Вавілова Г. А. ТРАВЕЛОГ М. БЕСПАЛОВА «ШЛЯХ НА КРАЙ СВІТУ. УКРАЇНСЬКІ ПІЛІГРИМИ НА CAMINO DE SANTIAGO» ЯК ДЖЕРЕЛО ІМАГОЛОГІЧНОГО ДОСВІДУ

 

Вавілова Г. А.

студентка магістратури

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. н., доцент

 

ТРАВЕЛОГ М. БЕСПАЛОВА «ШЛЯХ НА КРАЙ СВІТУ. УКРАЇНСЬКІ ПІЛІГРИМИ НА CAMINO DE SANTIAGO» ЯК ДЖЕРЕЛО ІМАГОЛОГІЧНОГО ДОСВІДУ

Імагологія (від лат. imago – образ) як міждисциплінарна галузь останнім часом набуває особливого значення в гуманітарних науках – психології, соціології, історії, політології, культурології тощо. У літературознавстві її предметом дослідження стали етнічні образи як репрезентації національних культур. Під етнічним образом слід мати на увазі  «такий літературний образ, що конструює не лише індивідуальні риси, а й етнічну (національну) ідентичність зображуваних персонажів, краєвидів чи історичної минувшини, подаючи певні їхні ознаки як «типові» для відповідної країни, «характерні» для цілого народу» [1, с. 54]. Отож, літературна імагологія, з одного боку, відіграє важливу роль у формуванні образу тієї країни, якій належить література, а з іншого – знайомить власне суспільство з іншими культурами.

Сьогодні, в умовах загальносвітових тенденцій інтеграції і глобалізації, роль творів літератури, що репрезентують етнообрази, як і роль літературної імагології, що ці образи вивчає, є особливо актуальною. З їх допомогою в глобальному комунікаційному співтоваристві людина здатна «вийти» за межі власної культури, розвивати культурну сприйнятливість, толерантне ставлення до інших культур та їх представників, формувати уявлення про власну культуру в контексті світового культурного розвитку тощо.

Крім теоретичної праці Д. Наливайка («Літературна імагологія: предмет і стратегії»), який стояв біля джерел вітчизняної літературної імагології, нині вже сформувалася й «низка студій, пов’язаних із візіями українця / поляка (Р. Голик, Г. Грабович, Д. Наливайко, Д. Сосновська, С. Ульяш), українця / єврея (Д. Гомон, Г. Грабович), українця / грузина (Л. Грицик, О. Мушкудіані, Л. Розсоха), українця / італійця (Н. Білик, О. Пахльовська, К. Константиненко, Д. Наливайко), українця / американця (Т. Денисова, А. Мельничук, О. Ничко, Т. Остапчук, М. Тарнавська), українця / англійця (В. Нарівська), українця / француза (Д. Чик)» [2, с. 23–24].

У літературі й літературознавстві окреслилася низка жанрів, що формують етнокультурні образи: історичний, пригодницький, воєнний / антивоєнний романи; публіцистична, кулінарна есеїстика;   подорожні твори тощо. Зокрема, важливим джерелом імагологічного дискурсу сьогодні є травелог – «звіт про подорож, але не просто хронологія поїздки, а реакція на побачене й літературно оформлена на папері, в залежності від індивідуального стилю мандрівника, його художнього смаку» [3, с. 37]. Провідною ознакою травелога є хронотоп дороги, переміщення персонажа в часі і просторі. При чому ці характеристики мандрівки можуть бути як дійсними, так і віртуальними, уявними, а персонаж – як особою реальною, так і вигаданою.

Один із зразків жанру травелогу – твір М. Беспалова «Шлях на край світу. Українські пілігрими на Camino de Santiago», що став літературною фіксацією подорожі автора та його друзів відомим паломницьким маршрутом. Загалом паломницька література є прообразом тревелогу. Найдавнішою пам’яткою цього жанру є «Житье и хоженье Данила, руськыя земли ігумена», а першим вітчизняним паломником, який залишив опис своєї подорожі до Святої Землі, був ігумен одного з монастирів Чернігівщини Данило. Завдяки обраній траєкторії мандрівки роман М. Беспалов становить особливу близькість до паломницької літератури, хоча автор у ньому «...переважно обходив увагою релігійну тему» [4, c 125].

Автор цього твору побував на 4 континентах, а шляхом Святого пройшов більше десяти разів. Обрана ним так звана французька дорога, що є найпопулярнішою серед сучасних пілігримів, має протяжність близько 800 км і поєднує містечко Сен-Жермен у французьких Піренеях й іспанське місто Сантьяго-де Компостела та мис Фіністера – Кінець Землі.

У книзі наявна інформація щодо маршруту подорожі з особливостями дороги (вид транспорту, вартість квитків, тривалість поїздки, ціни та умови проживання), пам’ятники культури та короткі історичні екскурси тощо. Так відбувається чітке маркування шляху. Використовує авторі статистичні дані щодо відстані між названими пунктами в кілометрах або годинах/днях шляху, зазначає варіанти маршруту, якщо попередній не можна було пройти з об’єктивних чи суб’єктивних причин. Хоча автор ще на початку твору наголосив, що його роман відрізняється від путівника, підкреслюючи цю відмінність ще й назвою першого розділу «Не путівник»: «Я зовсім не збираюся писати путівник по Camino de Santiago, хоч якісного такого видання немає ні російською, ні українською мовою [24, c 1]; «Це буде путівник людськими долями і душами, а не холодним камінням соборів і мертвими сторінками підручників з історії» [24, c 2]. У книзі наявні й 32 фотографії, що унаочнюють мандрівку і є важливим компонентом художнього самовираження автора.

У сучасному глобалізованому світі назріла потреба самоідентифікації людини не лише на основі сталих форм соціального буття, але й виходячи з потреби зближення різних культур, виховання поваги, толерантності, взаєморозуміння на основі гуманістичних цінностей. Цим і пояснюється популярність у сучасній українській літературі жанрової форми травелогу як способу пізнання інонаціональних цінностей, свідомості, особливостей і відмінностей культур. Травелог по-новому розкриває й цінність подорожі як способу переосмислення життя та всебічного розвитку внутрішнього світу людини. Травелог М. Беспалова «Шлях на край світу. Українські пілігрими на Camino de Santiago», занурюючи персонажа в умови іншої культури, націлений на утвердження його національно-культурної ідентичності через порівняння «свого» і «чужого», виявлення особливостей сприйняття того, що відбувається навкруги, у порівнянні з подіями, які мають місце на батьківщині.

Література

1.   Будний В. Розгадка часів Цирцеї: національні образи та стереотипи в освітленні літературної етноімагології. Слово і час. 2017. 2007. № 3. С. 52–63.

2.   Горбач Н. Імагологічна візія міста в романі М. Тірі «Проїздом у Києві». Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2017. № 2. С. 22–28.

3.   Джигун Л. Жанр літературного травелогу в структурі мемуарів еміграційних письменників. Філологічний дискурс. 2017. Вип. 5. С. 35–48.

4.    Беспалов М. Шлях на край світу. Українські пілігрими на Camino de Santiago. Київ : Темпора, 2016. 302 с.