Дев'ятко Наталія ЕВОЛЮЦІЯ ОБРАЗІВ ГОЛОВНИХ ГЕРОЇВ ПРИГОДНИЦЬКОГО ФЕНТЕЗІ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРІВ А. ЛІНДГРЕН, ДЖ. К. РОЛІНГ, Н. ЩЕРБИ)

 

Дев’ятко Н. В.,

кандидат філософських наук,

доцент кафедри філософії

КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» ДОР,

студентка 1 курсу магістратури,

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Слижук О. А., к. пед. н., доцент

ЕВОЛЮЦІЯ ОБРАЗІВ ГОЛОВНИХ ГЕРОЇВ ПРИГОДНИЦЬКОГО ФЕНТЕЗІ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРІВ А. ЛІНДГРЕН, ДЖ. К. РОЛІНГ, Н. ЩЕРБИ)

 

Фентезі є популярним жанром для підліткової й молодіжної аудиторії, зокрема завдяки тому, що його герої можуть ставати провідниками у чарівні світи. Асоціюючи себе з протагоністом або протагоністкою, читач «проживає» події, які відбуваються в житті персонажа, і завдяки цьому отримує важливий життєвий досвід. Орієнтований на відповідну аудиторію, твір фентезі має власну специфіку, що позначається як на розгортанні сюжету, так і на типології самих персонажів.

Досліджуючи сучасне фентезі, В. Максяткіна зазначає, що дружба є «базовою цінністю підліткового фентезі» [3, 299]. Саме вона стає тим каркасом, на якому будується життя головного героя або героїні такого твору. Це має досить чітке пояснення: «Кохання між героями лише зароджується; родини у героя фентезі немає, або він її відкидає. Дружба переростає у кохання, а друзі замінюють родину» [3, 299].

На особливість образу головного героя або героїні у творах підліткового фентезі звертає увагу й В. Кисіль. Нерідко ці персонажі є «сиротами чи напівсиротами, знаходять своїх втрачених чи загублених батьків або ж знаходять друзів, які замінюють їм родину, знаходять своє місце в житті, визначають власну ідентичність чи приналежність до певної групи, долаючи при цьому психологічну травму» [1, 51].

Незважаючи на те, що читачі-підлітки емоційно близькі головним героям фентезі, їхнє власне життя суттєво відрізняється від того, що описане в книзі. Вони часто не потребують подолання психологічних травм та мають повну й благополучну родину. Проте це не заважає авторам підліткового фентезі знову й знову звертатися до героїв, які живуть нещасливо до своєї подорожі у казково-фентезійний світ, що живе за міфологічними законами.

Досліджуючи структури й сюжети чарівної казки, В. Пропп [5] виводить принципи, відповідно до яких і відбувається ініціальний особистісний розвиток персонажів, що неможливо без проходження випробувань та первинного виходу з умовної зони комфорту. Відповідно ці сценарії переживає й читач, який підсвідомо асоціює себе з героями книги. Порівнюючи різні фентезійні твори для підлітків, Я. Паславска стверджує, що «композиція фольклорної чарівної казки будується на просторовому переміщенні героя» [4, 117]. А оскільки підліткове фентезі має в основі міфологічні принципи, то цей сюжетній хід постає не лише як елемент певної фабули, а й важливий крок головних героїв чи героїнь на шляху особистого розвитку.

Цей перехід сприймається читачем як своєрідний поріг, переступаючи який, герої залишають позаду своє минуле, оскільки їхнє майбутнє значно важливіше. Тому можна говорити про те, що у книгах такого типу для головних героїв відбувається не вихід із зону комфорту, а перехід до того простору,  де життя має значно більший сенс. Саме тому, щоб не залишати надто міцні зв’язки з першим життєвим етапом та людьми, які були в минулому героя або героїні, імовірно, типові образи героїв підліткового фентезі, я правило, позбавлені родинних і дружніх зв’язків.

Однак й у цьому контексті можна спостерігати цікаву еволюцію, яка може бути пояснена, зокрема, читацькими запитами. Її етапи можна простежити, порівнюючи головних героїв трьох книг, написаних у жанрі підліткового фентезі: А. Ліндгрен «Міо, мій Міо» [2] (1954), Дж. К. Роулінг «Гаррі Поттер і філософський камінь» [6] (1997), Н. Щерба «Часодії. Часовий ключ» [7] (2011).

