Гагара Тетяна ЦИФРОВА ОПЕРА – НОВИЙ РІЗНОВИД DIGITAL-ПОЕЗІЇ

Гагара Т. В.
студентка 1 курсу магістратури
Бердянський державний педагогічний університет

Наук. кер.: Боговін О. В., к. філол. н., доцент

 

ЦИФРОВА ОПЕРА – НОВИЙ РІЗНОВИД DIGITAL-ПОЕЗІЇ

 

В час активного розвитку цифрових технологій та прискореного технічного прогресу читачів неможливо було б задовільнити старими формами мистецтва. Класичне мистецтво, або «чисте» вже не викликає сильного інтересу не тільки у споживачів, але і у творців. Саме тому ХХІ століття називають епохою розквіту інтермедіальних видів мистецтва. Інтермедіальність – це спосіб взаємодії різних видів мистецтва, які існують у різних знакових системах. Така кореляція є маркером розвитку сучасного мистецтва[1].

Однією з дуже поширених форм інтермедіальності є мережева література. Вона цікава тим, що в першу чергу, характеризується залежністю тексту від цифрового носія. Серед класифікацій мережевої літератури немає однозначного підходу. Спиратися можна на типологію американської дослідниці Н. Кетрін Хейлс, оскільки така диференціація є однією з найповніших[4]. Вона виділяє гіпертекстову літературу, мережеву, інтерактивну, локальний наратив, інстальовані фрагменти, програмно-літературні коди, генеративне мистецтво і flash-поезію, яку ще називають digital-поезія.

В останні десятиліття дуже поширеною є digital-поезія, або, як іноді перекладають цей термін, цифрова поезія. Тим не менш, цей термін ще не є достатньо вивченим.

            Недостатня кількість досліджень з цієї теми призводить до того факту, що результати запиту «цифрова поезія» в Гугл є щось на кшталт:

Перш за все треба зауважити, що термін «цифровий» у даному випадку має відмінності від свого словникового значення.

Словник української мови надає лише одне значення прикметнику «цифровий»: Цифровий – позначений цифрами, виражений у цифрах[2].

Проте, Cambridge dictionary дає наступне значення: Digital - showing information in the form of an electronic image. (той, що демонструє інформацію у формі електронного зображення. - тут і далі переклад наш).

Таким чином, digital - це форма публікації витворів мистецтва у електронному вигляді.

Тим не менш, не можна назвати digital-поезією кожний набраний за допомогою програми Word або відсканований поетичний твір.

Сучастні науковці дають проте дають різні визначення для терміну digital-поезія. У широкому смислі digital-поезія - це загальне визначення сукупності сучасних форм і напрямів поетичної творчості, а у вузькому - поезія, яка може існувати та мати сенс тільки у цифровому просторі.

Згідно з визначенням, що дає «Організація електронної літератури» (США), електронна поезія - це цифрове за походженням електронне мистецтво, яке використовує трансмедійні можливості цифрового середовища.

Експерт у сфері цифрового мистецтва Л. Манович пропонує інше визначення електронної поезії. Він кардинально розділяє літературну форму та твір, та наголошує, що електронна поезія має «швидше алгоритмічний, цифровий устрій, ніж заснована на звичному нам алфавітній мові», таким чином різко математизуючі її[5]. 

Згідно з зазначеним вище, Інтернет, Гугл-система або буль-яке інше цифрове середовище, виступає в тексті як самостійна творча одиниця, яка бере учать у створенні тексту твору і породжує нові смисли.

Так, стає зрозуміло, що «цифрова опера» не має нічого спільного з «цифрами». 

Знову звернемося до Словника української мови: Опера – музично-драматичний твір, що поєднує інструментальну музику з вокальною і призначений для виконання в театрі.

Digital-опера відрізняється від класичної тим, що вона призначена для виконання у цифровому просторі.

