після Різдва на українських теренах» [1].

Талановитий майстер прози В. Лис, відштовхнувшись від біблійного матеріалу і оперуючи ґрунтовними знаннями світової та вітчизняної історії, представив у романі «Вифлеєм» художню проекцію вічної проблеми добра і зла та відповідальності людини за свій вибір.  

Література

1.      Вербич В. Від Різдва Христового – до волинської трагідрами. URL: https://cutt.ly/83E1F98

2.      Гарбарчук К. Волинське подружжя письменників представило нові книги. URL: https://cutt.ly/p3E14iv

3.      Лис В. Вифлеєм : роман-триптих. Харків : Фоліо, 2022. 653 с.

4.      Погорецький В. Відгукнутися на себе. URL: https://cutt.ly/I3E23wX

5.      Смоляк Б. Дитя небесне і земне. URL: https://cutt.ly/X3E9wfx