Скиданчук Наталія СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ЖАНРІВ ТА ПІДЖАНРІВ ВЕЛИКОЇ ПРОЗИ

 

Скиданчук Н.І.

студентка 5 курсу

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Наук. кер.: Мацько В.П., д.філол. н., професор

 

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ЖАНРІВ ТА ПІДЖАНРІВ ВЕЛИКОЇ ПРОЗИ

Аналіз фахових джерел засвідчив, що питання   жанрової класифікації  прозових творів і, зокрема, великих жанрів, у сучасному літературознавстві є досить актуальними, а модифікації  жанру роману на сьогодні, за словами Т.Бовсунівської, «становлять реальність літературного процесу» [2,c.5]. Водночас загальновідомим у сучасному літературознавстві є факт відсутності єдиної, загальноприйнятої  класифікації різновидів роману, оскільки, як зауважують літературознавці, для цього «може бути велика кількість критеріїв»   [5].

Традиційно на основі спільних ознак романи класифікують за напрямом (готичний, просвітницький, середньовічний, бароковий, сентиментальний, романтичний, постмодерний), за змістом (автобіографічний, біографічний, роман виховання, воєнний, інтелектуальний, історичний, пригодницький, соціально-побутовийц, соціально-психологічний, фантастичний, філософський, детективний, науково-фантастичний,  роман-утопія, географічний, мариністичний, урбаністичний, гротесктно-сатиричний, роман про митців, роман еротичний), за часом розгортання сюжету (історичний, сучасний, роман про майбутнє)та за формою (роман у листах, у віршах, у новелах, роман-хроніка, репортаж, памфлет, роман притча та алегорія, роман-сага, епопея, роман-ріка, роман із продовженням, роман-комікс чи ілюстрований роман) [4].

Заслуговує на увагу також класифікація піджанрів роману на основі трьох основних критеріїв: за тематичною приналежністю, за цільовою аудиторією читачів та за часовою приналежністю (або за відношенням  до певного етапу розвитку літератури).   Зокрема, за тематичним критерієм, що вважається основним, на сьогодні виділяють аж 34 піджанри романів:   1) роман абсурду; 2) біографічний  та автобіографічний роман;  3) воєнний роман; 4) готичний; 5) детективний;  6) ідеологічний; 7) історичний;  8) любовний;  9) магічний;  10) морський; 11) науково-фантастичний;  12) політичний; 13) пригодницький; 14) виробничий; 15)  соціально-психологічний; 16)  релігійно-моральний; 17) роман виховання; 18)  роман випробовування;  19) роман самоудосконалення; 20) роман-доля; 21) роман-утопія;  22) роман-епопея;  23) рицарський;  24) сатиричний; 25) сімейна сага; 26)  соціально-побутовий; 27) соціально-ідеологічний;  28) соціальний;  29) філологічний;  30)  філософський;  31) футуристичний; 32) роман-фентезі; 33) екзистенційний;  34)  експериментальний  [5].

          За цільовою аудиторією читачів виділяють лише чотири піджанри:  жіночі, дитячі, підліткові та молодіжні романи [5].

 

          Натомість значно ширшим є перелік піджанрів роману на основі часового критерію, або за приналежністю до етапу розвитку літератури, де визначено 12 видів: 1) античний; 2)  середньовічний; 3) готичний; 4) роман епохи Відродження; 5) роман епохи бароко (пасторальний та роман про пройдисвітів); 6) сентиментальний роман; 7)  твори періоду романтизму;  8) класичний реалістичний; 9) декадентський;  10) періоду модернізму;  11) твори періоду соціалістичного реалізму; 12) постмодерний [5].

