Кондратенко Лариса АВТОРСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ У ТВОРЧОСТІ ДАРИ КОРНІЙ «ГОНИХМАРНИК»

 

Кондратенко Л.О.

студентка 3 курсу

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Наук. кер.: Масло О.В., к. філол. н., доцент

 

АВТОРСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ У ТВОРЧОСТІ ДАРИ КОРНІЙ «ГОНИХМАРНИК»

 

Вступ. На сьогодні в літературознавчих дослідженнях актуальності набуває аналіз авторського міфотворення та архетипних образів у творчості сучасних українських письменників, адже концептуальна сфера міфотворчості акумулює не тільки світобачення автора, а й національну картину світу. У слов’янській міфології закодоване сприйняття навколишнього світу, вірування, традиції людей, які проживали на території розселення слов’янських народів у дохристиянські часи. Міфологічні слов’янські образи репрезентовані у творчості таких письменників, як Леся Українка, Б.-І. Антонич, Олександр Олесь, П. Тичина, В. Сосюра, Є. Маланюк, Ю. Покальчук, В. Шевчук та ін.

Мета роботи. Окреслити особливості міфопоетики в романі «Гонихмарник» Дари Корній.

Матеріали й методи. Творчість Дари Корній досліджували В. Пуголовка, К. Лобань, А. Гурдуз, Л. Романенко, О. Мізінкіна, А. Кара. В. Пуголовка дослідила жанр фентезі у творчості письменниці; К. Лобань, А. Гурдуз – міфопоетичну основу творів; Л. Романенко – мотиви кохання у творах письменниці; О. Мізінкіна та А. Кара звернули увагу на фольклорний наратив у контексті роману «Щоденник Мавки».

Результати та обговорення. Підґрунтям роману Дари Карній є слов’янська міфологія. Світогляд давніх слов’ян базувався на гармонійних відносинах між людиною та природою. Прикладом є опис пралісу, який з давніх-давен вважався могутньою силою, навіть богом, який дає засоби для існування людині:

«Зі всіх боків до села тулився праліс — суворий приятель та поважний батько. Своєю силою він боронив село та його мешканців від вітровіїв і лихого ока» [2, с.58].

У романі згадується значна кількість містичних творінь, які населяють ліс, що персоніфікується шляхом використання дієслівного ряду: «Довгими зимовими вечорами вона багато читала, слухала бабусині казки та легенди про Перелесників, Полісунів, Щезників, Перестрічників, Мавок... Ліс для неї став другою оселею, у якій мешкали оті чарівні істоти з бабусиних легенд. Добрий вірний приятель! Він галайкотів, щебетав, джерґотів, сердився, шаленів, хвилювався, радів, тішився, ридав, побивався, реготав, глузував, жартував, створюючи власний настрій, залежно від пори року, доби, погоди..» [2, с.59]. Міфологічні образи зображуються на тлі давніх українських лісів: «Неподалік, підпираючи сосну й схрестивши на грудях руки, стояв, усміхаючись, Ігор. Високий, дужий, широкоплечий, наче Вернидуб із казки» [2, с.69]. Природа в Дари Корній опоетизована, більшість міфічних образів пов’язана з рослинним та тваринним світами: «Бабуся говорила, що верба — то символ розлуки. Тож біля жодної сільської господи того дерева не зобачиш. А навколо цвинтаря ті плаксиві, завжди сумні дерева направду говорили про розлуку, опускаючи журно під ноги свої руки-віти, схилившись у вічному смутку» [2, с.83]; «Кінь щез. Замість нього на відстані трьох кроків стоїть старий козак. Його оселедець обсмалений. І чому Аліна не здивована?» [2, с.315].

 Одним з головних персонажів роману є Гонихмарник – міфічна істота, яка може керувати хмарами та контролювати дощ. Гонихмарник не може існувати без носія, зазвичай це чоловіки. Також гонихмарника називали Градобуром. Уперше про Градобура згадує В. Войтович у своїй розвідці «Українська міфологія»: «Градобур ( або градівник) – це людина, яка вміє відвертати град, відводити хмари й дощ, як і хмарник, знає мову тварин і птахів» [1, с.116].

Письменниця наділяє Гонихмарника рисами мужнього, розумного, красивого хлопця, але потім стає зрозуміло, що це лише зовнішня оболонка, а насправді Градобур – це старезний сивий дід, для якого немає нічого святого. Часто у творі носія гонихмарника називають «дводушником», істотою, яка має дві личини: один – вродливий, добрий юнак, інший – страшний, огидний вивертень.  Отже, Градобур – це чоловік, сили якого залежать від істоти, яка сидить усередині нього та може володіти думками, почуттями та діями носія. Письменниця зображує і сам процес «керування хмарами»

Міфологічний образ Гонихмарника Дара Корній розшифровує словами одного з персонажів твору, а саме – бабусею Ірини: «О, то сильний та небезпечний чоловічина! То перевтілений дводушник… Дводушник, унученько, то напівлюдина, напівнечистий. Часто він допомагає, приганяючи під час посухи хмари, як ото тепер, але буває, шо принаджує град і грози, навіть смерчі.» [2, с.62]. Через те що Градобур уміє керувати хмарами та дощем, можна дійти висновку, що він є нащадком таких язичницьких богів, як Сварог, Перун, Світовид. Не можна однозначно сказати, це хороша чи погана істота, бо впродовж твору можна спостерігати дводушництво Гонихмарника не лише в прямому сенсі, а й у його вчинках: «З картини виливається на волю тонюсінька цівочка світла. Вона мерехтить від блиску лампи, на якусь мить зависає в повітрі і починає наближатися до Марти, до того місця, де в людини сонячне сплетіння. Це триває лишень декілька секунд. Все. Промінчик згас, він у Марті. Гонихмарник став жінкою, чи то жінка вперше стала Гонихмарником.» [2, с. 280].

Висновки. Отже, звертаючись до слов’янської міфології, Дара Корній наближує читачів до давніх, частково забутих створінь, знайомить з образами природи, змальовує красу України. Міфологічні персонажі, зображені у творі, допомагають краще зрозуміти світобачення наших предків. Роман «Гонихмарник» виділяється з-поміж інших сучасних творів тим, що Дара Корній відтворює давню слов’янську міфологію через призму сучасного світу, зображує міфологічні образи в контексті взаємодії з людьми.

 

Література

1. Войтович В. М. Українська міфологія. Київ : Либідь, 2002. 662 с

2. Корній Дара. Гонихмарник : роман. Харків : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. 336 с.

.