Сам термін digital-опера був створений за ініціативи музиканта і поета Іллі Мазо. Він ідеолог та творець проекту «ШХД: ЗИМА». Саме для цього проекту і був запропонований даний термін. На сайті проекту є наступне його визначення: «это цифровая опера, авангардный мультимедийный проект Московского поэта и музыканта Ильи Мазо, в который входят: книга, короткометражный фильм, музыкальный альбом, коллаборации, музыкальный спектакль, компьютерная игра и кое-что еще». («Це цифрова опера, авангардний мультимедійний проект Московського поета і музиканта Іллі Мазо, в який входять: книга, короткометражний фільм, музичний альбом, колаборації, музичний спектакль, комп'ютерна гра і дещо ще».) [3]

Класична опера за своєю природою – це складний, синтетичний жанр, який об'єднує різні види мистецтв: драматургію, музику, образотворче мистецтво (декорації, костюми), хореографію (балет). Опера створюється на основі лібрето - літературного твору (раніше створеного або спеціально написаного). У «ШХД: ЗИМА» у якості лібрето виступає поема Іллі Мазо з одноіменною назвою. Основний твір у опері - це поема, тому автори зазначають, що «пісні, антураж компьютерної гри, атмосфера фільму – усе будується навколо віршів поеми і є доповненням до нього.

Ключова відмінність даної опери від класичної – це місце її дії. Автори свідомо перенесли сценічну дію у соціальні мережі. Саме вони прийшли на зміну класичній сцені. Такий крок – метафора на парадигму останніх десятиліть.

Культурне і соціальне життя все більше переноситься у Інтернет-простір. Воєнні конфлікти, небезпечний вірус, складна політична ситуація – все це робить інтернет простір більш безпечним середовищем для життя ніж реальний світ. Якщо додати до цього значне зменшення інтересу суспільства до культури, то замінити сцену оперного театру соцмережами цілком логічно навіть з точки зору поширення ідеї проекту.

«У тому вигляді, в якому ШХД існує зараз (на сайті),  – він оперою не є.  "ШХД: ЗИМА", в первісному її вигляді, була (і залишається) саме оперою, але розробленою під соціальні мережі.  Вона принципово побудована за їхніми законами і існує саме в Інтернет-середовищі» – коментує сам Ілля Мазо.

Частини опери публікувались в Інтернеті у певному порядку. Першим було відео під назвою «ДЕКАБРИСТ».

«Декабрист» – поетичний епіграф до цифрової опері. У ньому відображений процес створення музично-алгоритмічного твори, де поступово стирається грань між програмуванням і поезією. Ми ніби підглядаємо за композитором, який пише мелодію за допомогою програми, де комп'ютерний код створює ноти.

Все починається зі стандартних команд, але раптово сухий код починає ламатися, і в рядках з'являються поетичні фрагменти.

Згодом глядачам демонструвались нові частини опери. Незважаючи на те, що ключ до розуміння кожного поетичного digital-продукту криється у тексті, автори наголошують, що кінцевий меседж опери – це власні відчуття глядача, який так само як і електронні системи бере участь у нашаровуванні нових смислів.

Розуміння ідеї опери неможливо без усвідомлення значення тексту в ній. Сам автор зазначає: «для мене поезія – це не текст», маючи на увазі текст, як зв’язну послідовність символів або слів. Таким чином, автор надає нового філософського значення поезії і тексту. Тест – це людська думка, яка зафіксована будь-яким засобом. Сенс поетичного твору, за словами автора, неможливо сформулюватити, він «дзвенить всередині тебе», а основна ознака поезії - вираження почуття та відчуття.

Дуже важливо розуміти що собою явлють digital-поезія та її нові жанри, які незмінно будуть з’являтися на мистецькій арені. Проект Іллі Мазо «ШХД. ЗИМА» на сьогодні один з найбільш прогресивних поетичних проектів сучасності. На нашу думку, цей проект лише один з перших кроків у нову еру науки і мистецтва, де не буде тавра «гуманітарний» або «технічний», а передусім буде ефективна взаємодія та підтримка задля розвитку.

Література

 Савчук Г.О. Інтермедіальність як категорія літературознавства й медіології. Літературознавчі дослідження: теоретичні та прикладні аспекти. Харків. 2019. №81. С 15-18. DOI: 10.26565/2227-1864-2019-81-02

Словник української мови в 11 томах (онлайн-версія). URL: http://sum.in.ua/ (дата звернення 12.02.2022)

ИЛЬЯМАЗО. ШХД:Зима. URL: http://iliamazo.ru/winter

Маркова В. А. Феномен мережевої літератури: книгознавчий аспект. Вісник Книжкової палати. 2015. №1. С 42-45. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2015_1_15 (дата звернення 12.02.2022)

Lev Manovich. The Language of New Media. London: The MIT Press, 2001. 335p.