Головним героєм повісті «Міо, мій Міо» є Бу Вільгельм Ульсон, але це несправжнє ім’я, оскільки насправді в іншому світі він «принц Міо». У нашому світі його життя було порожнім. До року хлопчик жив у сирітському притулку, після того його взяли до себе прийомні батьки, які його так і не полюбили. Головний герой мав одного друга, зв’язок з яким перервався після переходу.

Гаррі Поттер виховується у прийомній родині Дурслів. Вони є його близькими родичами по лінії матері, проте це не заважає їм всіляко принижувати Гаррі, а їхньому сину Дадлі тероризувати його й навіть іноді бити. Перехід для Гаррі відбувається не в інший простір чи реальність, а в «інший світ» чарівників, чия спільнота живе у «своєму світі», який старанно приховує від «людей-маглів», щоправда, це можливо не завжди.

Головною героїнею циклу «Часодії» є Василина Огнєва. На відміну від Міо і Гаррі, вона має власний успіх до переходу у чарівний світ – активно займається спортивною гімнастикою. Серед її кола спілкування є як друзі, так і заздрісники. Її виховує жінка, що видає себе за троюрідну бабусю дівчинки. Насправді ж отримує гроші за опіку над дитиною, але добре до неї ставиться, при цьому не замінюючи справді рідну людину. Сильної емоційної прив’язки до неї Василина не має, бо ще у дитинстві підслухала, що вони не рідні.

Кожен герой у цих творах має свого провідника, який відчиняє йому двері до іншого світу та іншого життя. Це також цілком вкладається у казкові структурні схеми, описані Я. Проппом. Для принца Міо це тітка Лундін, яка тривалий час приглядала за хлопчиком і добре до нього ставилася. Вона дає хлопчику чарівне золоте яблуко, завдяки якому батько-король Країни Далекої може впізнати свого загубленого сина.

Для Гаррі провідником стає Геґрід, який живе і працює у чарівний школі Гоґвортс. Саме від Геґріда Гаррі дістає підтвердження, що має спадкові чарівні здібності, а його батьки насправді бути вбиті, а не загинули у катастрофі, як про те йому розповідали прийомні батьки. Тут теж наявна своєрідна перепустка до іншого світу – лист-запрошення на навчання від директора Гоґвортсу чарівника Дамблдора. Маги приглядали за Гаррі десять років, але він про те не знав.

Провідником до іншого світу для Василини стає водій її батька, та цей перехід на початку умовний, оскільки Василина не усвідомлює, де закінчується простір Остали (нашої планети) і починається простір чарівної планети Ефлари. Реальний емоційний перехід із однієї реальності в іншу відбувається навіть не тоді, коли вона починає жити у будинку батька, а коли Василину приймають у нову школу. Деякий час вона продовжує спілкуватися з другом з Остали, та поступово нові друзі переключають на себе всю її увагу.

Важливим є цілком різний баланс у стосунках діти-дорослі і ставленні до головних героїв. У Країні Далекій Міо знаходить люблячого батька та нового справжнього друга Юм-Юма, з ким ділить усі пригоди. Батько лише відпускає його у небезпечну подорож і далі участі у подіях не бере.

Друзі у Гаррі Поттера з’являються тільки у чарівній школі Гоґвортс, вони справжні і віддані. До Гаррі також добре ставляться дорослі, і не лише вчителі самої школи, але й, наприклад, родина його щирого друга Рона Візлі.

Батько Василини, його діти та дорослі, які мешкають в будинку Нортона Огнєва, не люблять і принижують дівчинку, позбавляють майбутнього, оскільки дорослі бачать у ній інструмент для досягнення цілі, а брати й сестри – небажану конкурентку. Про матір головної героїні наразі мало що відомо. Василина знаходить справжніх друзів лише у школі. Протистояння підліткового й дорослого світу неодноразово проявляється й надалі.

На початку подорожі вік Міо – 9 років і протягом сюжету проходить не стільки часу, щоб він устиг вирости. Гаррі виповнюється 11 років, коли його запрошують до Гоґвортсу, протягом циклу проходить сім років, головний герой дорослішає. На початку історії Василині майже 13 років, і з часом вона теж дорослішає та закохується.

