Король Лідія МОДЕЛЬ СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ПРОПОЗИЦІЯ

 

Король Л. О.
магістрантка Інституту філології
Київського університету імені Бориса Грінчченка

Наук. кер.: Вірченко Т. І., доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури, компаративістики

і грінченкознавства

 

МОДЕЛЬ СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ПРОПОЗИЦІЯ

 

У сучасній гуманітаристиці, як і в більшості сфер, практика набагато випереджає теорію, що є причиною пошуку нових підходів у дослідженнях науковців. Ева Доманська у роботі «Історія та сучасна гуманітаристика: дослідження з теорії знання про минуле» зазначає, що постановка дослідницьких проблем одними дисциплінами спричиняє також потребу їхнього дослідження іншими. А тому вона пропонує замість міждисциплінарного підходу рухатися в напрямку комплементарності та досліджень, що взаємодоповнюють одне одного. Такий підхід зумовлює актуальність даного дослідження, адже літературознавство перебуває в тісному зв’язку з іншими дисциплінами, пов’язаними, зокрема з видавничою галуззю чи психологією, а літературний процес із його учасниками є точкою їхнього перетину. Побудова моделі літературного процесу дасть можливість оцінити його комплексно та зрозуміти взаємодію його учасників як частини певної літературної екосистеми.

Мета – запропонувати модель літературного процесу, зважаючи на досвід вчених та практиків у галузях літературознавства, видавничої галузі, менеджменту, маркетингу та соціальної комунікації.

Використовуючи аналітичний та моделювальний методи, були виокремлені учасники літературного процесу та встановлені взаємозв’язки всередині системи.

Теоретичними основами дослідження стали праці Н. Валгіної з теорії тексту, А. Ткаченка, який окреслив загальні закономірності розвитку літератури. Для дослідження теми з точки зору видавничої справи були використані праці В. Теремка, який увиразнював взаємодію автора з видавцем і редактором та описав місце автора у стратегічній системі видавництва, а також О. Скібана, який велику увагу приділив дослідженню взаємозв’язків між суб’єктами видавничої справи та промоції видань.

Попри, начебто, очевидний зміст поняття «літературний процес», віднайти готову модель цього явища в літературознавчих працях не вдалось. Тож реконструкція моделювання літературного процесу відбуватиметься на основі аналізу дефініції, запропонованих ученими. Так, А. Ткаченко визначає хибність думки щодо ототожнення літературного процесу із розвитком / поступом літератури взагалі [2, с. 412]. Теоретик літератури вважає, що «літературний процес постає у взаємозв’язку художнього творення та сприймання (рецепції), а також функціонування різнорідних явищ у своєму часі й співвідносно з попереднім і наступним культурно-історичним контекстом» [2, с. 413]. Окреслюючи учасників рецепції, А. Ткаченко називає читачів (слухачів, глядачів) і фахову критику; контекст же творять попередники, сучасники, серед яких є й другорядні автори та творці масової літератури.

Про те, що літературний процес – це низка залежностей переконливо говорив Г. Сивокінь [3, с. 4]. Також літературознавець пропонує поняття «літературного оточення» (очевидно, що синонім до поняття «сучасників» за А. Ткаченком), у якому опиняються «автор молодий і зрілий» [3, с. 4]. Поруч із літературними критиками, які займаються «поточним самоусвідомленням, осмисленням й поціновуванням тих чи інших явищ…» [3, с. 16], учасниками літературного процесу вчений називає літературознавців, оскільки саме на них покладається «осмислення процесуальності літературно-художньої творчості» [3, с. 13].

Таку тенденцію міркувань спостерігаємо в теоретичних літературознавчих розвідках. Разом із тим, зважаючи на тенденції сприйняття письменника в сучасній філологічній науці, вважаємо за доцільне долучити до створення моделі праці з видавничої галузі, маркетингу, менеджменту, теорії масової комунікації та інших.

Так, В. Теремко вписує автора в стратегічну систему видавництва, відводячи йому головну роль, оскільки саме «на співпрацю з ним орієнтовані ідеї, плани і стратегії видавництва» [1, с. 118]. В. Теремко оперує поняттям «сильний автор», бо саме на ньому фіксують увагу читачі, ЗМІ, система книгорозповсюження і «центри, що контролюють фінансові, матеріальні та нематеріальні ресурси» [1, с. 118]. Отже, модель літературного процесу має доповнитись таким елементом як видавництво, засоби масової інформації, система книгорозповсюження. В. Теремко серед причин невизначеності реалізації видавничих проєктів називає відсутність інтересу автора до долі книжки після її виходу [1, с. 118]. Цей чинник скеровує наукову думку до такого складника літературного процесу як літературні агенції, оскільки саме вони відповідають за встановлення контакту автора із видавництвом, за допомогу автору в просуванні виданої книжки. У сучасних українських реаліях це багатофункціональний спеціаліст, оскільки він «володіє інформацією про складну мережу видавництв і безліч редакторів, щоб гарантувати, що рукописи його клієнтів потраплять у правильні руки. Ці знання збираються завдяки стосункам, які він підтримує з редакторами – людьми, які вирішують, які книги представити їхньому видавцю для можливої публікації» [4].

Візуально модель літературного процесу доцільно представити так.

*Наявність зв’язку між представниками різних літературних поколінь не встановлюємо, оскільки в моделі літературного процесу першорядним є увиразнення багатоманітності літературного процесу.

    **Деякі зі зв’язків за певних умов можуть бути просто не реалізованими.

 Запропонована модель має стати допоміжним інструментом у дослідженнях, присвячених літературному процесу та ролі учасників у його формуванні. Вона допоможе встановити зв’язок між різними дисциплінами, у полі яких перебуває дослідження літератури. Це допоможе розширити поле досліджень промоції у книговидавничій справі, зокрема щодо ролі видавництва, автора та інших учасників у цьому процесі, спираючись та доповнюючи їх теорією з літературознавства, літературної критики та інших сфер. 

Література

1.  Теремко В. Видавництво – XXI. Виклики і стратегії : монографії. Київ: Академвидав, 2012. 328 с.

2.  Ткаченко А. О. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства) : підруч. для студ. вищ. навч. закл. з гуманіт. спец. філологія, журналістика, літературна творчість. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2003. 448 с.

3.  Сивокінь Г. Художній твір і літературний процес. Київ : Знання, 1986. 48 с.

4.  Sumbuchino C. Guide to Literary Agents: The Most Trusted Guide to Getting Published. USA: Writer's Digest Books, 2014.