Інформацій- ний лист

Збірники наукових праць

середа, 23 лютого 2022 р.

Маслун Анастасія ВІЙНА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ЮНОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ І БІЛОРУСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ)

 

Маслун А.О.

аспірант

КНУ імені Тараса Шевченка

Київ

Наук. кер.:  Наєнко М.К.,

доктор філол. н., професор

 

ВІЙНА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ЮНОСТІ
(НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ І БІЛОРУСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ)

Зображення Другої світової війни стало головною темою для української та білоруської літератур другої половини ХХ століття. Письменники створили всеосяжний багатогранний портрет війни, змінюючи пафосність перемоги на  висвітлення незручної правди, акцентуючи увагу на зображенні людини на війні, підкреслюючи жертву, оспівуючи героїзм. Особливий погляд на війну мають ті літератори, хто побачив війну на власні очі в юному віці, для кого війна перетворила  знайомий безпечний світ на холодну пустку, а дорослішання й становлення особистості пройшло в складних умовах. Твори цих письменників показали наскільки людина маленька та беззахисна, і, водночас, яким сильним і незламним є її дух.

Ця розвідка присвячена дослідженню теми війни через призму юності у творчості  українського письменника Віктора Близнеця та білоруського письменника Івана Навуменка, для яких дитинство та юність закінчилися з першими вибухами війни.

Іван Навуменко належить до філологічного покоління літераторів- фронтовиків. Він є автором оповідань про підлітків на полях Другої світової. Спираючися на особистий досвід участі  в підпільній групі  рідного села, у партизанському загоні, а потім у лавах Радянської армії, письменник показав становлення особистості в обставинах війни, поставив питання про цінність людського життя, а також піднесено зобразив юнацький порив до боротьби [5, с. 411]. І. Навуменкo по праву називають «піснярем юнацтва» післявоєнного часу. У своїх ранніх оповіданнях  «Дом над морам», «Семнаццатай вясной», «Хлопцы самай вялікай вайны» та ін. писмьенник віддав знак пошани своїм одноліткам, хто загинув у юному віці. Письменник використав свій фронтовий досвід для створення пригодницьких сюжетів про підлітків на війні. Увага до душевного стану дитини, оптимізм і романтизм – основна риса його оповідань, адже війна залишила слід у його спогадах про дитинство і юність. [5, c. 412].

Особлива форма оповіді від імені головного героя, наявність сюжетних поворотів, схожих на життя автора, а також акценти на внутрішніх переживаннях головного героя Цімоха, дають підстави говорити про автобіографічний характер оповідання «Семнаццатой вясной». Письменник намагається зрозуміти піднесений порив до боротьби, який відчувають його герої. В основі твору – підривна діяльність чотирьох хлопчаків проти ворога, який зруйнував їх мирне життя. Підліткам не дали закінчити школу, вирвали й викинули в нову повну обмежень і небезпек реальність, проте їм немає коли сумувати – вони мають високу мету: «Мы былі заклапочаны планамі далейшага ўзбраення і ў хуткім часе збіраліся аб'явіць германскаму фашызму бязлітасную вайну» [4].

У цьому полягає особливість  творчої манери І. Навуменка – трагічні події зображуються через призму юнацького світобачення, де панує непереможна віра в майбутнє і бажання зробити  внесок у загальне протистояння. Письменник з певною іронією дорослого розглядає намагання підлітків бути не по роках серйозними, безуспішне намагання не піддаватися дитячим бешкетам,  що створює особливу, не гнітючу атмосферу оповідання. Особливою деталлю є вибір пори року в сюжеті – це тепла, сонячна весна, яка є символом надії на повернення до мирного життя, а також це символ молодості, юності, бажання пізнати світ і насолодитися ним:  «Мая семнаццатая вясна была вельмі багатай на кветкі, на цеплыню, на тыя цудоўныя дні, калі, здаецца, сама зямля спявае песню сонцу, жыццю, высокаму сіняму небу» [4]. Це створює дисонанс із реаліями війни, де на такі прості речі просто немає часу. Так, для головного героя, весна й запах бузку асоціюються із закінченням навчального року, екзаменами, звичними турботами підлітка, але ця деталь не має ніякого значення зараз: «Але бэз у гэтую вясну на першым часе не хваляваў мяне і не радаваў зусім. Упершыню за многія гады і мне, і маім сябрам не трэба было здаваць экзаменаў» [4]. Головні герої заклопотані пошуком шляхів протистояти ворогу: «Мы рыхтавалі з сябе барацьбітоў, бязлітасных, мужных, зацятых» [4]. Екзамен на відвагу хлопці склали на відмінно, коли їм вдалося завадити ворогу. Саме тоді до головного героя повернулося почуття забутої безтурботності: «У гэтую ноч я зноў пачуў, як прыемна пахне расцвіўшы бэз. Ён пахнуў так заўсёды, калі мы хадзілі здаваць экзамены » [5, с. 419].