Становлення особистості протагоніста неможливе без протистояння з антагоністом. Зло у повісті А. Лінгрен чітко означене і з’являється від початку сюжету. Міо має перемогти антагоніста – лихого лицаря Като, і ця місія є його призначенням.

Уособленням зла у чарівному світі Дж. Ролінг є чаклун Волдеморт та його прибічники. Як і у творі А. Лінгрен, він має власну історію становлення, але значно детальнішу і складнішу. Антагоніст постійно згадується, але тривалий час явно не присутній у сюжеті. Хоча існує пророцтво про те, що Гаррі Поттер може здолати Волдеморта, який поверне собі могутність, але боротьба зі злом – особистий вибір головного героя, який неодноразово має підтверджувати, що стоїть на боці добра.

На початку циклу «Часодії» Н. Щерби зло уявляється як катастрофа, коли Ефлара, яка живе за своїм часом, стикнеться з Землею і буде знищена. Чарівники Ефлари шукають спосіб уникнути катастрофи, і Василина може цьому допомогти, та, на думку дорослих, виключно як інструмент, а не суб’єкт, тому дівчинку обманюють і використовують. Спочатку антагоністом виступає батько Василини. Значно пізніше стає зрозумілим, що головним антагоністом є не він. Ворог чарівників Ефлари – голова давнього роду Драгоціїв Астрагор, який прагне здобути повну владу над чарівним світом.

Аналізуючи еволюцію образів головних героїв підліткового фентезі за понад пів століття, можна зробити кілька висновків. Кожен із них проходить важкі випробування, з яких виходить переможцем. Проте вік героїв, у якому починаються їхні пригоди, зростає, що відповідає запиту аудиторії, яка нині дорослішає дещо пізніше, ніж після Другої світової війни. Образи стають психологічно складнішими, неоднозначними. Якщо Міо виконує свою місію у перемозі зла й не має сумнівів, то вже Гаррі Поттер повинен спочатку повністю зрозуміти, ким він є, здобути освіту, і лише тоді здолати антагоніста. Василина Огнєва постійно має відстоювати своє право на повноцінне життя і розвиток, незважаючи на те, що володіє надзвичайними чарівними здібностями, які б мали бути одразу оцінені. Її шлях до розуміння, хто є злом, а хто діє відповідно до обставин, зумовлених помилками минулого, є складним і довгим.

Отже, у зображенні образів головних героїв та героїнь підліткового фентезі виявляється тенденція до психологічного ускладнення, збільшення палітри соціальних і комунікативних зв’язків, що, безумовно, відповідає сучасним запитам читачів, які живуть у психологічно неоднозначному і складному світі, а тому потребують відповідного досвіду, який можуть отримати завдяки книгам.

 

Література

1. Кисіль В. В. Дитяча травма як елемент зав’язки літературного твору для дітей та юнацтва. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія». 2021. Вип. 89. С. 50–53.

2. Ліндгрен А. Міо, мій Міо ; Расмус-волоцюга ; Брати Лев’яче Серце : Повісті : для мол. шк.віку / Пер. зі швед. О. Д. Сенюк ; Мал. І. Вікланд і Е. Пальмквіста. Київ : Веселка, 1990. 432 с.

3. Максяткина В. С. Дружба как одна из основных ценностей фэнтези для подростков (на примере цикла романов Натальи Щербы «Часодеи») // Аксиологические аспекты современных филологических исследований : тезисы докладов Международной научной конференции (УрФУ, 15–17 октября 2019 г.). Екатеринбург : Издательский дом «Ажур», 2019. С. 299–300.

4. Паславская Я. Р. Мифологические и сказочные истоки романов Дж. К. Роулинг. Вестник КГУ им. Н. А. Некрасова. 2015. № 3. С. 115–118.

5. Пропп В. Я. Морфология волшебной сказки. Москва : Лабиринт, 2001. 144 с.

6. Ролінг Дж. К. Гаррі Поттер і філософський камінь. Київ : А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2002. 320 с.

7. Щерба Н. Часовий ключ. Харків : Видавнича група «Школа», 2014. 352 с.