          Цікаву класифікацію романних піджанрів подає Т.Бовсунівська, виділяючи серед традиційних жанрів романів 7 видів груп їх модифікацій: 1) утворення піджанрів на основі гіпертекстуальних романів (нелінійна велика проза, ергодичні  романи, гіпертекстуальні романи на основі фреймової структури); 2) піджанри параболічного роману: роман-притча, роман-алегореза, роман-метафора, роман-міф;  3) модифікації  романних жанрів на основі нон-фікшн: автобіографія & автобіографічний роман; біографія & біографічний роман; 4) модифіковані піджанри духовного роману: євангельський / христологічний роман; видіння: сокровенність ідентітету Бога в духовній прозі сучасності; сон: оніричний текст як провіденціальний експеримент;  постапокаліптичний роман; 5) сучасні модифікації філософського роману: філософська меніппея;  філогенезис філософського роману; романи жіночого пастирства; 6) піджанри політичних романів: змішаний політичний та колоніальний жанр патерну; постколоніальний роман; 7) модифіковані жанри романів-екфразисів (на основі інтертекстуальності):  живописний роман-екфразис;  роман-фотографія;  кулінарний роман-екфразис;  музичний  роман-екфразис  [2].

          І це далеко не повний перелік класифікації жанрів та піджанрів роману, серед яких можна виділити класичні жанри,  синтетичні жанри та модифіковані піджанрові форми, для яких об’єднуючим  фактором виступають «тверде жанрове ядро з постійно повторюваними ознаками і мінливий жанровий зміст» [2, с.6].

Іншими словами, саме наявність у цих піджанрах та жанрах низки змістових і формальних якостей роману, його «жанрозначущих компонентів, які об’єднують усі жанри у систему»  [3, с.230], дає право говорити про значну кількість класифікацій його жанрів та піджанрів. У літературознавстві ці жанрозначущі компоненти ще мають назву «жанрового архетипу»,  «жанрової матриці», «своєрідного інваріанту  жанру, генетично зумовленого комплексу найбільш усталених ознак, що залишаються артрибутивними впродовж усього історичного життя жанру» [1, с. 136-137] і відносять до них,  насамперед,   «обсяг, композиційну побудову твору, домінантні аспекти поетики (спосіб репрезентації, сюжет, форми викладу, тип нарації, система персонажів, тип героя)» [3, с.231],

Водночас в останні десятиліття спостерігається особливо бурхливий розвиток нових піджанрів романів безпосередньо на стику різних літературних родів та жанрів, як-от: конспірологічний та іронічний детектив, іронічне, урбаністичне чи історичне фентезі, детективна фантастика, постапокаліпсис тощо, з’явилися авторські визначення піджанрів великої прози: роман-чар (А.Нікуліна «Завірюха») тощо.

До основних способів, що сприяють активному творенню піджанрів роману, на сьогодні відносять модифікацію та різні види трансформацій: «змішування жанрів, тематичне оновлення, використання принципу «зібрання»,  зміна масштабу, зміна функцій, «протистояння», «родова суміш» та ін.» [2, с.14-27].

У цілому ж, як зауважують літературознавці, «Принципи жанроутворення відповідають постмодерній практиці й тим закономірностям, які домінують у сучасному історико-літературному процесі» [3, с.239]. У літературознавстві ці процеси отримали низку назв: «жанрові мутації роману», «синтетичні форми», «жанрові модифікації», «численні напластування» та ін. Розуміння їх причин, перебігу та наслідків є досить важливим, адже, як зауважують фахівці,   «не можливо розглядати твори чи давати їм літературно-критичну оцінку, не враховуючи жанрово-стильових особливостей» [3, с.229].

Отже, проведений аналіз засвідчує, що у питаннях  жанрів та піджанрів роману на сьогодні відстежується досить потужна тенденція до розширення   жанрового спектру,  збільшення системи піджанрів на основі   низки авторських  модифікацій,  трансформації та ускладнення синтезом різножанрових елементів  його класичних  жанрів.

Література

1.    Білоус П.В. Вступ до літературознавства: навч. посіб. К.: ВЦ «Академія», 2011. 336 с.

2.    Бовсунівська Т. В. Жанрові модифікації сучасного роману. Харків.: Вид-во «Діса плюс», 2015.  368 с

3.    Качак Т. Особливості жанрової системи сучасної української прози для дітей та юнацтва.  Прикарпатський вісник НТШ. Слово. Серія: Літературознавство. №4(40) 2017, 3(47) 2018. С.229 – 239.

4.    Класифікація романів. URL: https://dovidka.biz.ua/klasifikatsiya-romaniv/ (дата звернення 15.01.22).

5.    Литературный жанр. Классификация поджанров романа по трём критериям. URL:https://literarymentoring.wordpress.com/2013/12/23 (дата звернення 12.01.2022).