Письменник  відкривав світу покоління, обпалене війною, залишене без дитинства, хто гаряче відчував бажання жити й любити  світ [5, с.424], захоплювався і возвеличував їх порив до боротьби, замріяність і залюбування життям.

Твори В. Близнеця на тему війни й дитинства займають особливе місце. Він відомий як письменник дитячої літератури з особливим «чарівним» світовідчуттям, проте у творах про війну («Мовчун», «Паруси над степом», «Землянка», «В ту холодну зиму, або Птиця помсти Сімург» «Старий дзвоник» та інші) говорив і з дітьми, і з дорослими про випробування серйозно: розвивав трагічний конфлікт, розмірковував над моральними проблеми, піднімав проблему життя і смерті, правди і кривди [3, с.411]. В. Близнець належить до покоління дітей війни, а тому правдиво писав про життя в тилу, не приховував від читача голод і холод, відчуття страху, зневіри, заглиблювався у внутрішній світ дитини [2]. Головні герої його творів – діти, які змушені швидко подорослішати, узяти відповідальність за себе, стати опорою для своїх матерів і близьких, вони готові піти на подвиг, їх характер, моральні принципи формуються в складних умовах, а тому вони гостро відчувають будь-яку несправедливість.

   Цикл творів про воєнне дитинство завершує оповідання « В ту холодну зиму, або Птиця помсти Сімург» [2]. В основі сюжету – розповідь про хлопчика-каліку, який «страшенно оконфузив одного німецького командира — на хук виграв у нього в шашки при людях, і виграв три рази підряд, фашист (після шнапсу й яєчні) озвірів і тут же вихопив револьвер» [1]. Ця історія стала своєрідною легендою, яку передавали із уст в уста. Композиція сюжету дає можливість побачити комплексну картину життя степового краю в тилу: вхід і безчинства німецьких військових, паніка і страх, голод, холод, жертви. Так, сюжет двоплановий – маленька родина з мами й сина приймає в хаті вбиту горем жінку Тасю, яка виявляється матір’ю цього напівлегендарного хлопчика.  Друга частина сюжету – це оповідь Тасі про життя її сім’ї, каліцтво сина, знущання і вбивство німецьким офіцером її Павлуся, Тасину помсту кривдникам.  Особистість Павлуся, його гарячковість та вдумливість, безстрашність, жага до знань і пізнання світу, а також вимушене безсилля  формують стійкий характер дитини – він бачить несправедливість і відчуває, що мусить якось протистояти, хоча б на своєму рівні. Таким символом помсти для нього стає легендарна Птиця помсти Сімург, яка «вогонь несе на крилах. Все спалить пір'ям своїм червоним…» [2]. Саме її уявляла собі Тася, коли розправлялася із кривдниками сина, саме птиця допомогла хлопчику знайти в собі сили і повстати проти ворога. Втім, мінорний настрій твору змінюється, коли для матері стало зрозуміло, що її син вцілів, вони можуть зустрітися. Хаотичне переплетіння сюжетних ліній, трагічність подій доля Тасі, особлива композиція твору, коли перед читачем, ніби пазли, складається картина трагедії, яка все ж має щасливий фінал, тримають читача в напрузі. Емоції та переживання героїв виявляються раптовими сплесками, письменник наділяє важливістю короткий погляд, стан природи, раптовий звук. Особливо по-оптимістичному завершується ця історія – ворог відступає, а шанс на повернення до миру все більший і більший.   

Білоруський та український писмьенник за допомогою пригодницького сюжету говорили про сейрозні речі з дітьми, закарбовуюючи у пам'яті поколінь пережитий досвід.

Література

 

1.    Близнець В. Птиця помсти Сімург. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printitzip.php?tid=4792

2.    Дудінова. Внутрішньо психологічний конфлікт у тіорах для дітей В.Блинеця як нове бачення теми дитинсва  й війни.  URL: http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=17956&chapter=1

3.    Кузьменко. В. Історія української літератури: ХХ – поч. ХХІ ст. : навч. посіб. : у 3 т. Т. 2. Київ : Академвидав, 2014. – 536 с.

4.    Навуменка І. Семнаццатой вясной.  URL:

5.    Навумовіч. У. Беларуская літаратура: вучэб. дапам. Мінск : Выш. шк., 2013. 476 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.